Об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який було належним чином зареєстровано за спадкодавцем, підлягає спадкуванню – КЦС ВС (справа № 524/12657/24)

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Згадайте новину: Щодо неможливості визнання в судовому порядку права власності на об’єкти незавершеного будівництва без введення до експлуатації: позиція КАС ВС

У справі, що переглядалася, позивачка, діючи у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей, звернулася до суду з позовом до державної нотаріальної контори про скасування постанови нотаріуса щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, про визнання права на спадкування за законом.

На обґрунтування вимог позивачка зазначила, що після смерті її чоловіка відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями, який складається, у тому числі, із незавершеного будівництвом будинку. Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями у зв’язку з ненаданням документів, що підтверджують право власності на будинок та введення його в експлуатацію, що, на думку позивачки, є неправомірним.

Читайте статтю: Об’єкти незавершеного будівництва: правова природа, ризики та нові гарантії для інвестора

Суд першої інстанції позов задовольнив з посиланням на те, що право власності спадкодавця на спірне майно підтверджувалося свідоцтвом про право на спадщину та записом у Державному реєстрі речових прав, а доказів визнання такого свідоцтва недійсним сторони не надали.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що спірний об’єкт нерухомості є незавершеним будівництвом, а тому не може бути предметом спадкування. Також зауважено, що нотаріус у справах про визнання права власності на нерухоме майно не є належним відповідачем.

КЦС ВС не погодився з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову і зробив такі правові висновки.

В абз. 2 ч. 3 ст. 331 ЦК України зазначено, що в разі необхідності особа, зазначена в абз. 1 цієї частини, може укласти договір щодо об’єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності на об’єкт незавершеного будівництва, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об’єкта.

КЦС ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково вважав, що у спадкодавця не виникло право власності на незавершений будівництвом житловий будинок, який не зданий в експлуатацію, на підставі положень ч. 2 ст. 376 ЦК України, а тому такий об'єкт не може бути предметом спадкування.

Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, КЦС ВС виснував, що право власності спадкодавця на житловий будинок з господарськими будівлями, який складається, у тому числі, із незавершеного будівництвом житлового будинку, було зареєстровано у встановленому законом порядку. Таким чином, встановивши, що правовстановлюючий документ, а саме свідоцтво про право на спадщину, за законом було надано позивачами при зверненні до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про відсутність у нотаріуса підстав для відмови у вчиненні відповідної нотаріальної дії у зв'язку з ненаданням документів, які підтверджують право власності на незавершений будівництвом будинок та введення його в експлуатацію.

Згадайте новину: Чи оподатковуються об’єкти незавершеного будівництва?

Нотаріус зобов’язаний мотивувати свої дії, спрямовані на відмову у вчиненні нотаріальної дії. Нотаріусу заборонено безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

КЦС ВС також визнав помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що нотаріус у цій справі не є належним відповідачем, зазначивши, що закон прямо передбачає можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні шляхом пред’явлення позовних вимог безпосередньо до нотаріуса (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»), що узгоджується з усталеною й незмінною практикою Верховного Суду.

Постанова КЦС ВС від 14 січня 2026 року у справі № 524/12657/24 (провадження № 61-13732св25)