Невтрачене право споживача при закінченні строку гарантії

Здебільшого громадяни України знають, що вони як споживачі товарів і послугмають право на захистсвоїх прав. Лише частина з них впевнено скаже, що захит прав споживачів гарантується з боку держави відповідно доКонституції України (ст. 42) та Закону України «Про захист прав споживачів» (далі – Закон).

Споживач зазвичай обізнаний в тому, що при купівлі товару неналежної якості,він, зокрема, має право на обмін такого товару протягом 14 днів, якщо продавець не оголосив довший термін. В цьому випадку мова йде про товар, який не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом із проданим товаром.

Споживач також знає, щокожен товар має свій гарантійний термін (вказується у паспорті на продукцію, на етикетці або в будь-якому іншому документі, що додають до продукції) протягом якого виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів.

А от як бути споживачу, якщоненалежну якість товару, роботи, послуги було виявлено після закінчення гарантійного строку?

Які подальші кроки споживача у такому випадку аби його права не були порушенні?

Відповіді на ці, а також інші запитаннябудуть висвітленні в даній статті.

Аналізуйте судовий акт: Обов'язок доведення належної якості проданого товару і належного оформлення претензії покупця та проведення перевірки якості товару покладено на продавця (ВССУ, справа № 127/4199/15-ц, 27.03.17)

Що таке гарантійний строк та з якого дня він починає відраховуватись?

Перш ніж початинадавати відповіді навище анансовані запитання, читачу варто роз’ясенити, що таке «гарантійний строк».

Так, відповідно до ст. 1 Закону: гарантійний строк — це термін, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання щодо безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг.

Отже, проведення безоплатного ремонту товару протягом певного строку — суть гарантії.

Проведення ремонту полягає в усуненні недоліків товару для забезпечення використання його за призначенням. Недоліки усуваються шляхом заміни чи ремонту комплектуючого виробу або окремої складової частини, а також виконання регулювальних робіт відповідно до вимог нормативних документів.

Варто зважати, що гарантійний строк на комплектуючий виріб дорівнює гарантійному строку на основний виріб і починає спливати одночасно з ним (ч. 3 ст. 676 ЦКУ, ч. 5 ст. 269 ГКУ, ч. 1 ст. 7 Закону).

Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або на етикетці чи в будь-якому іншому документі, який додається до продукції (ст. 7 Закону). Варто зауважити, що гарантійні зобов'язання у будь-якому випадку включають будь-які зобов'язання виробника (виконавця) або продавця, передбачені рекламою.

Коли мова йде про продукцію, споживчі властивості якої можуть із часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів, встановлюється строк придатності. Він зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до продукції при продажу. У такому разі саме цей строк і вважатиметься гарантійним.

Строк придатності обчислюється починаючи від дати виготовлення (яка також має зазначатися на етикетці або в інших документах) і визначається або часом, протягом якого товар є придатним до використання (наприклад «Термін придатності до використання 2 місяці з дати виготовлення»), або датою, до настання якої товар є придатним до використання (наприклад «Вжити до 01.10.2018 р.»). Наголошую, що продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено (або зазначено з порушенням вимог нормативних документів), а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, на який встановлено строк придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до закінчення цього строку (ст. 677 ЦКУ).

Якщо ж гарантійні строки або строки придатності не встановлено - не слід опускати руки, адже відповідальність щодо гарантійного ремонту в продавця (виробника) є й у цьому випадку.

Так, згідно з ч. 2 ст. 680 ЦКУ якщо на товар не встановлено гарантійного строку або строку придатності, вимогу у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлено покупцем за умови, що недоліки виявлено протягом розумного строку, але в межах 2 років, а щодо нерухомого майна – у межах 3 років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлено більший строк. Водночас за нормами ч. 5 ст. 7 Закону споживач стосовно об'єкта будівництва може пред'явити вимоги не пізніше 10 років від дня передання його споживачеві.

У роздрібній торгівлі споживач має право пред'явити виробнику (продавцеві) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку. Цю вимогу може бути пред'явлено протягом установленого строку служби, а якщо такого не встановлено – протягом 10 років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника (ч. 10 ст. 8 Закону).

Треба пам’ятати:

• при виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк збільшується на час перебування продукції в ремонті (зазначений час обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків);
• при обміні товару його гарантійний строк обчислюється заново від дня обміну.

Аналізуйте судовий акт: Ноутбук без маркування клавіатури українською мовою є товаром з недоліком і порушує права споживачів, що є підставою для стягнення неустойки (Франківський районний суд м. Львова, 9 грудня 2015 року, справа №465/2127/15-ц, суддя Козюренко Р. С.)

Безоплатне усунення недоліків після закінчення гарантійного строку

Відповідно до ст. 4Закону, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

• захист своїх прав державою;
• належну якість продукції та обслуговування;
• безпеку продукції;
• необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
• відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до Закону;
• звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
• об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Якщо недоліки товару виявлено покупцем після закінчення гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту (ч. 5 ст. 680 ЦКУ).

Так, відповідно до ч. 10 ст. 8 Закону споживач має право пред'явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару (далі – Вимога) після закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено - протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки(істотні недоліки), допущені з вини виробника.

Щоб скористатися правом безоплатного усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку, споживачеві треба мати на увазі, що для підтвердження наявності недоліків (істотних недоліків), допущених звини виробника, потрібно отримати письмовий висновок експерта. Така експертиза повинна бути здійснена незалежним органом або спеціалістом, тобто третьою стороною, неупередженою та об'єктивною. Тому, коли виробник або продавець наполягають на зверненні до відповідного сервісного центру, який представляє інтереси виробника або продавця, така експертиза не є незалежною.

У разі підтвердження наявності недоліків (істотних недоліків) експертним висновком, споживач має усі підстави для звернення до виробника (продавця) з вимогою, а також на задоволення такої вимоги (враховуючи повернення коштів на проведення експертизи), причому якщо виробник (продавць) відмовляє у задоволенні вимоги споживача, останній має право на задоволення своєї вимоги у судовому порядку.

Користуйтесь консультацією: Судова практика ознак несправедливих умов договору.

Що можна віднести до «недоліку» та «істотного недоліку»?

Законодавець у ч. 10 ст. 8 Закону визначив, що головною умовою для звернення споживача з Вимогою до виробника (продавця),є виявлення у придбаному товарі недоліків/істотних недоліків, які допущені з вини отаннього.

Отже, аби зрозуміти, що можна віднести до «недоліку» та «істотного недоліку» слід звернутися до ст. 1 Закону, за якою:

• Недолік — будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем);
• Істотний недолік — недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією із наступних ознак:він взагалі не може бути усунутий;його усунення потребує понад 14 календарних днів;він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Наявність вини виробника (продавця) у недоліках товару

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, що існували до цього моменту (ч. 1 ст. 679 ЦКУ). Тобто доводити наявність вини продавця в загальному випадку повинен покупець.

При пред'явленні споживачем Вимоги до виробника (продавця) останній повинен усунути недоліки протягом 14 днів з дати пред'явлення Вимоги або за згоди сторін в інший строк (ч. 9 ст. 8 Закону). Якщо сторони домовилися про інший строк, його слід обумовити письмово. Інакше в продавця можуть виникнути проблеми зі сплатою неустойки, яка згідно з ч. 9 ст. 8 Закону нараховується за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (14 днів) у розмірі 1 % вартості товару.

А тому споживач у разі невчасного задоволення Вимоги продавцем, може скористатися нормою Закону щодо стягнення неустойки в розмірі 1% від вартості товару за кожний день перевищення встановленого терміну усунення недоліків.

Однак, на практиці, для того аби сможивач мав змогу розраховувати на виплату зазначеної вище неустойки, йомуслід дотримуватись таких дій:на 15-й день з дати пред'явлення Вимоги, споживач повинен подати до виробника (продавця, виконавця) письмову заяву про складення «Акту про технічний стан товару (виробу)», оскільки факт відсутності такої заяви (бездіяльність) від Споживача, може бути розціненаяк згода споживача на безоплатне усунення недоліків товару в інший строк. А отже, зважаючи на вищенаведене, споживач позбавляється права на отримання неустойки в розмірі 1% від вартості товару за кожний день перевищення встановленого терміну.

Щодо судової практики, то за п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при вирішенні питання про відповідальність та про наявність і розмір збитків, заподіяних споживачеві у зв’язку з недоліками товару (робіт, послуг), суду належить виходити як із загальних положень Закону або статей Цивільного кодексу, так і зі спеціальних норм законодавства, а також з умов укладеного сторонами договору. Судам слід мати на увазі, що неустойка стягується тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом. Наприклад, статті 8, 10, 11 Закону.

В аналізі судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.) ВСУ зазначається, що судампри вирішенні питання про стягнення неустойки в порядку ст. 8 Закону необхідно з’ясовувати, чи змінювались споживачем вимоги з тих, за якими не передбачено стягнення неустойки на ті, якими це передбачено, або навпаки, оскільки різні вимоги передбачають різні правові наслідки.

Необхідно також звернути увагу і на те, що у випадкуне задоволення Вимоги у 14-и денний строкз дати її пред’явлення або за згодою сторін в інший строк, споживач має право на свій вибір пред'явити виробникові (продавцеві) інші вимоги, передбачені ч. 1 ст. 8 Закону, зокрема:

• пропорційного зменшення ціни;
• безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
• відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

ТЕМА: ДАН БЯЛІК: Підбірка правових позицій ВССУ щодо звільнення позивачів від сплати судового збору у спорах щодо захисту прав споживачів

Порядок розгляду Вимоги

Порядок розгляду Вимоги знаходить своє відображенняв ст. 11 Закону, де чітко визначено, що вимоги споживача розглядаються після пред’явлення ним розрахункового документа.

Слід мати на увазі, що під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу!

Варто знати, що вимоги споживача, передбачені ст. 8 Закону, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені ч. 1 ст. 8 Закону) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Водночас споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

Читайте статю: Ужесточение требований к документам: балансируя бюджет, повредили защиту прав потребителей

Висновок

Споживачу не варто нехтувати своїм правомна звернення до виробника (продавця) із вимогою про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку.

Для того,щоб така Вимога обвінчалася успіхом, споживачеві доведеться приєднати до неї копію розрахункового документа, що підтверджує купівлю товару, а такожпідтвердити наявність у такому товарі недоліків (істотних недоліків), допущених з вини виробника, за допомогою письмового висновку експерта. Водночас така експертиза повинна бути здійснена незалежним органом або спеціалістом, тобто третьою стороною, неупередженою та об'єктивною. Тому, коли виробник або продавець наполягають на зверненні до відповідного сервісного центру, який представляє інтереси виробника або продавця, така експертиза не є незалежною та може бути підставою для її повторного проведення у разі вирішення справи у судовому порядку.

Необхідно памятати, що у разі якщо Вимога споживача не буде розглянута і виконана продавцем (виконавцем) у встановленому Законом порядкуто за захистом своїх прав споживач має право звернутись до державного органу у справах захисту прав споживачів, органів місцевого самоврядування, а також до суду (ч. 3 ст. 22 Закону встановлює, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав).

Автор консультації: Ткаченко Артем Васильович