Навіть за наявності підстав для відстрочки особу мобілізували: суд скасував наказ про мобілізацію, але звільнити з військової служби, або ж зняти з обліку - не зміг (ВС КАС № 340/3208/22 від 31.05.2024 р.)

Фабула судового акту: Мобілізований викладач коледжу звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, ТЦК і Військової частини, у якому просив:

• визнати незаконними дії про його мобілізацію;
• зобов`язати МОУ скасувати наказ про його мобілізацію (по стройовій частині);
• зобов`язати Військову частину повернути його до регіону проживання;
• зобов`язати зняти його з військового обліку у зв`язку з тим, що він не підлягає мобілізації, оскільки є викладачем.

Суд першої та другої інстанції погодився із викладачем частково - скасував спірний наказ про мобілізацію. Проте всі інші вимоги - не задовольнив. Суд вказав, що прийняття наказу про звільнення з військової служби є дискреційними повноваженнями військової частини, де проходить службу військовослужбовець.

І позивач слушно подав касаційну скаргу, де зазначав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо того, як діяти у випадку, коли особа не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, але була призвана та мобілізована (причому відсутня добровільна згода такої особи на мобілізацію) та, як відновити попереднє становище - надати відстрочку від призову, якщо позивач вже призваний на військову службу та проходить службу. Адже отримати відстрочку від призову на підставі статті 23 Закону “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” можна лише до моменту набуття статусу військовослужбовця, а після зарахування до особового складу військової частини особа вже не в змозі подати заяву про відстрочку, навіть якщо є для цього підстави. Позивач логічно зазначав, що сенсу у просто скасуванні наказу - нуль. Але спроби виявились марними.

Отже, у цій справі, ВС відхилив посилання скаржника на те, що часткове задоволення позовних вимог та скасування наказу не призвело до відновлення його порушених прав, а обраний спосіб захисту не призвів до відновлення попереднього стану та ефективного захисту його прав.

Колегія суддів погодилась з судами попередніх інстанцій, що немає підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання зняти викладача з військового обліку, оскільки - відповідно до пункту 1 частини шостої ЗУ Про військовий обов'язок і військову службу виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які, зокрема призвані чи прийняті на військову службу. Ну і по-друге, пунктом 2 наказу позивача було знято з військового обліку військовозобов'язаних.

На жаль, задовольнити інші вимоги - і ефективно захистити позивача ВС так і не зміг.

Аналізуйте судовий акт: При оформленні відстрочки від призову на військову службу, проходження ВЛК НЕ є обов’язковим (Запорізький окружний адміністративний суд № 280/8404/23 від 15.12.2023 р.);

Несумісність виконання військового обов'язку з релігійними переконаннями підлягає доведенню, в тому числі доказами участі військовозобовʼязаних у релігійних організаціях (ВС ККС № 344/12021/22 від 02.05.2024 р.);

З моменту оголошення загальної мобілізації настав і особливий період, тому незазначення у вироку такої ознаки як особливий період не є беззаперечною підставою для скасування вироку (ВС ККС № 676/4559/22 від 19.03.2024 р.);

Засудження за дезертирство оособи, що призвана під час мобілізації. Факт прийняття чи не прийняття військовослужбовцем військової присяги не має значення для визнання його суб'єктом цього злочину (ВС/ККС, № 274/2299/15-к, 31.05.18).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року

м. Київ

справа № 340/3208/22

адміністративне провадження № К/990/30171/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 340/3208/22

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання наказу протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року (суддя - Петренко О.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді: Сафронова С.В., Мельник В.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - МОУ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач), у якому просив:

- визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 про мобілізацію ОСОБА_1 ;

- зобов`язати МОУ скасувати наказ № 77 від 24 березня 2022 року про мобілізацію (по стройовій частині) ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 до регіону проживання;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 зняти ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з тим, що він не підлягає мобілізації, оскільки є викладачем.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оскільки працює на посаді викладача коледжу. Водночас 22 березня 2022 року був незаконно призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_1 .

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. У липні 2021 року ІНФОРМАЦІЯ_5 реорганізовано в ІНФОРМАЦІЯ_2 (наказ №41 від 14.07.2021)

4. Позивач працював у Відокремленому структурному підрозділі «Компаніївський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету» на посаді викладача коледжу, має педагогічне навантаження 1,5 ставки, відповідно до наказу № 61/к від 31 серпня 2021 року на 2021 - 2022 навчальний рік.

5. 10 березня 2022 року ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК) при четвертому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою він визнаний придатним до військової служби.

6. 22 березня 2022 року працівниками четвертого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача доставлено до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 .

7. Цього ж дня начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 видано наказ № 105 про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, яким ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_1 .

8. Не погодившись із мобілізацією, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

9. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 105 від 22 березня 2022 року, у частині, що стосується призову солдата запасу ОСОБА_1 під час проведення загальної мобілізації та доставленого 22 березня 2022 року у Військову частину НОМЕР_1 для проходження військової служби у Збройних Силах України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

10. За висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, в силу абзацу третього частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (у редакції чинній, на час видачі спірних наказів) та частини восьмої статті 39-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (як педагогічний працівник, який працює у коледжі більше як на 0,75 ставки).

11. З урахуванням того, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 105 від 22 березня 2022 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав його протиправним та скасував.

12. Оскільки позивач рішення суду першої інстанції в частинах (основного наказу № 105 про призов позивача та вимоги про повернення до регіону проживання) не оскаржував, суд апеляційної інстанції переглядав в межах апеляційної скарги лише позовні вимоги, щодо визнання незаконними дій ІНФОРМАЦІЯ_4 про мобілізацію ОСОБА_1 ; про зняття з військового обліку та виключення із списків та про скасування наказу № 77 від 24 березня 2022 року про мобілізацію (по стройовій частині).

13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про скасування наказу № 77 від 24 березня 2022 року про мобілізацію (по стройовій частині) винесеного на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 105 від 22 березня 2022 року, оскільки, не встановлено та сторонами жодним чином не доведено про наявність такого наказу № 77 від 24 березня 2022 року.

14. Також цей суд зазначив, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про зняття його з військового обліку та виключення зі списків у зв`язку з тим, що положення частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачають такої підстави для виключення громадян України з військового обліку як наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

15. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати повністю постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року та частково рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у частині відмови у задоволені позовних вимог, прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог повністю.

16. Як на підставу оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій позивач послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та зазначив про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування абзацу третього частини другої статті 23 Закону № 3543-XII та частини восьмої статті 39-1 Закону № 2232-XII у подібних правовідносинах.

17. Позивач зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо того, як діяти у випадку, коли особа не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, але була призвана та мобілізована (причому відсутня добровільна згода такої особи на мобілізацію) та, як відновити попереднє становище - надати відстрочку від призову (стаття 23 Закону № 3543-XII), якщо позивач вже призваний на військову службу та проходить службу. Адже отримати відстрочку від призову на підставі статті 23 Закону № 3543-XII можна лише до моменту набуття статусу військовослужбовця, а після зарахування до особового складу військової частини особа вже не в змозі подати заяву про відстрочку, навіть якщо є для цього підстави.

18. Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, щодо правомірності мобілізації особи, яка підлягає відстрочці від мобілізації, та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

19. На переконання скаржника суди попередніх інстанцій встановили, що відстрочка від призову під час мобілізації надається військовозобов`язаним та може бути реалізована лише до призову на військову службу. Однак із цього випливає хибний висновок, що позаяк, позивач призваний на військову службу, то йому не може надаватися відстрочка, що призводить до порушення його, передусім, конституційних прав.

20. Відповідно, скаржник вважає, що часткове задоволення позову та скасування оскаржуваного наказу № 105, у частині, що стосується призову солдата запасу ОСОБА_1 , який є індивідуальним правовим актом, що вичерпав свою дію, не призвів до відновлення попереднього становища позивача, оскільки, порядок звільнення з військової служби чітко визначений законом (у статті 26 Закону № 2232-XII).

21. Верховний Суд ухвалою від 14 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

22. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідачі не скористалися, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

23. Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Позиція Верховного Суду

24. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

26. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

27. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

28. Як установлено судами попередніх інстанцій, викладача коледжу ОСОБА_1 22 березня 2022 року призвано на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .

29. Обґрунтовуючи свій позов позивач висловлює незгоду із діями відповідачів щодо його призову - вказавши, що як викладач коледжу, відповідно до абзацу третього частини другої статті 23 Закону № 3543-XII та частини восьмої статті 39-1 Закону № 2232-XII, має право на відстрочку від призову.

30. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

31. Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону № 3543-ХІІ.

32. Також статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

33. Відповідно до абзацу третього частини другої статті 23 Закону №3543-XII (у редакції, чинній на дату видачі спірних наказів), призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

34. Відстрочка від призову також передбачена частиною восьмою статті 39-1 Закону № 2232-XII, за якою призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період не підлягають також громадяни України, визначені абзацами четвертим - одинадцятим частини першої та частиною другою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

35. Згідно з довідкою, виданою ВСП «Компаніївський фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського НАУ» №34 від 23.03.2022, ОСОБА_1 працює в коледжі на посаді викладача та в 2021-2022 році має тижневе педагогічне навантаження 1,5 ставки.

36. За статтею 1 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визначено, що заклад освіти, що забезпечує здобуття повної загальної середньої освіти (далі - заклад освіти), - заклад загальної середньої освіти або заклад професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти, що провадить освітню діяльність на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти.

37. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те що, здійснюючи призов позивача під час мобілізації, відповідач ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) діяв з порушенням абзацу третього частини другої статті 23 Закону № 3543-XII та частини восьмої статті 39-1 Закону № 2232-XII, оскільки позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

38. Оскільки дії щодо недотримання обов`язкових процедур призову на військову службу та направлення позивача на військову службу виразилися у прийнятті наказу № 105 від 22 березня 2022 року, яким солдата ОСОБА_1 призвано та доставлено у військову частину НОМЕР_1 для проходження служби, і саме цим наказом порушено права позивача, суди, з метою ефективного захисту права позивача, визнали протиправним та скасували зазначений наказ у частині, що стосується позивача.

39. Метою звернення ОСОБА_1 до суду було те, щоб у разі задоволення позовних вимог було відновлене попереднє становище позивача, яке існувало до порушення його прав.

40. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що, задовольнивши частково позов, суд не виконав належної правозахисної мети, і факт перебування позивача на службі вказує на те, що порушене право не відновлено належним чином, а рішення суду не виконується всупереч статті 129-1 Конституції України.

41. На думку позивача, скасування наказу № 105 у частині призову ОСОБА_1 не призвів до відновлення попереднього становища позивача, оскільки порядок звільнення з військової служби чітко визначений Законом, зокрема, статтею 26 Закону № 2232-XII, яка не передбачає підстав для його звільнення.

42. У касаційній скарзі, позивач просив фактично відновити його попереднє становище - стан військовозобов`язаного.

43. Відповідно до абзацу третього частини другої статті 23 Закону № 3543-XII та частини восьмої статті 39-1 Закону № 2232-XII позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

44. Суд відхиляє посилання скаржника на те, що часткове задоволення позовних вимог та скасування наказу № 105 не призвело до відновлення його порушених прав, а обраний спосіб захисту не призвів до відновлення попереднього стану та ефективного захисту його прав з огляду на таке.

45. Колегія суддів звертає увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

46. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

47. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

48. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

49. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

50. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

51. Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

52. Як уже зазначалося, у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (частина третя статті 341 КАС України).

53. В даному випадку, аналіз правомірності призову здійснюється в межах обраного ОСОБА_1 способу захисту, прийнятого, відносно нього акта - наказу № 105, за відсутності заявленої позивачем вимоги зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити інші дії.

54. Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що немає підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_5 зняти ОСОБА_1 з військового обліку, оскільки:

по-перше, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які, зокрема призвані чи прийняті на військову службу;

по-друге, пунктом 2 наказу №105 позивача знято з військового обліку військовозобов`язаних.

55. У випадку позивача та з огляду на те, як просив захистити свої права та формулює позовні вимоги, визнання протиправним та скасування наказу № 105 у частині призову ОСОБА_1 є тим відповідним способом захисту його прав у цій справі.

56. Колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначено розділом IV КАС України.

57. Зокрема, статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

58. На підставі статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

59. Обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. . Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст.ст. 129, 129-1 Конституції).

60. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. (Закон «Про судоустрій і статус суддів»; ст. 14 КАС).

61. Наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов?язує суб?єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається невиконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

62. Судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.

63. Тут варто зазначити, що судове рішення є результатом повного і всебічного з`ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів на тлі правильного застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів, відповідно, може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.

64. Висновки судів попередніх інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судом здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

65. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

66. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідносин.

67. Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04. 2005, заява № 38722/02).

68. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

69. З огляду на це, підсумовуючи колегія суддів зазначає, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 .

70. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій та не знайшли підтвердження.

71. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

72. Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, переглянуті судом касаційної інстанції в передбачених статтею 341 КАС України межах, ухвалені з додержанням норм матеріального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VI. Судові витрати

73. Підстави для здійснення розподілу судових витрат, з огляду на результат касаційного розгляду, відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року у справі № 340/3208/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

СуддіВ.М. Соколов М.В. Білак Л.О. Єресько