Наркоман, який врятував мільйони: темна і світла сторони доктора Халстеда

У цивілізованому світі без медиків нікуди - всі ми звикли, що лікарі можуть обстежити пацієнта за допомогою новітнього обладнання, безпечно провести операцію і врятувати людину від недуги. Але так було не завжди. Дізнайтеся, коли лікарі почали носити рукавички і що стало причиною цього правила.

Молодий студент Єльського університету Вільям Халстед походив із багатої нью-йоркської родини. Він ніколи не хотів бути лікарем - вважав за краще витрачати час на світські вечірки та гру у футбол. Життя і долю гульвіси змінив підручник з анатомії, який випадково потрапив Халстеду до рук. Чоловік зацікавився хірургією і вирішив присвятити їй своє життя.

Недовго думаючи, він вирішив вчитися у найкращих, благо, фінанси сім'ї дозволяли це, і на четвертому курсі університету вирушив переймати досвід іменитого в XIX столітті хірурга Теодора Більрота. Повернувшись, молоде дарування почало руйнувати медичну систему. Уже 1881 року він врятував життя своїй сестрі, яка страждала на анемію - Вільям Халстед набрав у шприц власну кров і перелив родичці. Ні про яку сумісність груп крові він тоді не знав, але дівчина вижила, і молодий хірург зробив відповідні записи. Трохи згодом сам, просто на кухонному столі, прооперував матір, видаливши їй каміння в жовчному міхурі, ставши першим, хто зробив подібну операцію в Сполучених Штатах.

За часів лікування Халстеда лікарі як анестезію використовували тільки ефір, але революція сталася, коли 1859 року вченим вдалося винайти кокаїн. Речовина, одержувана з листя коки, швидко зацікавила лікарів і фармацевтів - хірурги проводили експерименти і писали наукові праці, а полиці аптек стали ломитися від препаратів з "чарівним" компонентом. Навіть Зигмунд Фрейд не упустив можливості випробувати новий анестетик і описати його властивості в книзі "Über coca".

Ажіотаж навколо кокаїну не пройшов повз Халстеда - він став вводити речовину собі внутрішньовенно і в нерви, щоб дослідити ефект. До експерименту долучилися кілька однокурсників молодого лікаря, але всі вони загинули - ймовірно, через неправильне дозування. Халстед вижив, але отримав серйозну наркотичну залежність, через яку ледь не вбив власного друга у спробах дістати заповітний порошок, а пізніше став пацієнтом психіатричної лікарні. Там його намагалися лікувати морфіном - безпечним, як здавалося лікарям, і легальним препаратом, але внаслідок таких рішень Халстед вийшов із лікарні не з однією залежністю, а з двома.

Через надто ексцентричну і місцями неадекватну поведінку, приправлену сумнівною репутацією, хірурга звільняють із лікарні, і він, із психікою, що похитнулася, опиняється на дні. Рятує Халстеда його друг, рекомендуючи в лікарню Гопкінса в Балтіморі. Керівництво погоджується, дозволяючи лікарю-наркоману оперувати тільки собак. Через деякий час Халстеда знову допускають до людей.

Однак була в молодого лікаря одна проблема - наркотична залежність нікуди не поділася. Знала про неї тільки його медсестра, якій він повністю довіряв. І коли Халстеду здалося, що життя його налагоджується - доля вдарила зі спини. У медсестри почався шкірний дерматит - реакція на карбонову кислоту, якою тоді медики обробляли руки.

Халстед зрозумів, що якщо його колега не зможе асистувати на операціях, доведеться брати іншу медсестру, а це загрожує викриттям його нестабільного стану. Він тут же зв'язався зі своїми знайомими виробниками гумових рукавичок і замовив кілька штук для лікарні. Персонал відреагував скептично, навіть сам Халстед не носив їх до останнього, проте коли з'ясувалося, що рукавички дійсно захищають не тільки від подразнення шкіри, а й від серйозних інфекцій, їхнє носіння стало обов'язковим, і це правило зберігається дотепер.

Цікаво, що хірургу в підсумку вдалося побороти свою залежність - через 10 років він знизив дозу морфію вдвічі, а потім і зовсім відмовився від нього. На жаль, ослаблений наркотиками організм не витримав простої операції з видалення каменів із жовчного міхура, і доктор Вільям Халстед помер просто на операційному столі, не доживши всього рік до свого сімдесятиріччя. Проте, незважаючи на "темні" сторони своєї особистості, доктор Халстед досі вважається знаковою фігурою в медицині, завдяки безлічі своїх воістину революційних винаходів.