Мікрокредитна організація стягує з вас кошти, що робити??

Дана стаття є не просто дорожньою картою для осіб яких життя змусило звернутись до мікрокредитних організацій з метою отримання коштів у позику, але є і статтею-практичним посібником для реалізації належного захисту прав таких осіб.

Перш за все, не потрібно забувати, що борги потрібно повертати, однак, не дивлячись на це, питання взаємовідносин між кредитором і боржником завжди будуть складними. З однієї сторони є певні життєві обставини зі сторони боржника, які обмежують а інколи взагалі унеможливлюють виплату за зобов‘язаннями. З іншої ж сторони, є чіткі положення кредитного договору та чинне законодавство, яке зобов‘язує боржника повертати отримані кошти на відповідних умовах. Але з цією позицією не все так просто, оскільки доволі часто кредитори ігнорують норми моралі та чинне законодавство, прописуючи в договорі нереальні 300-500% річних. Погодьтесь, якби боржник знав, що його по договору зобов‘язують повернути - у борг не взяв би... Однак, не дивлячись на це такі надмірні проценти за кредитом є незаконні, зараз поясню чому.

1. у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послу», як встановлює, що фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності;

2. у відповвідності п. 5 ч. 3 ст. 18 Закон України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п’ятдесят відсотків продукції) у разі невиконання ним зобов’язань за договором.

Тобто, законодавець чітко визначає, що непропорційно велика сума компенсації за надання кредиту і неналежне чи повне невиконання зобов‘язань є несправедливою, при цьому, порушення кредитором зазначених пунктів є незаконними.

Безпосередньо, на власній практиці першою невідкладною допомогою слід вважати звернення до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг зі скаргою, за результатом розгляду якої ви отримаєте відповідь і (у випадку, якщо скаргу буде задоволено) акт про правопорушення, для чого нам це все потрібно, читайте далі.

Чудово, ви отримали відповідь з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та копію акту про правопорушення, яким зобов‘язано кредитора вчинити певні дії (здійснити перерахунок, змінить умови договору тощо.), але, через певний час, 6 місяців, рік, два, тощо.. ви отримуєте дзвінок з банку (або постанову виконавця чи лист з банку, не важливо, головне, що вам стало відомо) і співробітник банку повідомляє, що ваші рахунки було заблоковано приватним (або державним) виконавцем.

Обговорювати правомірність дій виконавця ми не будемо, для цього є Закон України "Про виконавче провадження", інструкці і т.д., і якщо буде велика баження та пропозиції конкретних тем для аналізу, наступну статтю можемо написати саме на таку тематику.

Однак, незалежно від дій виконавця, у вас є фактичні дані, відкрито виконавче провадження, з вас стягують кошти або шляхому примусової реалізації майна або шляхом відрахування не більше 20% від ваших надходжень.

Ви одразу запитуєте себе, що трапилось, я ж рішення суду не отримував, ніхто в суд мене не викликав... Головне не хвилюйтесь і пам‘ятайте, що хто бореться - той перемагає. Давайте розберемось в тому, що трапилось, адже нічого складного в тому немає.

Кредитор звернувся до приватного нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису на кредитному договорі. З практики одразу скажу, що переважна більшість виконавчих написів складаються з порушеннями. Але, давайте розберемось, що таке виконавчий напис нотаріуса? Згідно Закону України "Про нотаріат" - це безпосереднє розпорядження нотаріуса для стягнення грошових сум або витребування майна від боржника, який посвідчується на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів на яких вчиняються виконавчі написи встановлюється Постановою КМУ №1172.

Уявіть, ви ознайомились з виконавчим написом, на підставі якого відкрито виконавче провадження, ви його прочитали і побачили щось схоже на наступне:

"сума заборгованості 36 660,00 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 3 000,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією – 0,00 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відстоткам за користування кредитом – 33 660,00 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту – 0,00 грн.; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 0,00 грн.; строкова заборгованість за штрафами і пенями – 0,00 грн. Також, окремо стягнуто Нотаріусом з Позивача плату за вчинення виконавчого напису – 1 200 грн."

Давайте коротко поясню що, згідно вищезазначеного Особа взяла 3000 грн. споживсого кредиту, за користування якими вона окремо від тіла кредиту зобов‘язана сплатити 33 660 грн. відсотків. І ці проценти за які ми говорили на самому початку даної статті і є надмірними і незаконними.

Однак, на даному етапі ми розбираємо не незаконність процентів, а саме сутність та законність виконавчого напису нотаріуса.

Законодавець визначив згідно Постанови КМУ №1172 (як зазначено вище), на яких документах можу бути вчинено виконавчий напис нотаріуса. І тут прошу особливо звернути вашу увагу, оскільки ВИКОНАВЧИЙ НАПИС НА КРЕДИТНОМУ ДОГОВОРІ Є НЕЗАКОННИМ.

Чому??

По-перше:

Згідно з ч. 1, ст. 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до положень ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

По-друге:

Згідно ст. 5 Закону України «Про нотаріат», нотаріус зобов’язаний здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики.

При цьому ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

По-третє:

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання банком письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15 16 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум.

Боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку, може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

По-четвете:

Також, слід зауважити, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат».

Отже:

1. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

2. Право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

3. Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.

4. Договір та графік розрахунків не входить до переліку документів, за якими стягнення заборгованості з Позивача проводилося б у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та не може підтвердити безспірність заборгованості Позивача перед Відповідачем. Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. (справа № 826/20084/14).

Таким чином, ми дійшли чотирьох складових, які необхідні для скасування виконавчого напису нотаріуса вчиненого на кредитному договорі. Це добре, ви звернулись до суду із позовом до кредитора, виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Однак, ваша історія з даним виконавчим написом ще не завершилась. У вас, всесь час поки ви оскаржували виконавчий напис - стягували кошти на користь кредитора. Одразу можемо стверджувати, що такі дії виконавця вчинені на підставі скасованого напису нотаріуса є незаконними.

Ви одразу задаєте собі питання, а якже повернути ці кошти???

Тут теж нічого складного!

Отримайте від приватного чи державного виконавця копію звіту про відрахування коштів що здійснювались за таким виконавчим написом, папишіть позовну заяву, якщо не можете самостійно - зверніться до фахівця, сплачуєете судовий збір, виконуєте всі вимоги процесуального законодавства щодо оформлення позову та подаєте позов до суду. Одразу наголошую, що підсудність таких справ буде за місцем реєстрації кредитора, не фактичного знаходження офісу, а саме юридичної адреси! Перевірить інформацію про юридичну адресу кредитора та іншу можливо тут.

Які можуть бути аргументи для повернення коштів запитаєте ви? Їх вдосталь для того, щоб повернути вам ваші кошти.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Верховний суд продовжує впроваджувати практику з даного питання, однак на теренах мережі інтернет, ви вже можете знайчи чимало судових рішень з даного приводу.

Після отримання судового рішення, отримайте виконавчий документ на стягнення коштів, та зверніть до виконаця (державного чи приватного) із заявою про примусове виконання рішення (якщо кредитор рішення в добровільному порядку не виконав).

Життя - річ складна, ніхто не може знати, куди нас заведе стежка соціального розвитку суспільства, однак, не дивлячись на всі складнощі, краще ніколи не потрапляйте на "гачок" мікрокредитних організацій, а якщо вже потрапили, звертайтесь, буду радий допомогти відстояти ваші інтереса та захистити ваші права.

З найкращими побажаннями, автор консультації

Адвокат Племянніков Богдан Дементійович