Как «отжимают» квартиры в Днепре и «хоронят» живых собственников. (Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2016р.)

История, которая поможет собственникам недвижимости защитить себя и свои права от мошенников, «черных риелторов» and «Company», а так же предупредить о возможных схемах при купле-продаже недвижимости.

В один из поздних, воскресных вечеров ко мне поступил звонок из США. Женщина, находясь в паническом состоянии сообщила, что у ее семьи мошенники забрали квартиру, которая находится в городе Днепропетровске. Так как часовая разница составляет около 9 часов, мы договорились о консультации по Skype в удобное для всех время. В ходе беседы она сообщила, что в 90-х годах её семье была выделена квартира, которую в последствии они приватизировали по 1/4 части. В силу сложившихся обстоятельств были вынуждены выехать в Донецкую область, где начали заниматься бизнесом. Квартиру в Днепре решили не продавать, так как несколько раз в год приезжали и останавливались в ней. В 2000-х годах их дети выехали за рубеж на обучение (Германия и Соединенные Штаты Америки ), где и остались проживать по сей день.

В период развития вооруженного конфликта на востоке Украины семья на время выехала к детям за границу, в город Чикаго штат Иллинойс. Спустя некоторое время, от родственников стало известно, что дом, в котором они проживали (Донецкая область) обворован неизвестными, вооруженными «людьми». При осмотре было установлена пропажа оригиналов документов, в том числе правоустанавливающие на квартиру в г. Днепропетровске. Еще через небольшой отрезок времени знакомые с Днепра сообщили, что указанную выше квартиру показывают на продажу.

Приняв решение о сотрудничестве, мы подписали договор о предоставлении правовой помощи и неотложно занялись вопросом возврата квартиры законным собственникам.

Согласно данным с Реестра прав собственности на недвижимое имущество стало известно, что квартира принадлежит на основании свидетельства о праве на наследство некой «Ивановой», которая через очень короткий промежуток времени продала ее «Петровой», а та в свою очередь «Сидоровой». Таким образом, на основании поддельных документов, мошенники получили свидетельство о праве на наследство, якобы после смерти собственников, которые живы, здоровы и проживают за границей и в дальнейшем перепродали несколько раз объект недвижимости.

По факту мошенничества причинённого в особо крупных размерах и подделки документов (ч.4 ст.190, ст.358 УК Украины) Днепропетровской городской прокуратурой №2 указанные сведения внесены в Единый реестр досудебных расследования.

После сбора необходимых доказательств, было подано исковое заявление в Жовтневый районный суд г. Днепропетровска о признании сделок недействительными и признании права собственности за нашими клиентами.

Так же стоит отметить, что в ходе рассмотрения дела было установлено, что нотариусу для открытия наследственного дела были предоставлены поддельные свидетельства о смерти всех членов семьи, которые выданы отделом ЗАГС одним из городов Российской Федерации.

Спустя несколько месяцев плодотворной работы, решением Жовтневого районного суда г. Днепропетровска иск наших клиентов удовлетворен в полном объеме, имущество вернули законным владельцам. Решение вступило в законную силу.

Источник: semeyniyadvokat.blogspot.com

Аналізуйте судовиу акт: Нотаріус сфальсифікував та посвідчив договір купівлі-продажу квартири, де продавцем виступила померла особа, покупцем реальна, а спадкоємці про це навіть не здогадувались (Рішення Індустріального район. суд м. Дніпропетров від 14 квітня 2016 р.)

Приватизированный в браке земельный участок и не оформленные в законном порядке постройки не подлежат разделу в судебном порядке (ВССУ у справі № 175/1710/13-ц)

Алименты в размере 1/2 части от всех видов доходов – реально!

Справа № 201/11002/16-ц

Провадження № 2/201/2587/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

25 жовтня 2016 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., при секретарі Гоц Г.Ю., за участю представника позивачів адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 20.04.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 на імя ОСОБА_6, 23.07.1960р.н., скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29268393 від 15.04.2016 року, права власності за ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30858709 від 09.08.2016 року, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7, на квартиру АДРЕСА_1, витребування у ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 Єгорівни, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_10, квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна - 902890912101), та визнання за ними права власності по ? частини за кожним на дану квартиру, яка складається із 1-коридор, 2-шафа, 3 - вбиральня, 4-ванна, 5-кухня, 6,7,9 - житлові кімнати, 8 - лоджія, загальною площею 84,4 кв.м, житловою площею 52,0 кв.м., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 20.04.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 на імя ОСОБА_6, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29268393 від 15.04.2016 року, права власності за ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30858709 від 09.08.2016 року, права власності за ОСОБА_7, на квартиру АДРЕСА_1, витребування у ОСОБА_7 на користь позивачів вказаної квартири та визнання за ними права власності по ? частині за кожним (з урахуванням уточнених вимог щодо кола відповідачів та змісту позовних вимог).

В обґрунтування позову зазначили, що ОСОБА_2, її чоловіку ОСОБА_3, донькам - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві власності належить квартира № 195 у будинку №17 на проспекті Героїв у м. Дніпропетровську, по ? частині кожному, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 11.03.1994 року. У 1995 року вони переїхали жити до батьків позивача ОСОБА_2 - у с. Білоярівка Амвросіївського району Донецької області. Комунікації у квартирі опломбували. З того часу вони проживали у Донецькій області, де займались фермерським господарством. До Дніпропетровська приїздили лише 3-4 рази на рік на декілька днів. Доньки згодом переїхали проживати за кордон. У 2014 році ОСОБА_2 і ОСОБА_3 також виїхали у США.

Через деякий час позивачі дізналися телефоном та через засоби інтернет-звязку від сусідів та друзів, що дім у с. Нижньокринське Донецької області, де вони проживали, обікрали. Сестра ОСОБА_2 - ОСОБА_11 повідомила, що з будинку зникли оригінали правовстановлюючих документів, у т.ч. на квартиру в м. Дніпропетровську, паспорти громадян України, виданих на імя ОСОБА_2, посвідчення ОСОБА_2 Сестра повідомила про дану обставину у Білоярівську сільраду та звернулася із заявою про злочин до Амвросієвського райвідділу ГУМВС України в Донецькій області.

В травні 2016 року позивачам стало відомо, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12.04.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, власником їхньої квартири стала ОСОБА_6.

За даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 20.07.2016 рік, квартиру придбала ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 14.06.2016 року цим же приватним нотаріусом ОСОБА_8

27.07.2016 року відомості про даний злочин внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст.190 КК України (шахрайство).

09.08.2016 року право власності на квартиру вже було зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі продажу квартири від 09.08.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9

Отже, на підставі підроблених документів ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину начебто після смерті власників ОСОБА_2, які наразі проживають за кордоном, зареєструвала за собою право власності та в подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, продала обєкт нерухомості ОСОБА_12, а остання в свою чергу ОСОБА_7

16.08.2016 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, Жовтневим відділом ДВС в м. Дніпропетровську МУЮ, на нерухоме майно накладено арешт.

Позивачі вважають, що підлягає визнанню недійсним свідоцтво про право на спадщину на підставі ст. 1301 ЦК України, згідно із якою свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Підтверджено, що 20.04.2016 року ОСОБА_6 на підставі підроблених документів і неправдивої інформації отримала у нотаріуса ОСОБА_8 свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру начебто після смерті позивачів. Але останні живі та проживають за межами України, що підтверджується відмітками про перетин державного кордону, які містяться в паспортах для виїзду за кордон, свідоцтвом від 23.05.2016 року консульської установи та реєстраційною карткою від 12.08.2016 року, виданій позивачу ОСОБА_4

Зазначають, що підлягають скасуванню рішення про державну реєстрацію права власності за набувачами власності ОСОБА_6 та ОСОБА_12, вчинених на підставі п. 5 ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а квартира підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння на підставі норм статей 203, 215, 216, 236 ЦК України, з урахуванням правових позицій постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», постанови пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», постанови Верховного Суду України від 21.11.2012 по справі № 6-136цс12. Також підлягає визнанню право власності за позивачами згідно норм статей 321, 328, 330, 334, 387, 388, 392 ЦК України та з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в спорах про захист права власності та інших речових прав» та постанові пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Враховуючи викладене, просять позов задовольнити.

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі або їх представники в судове засідання не зявилися, про дату місце та час розгляду справи повідомлялися судом неодноразово належним чином, про що в матеріалах справи містяться поштові конверти з відмітками пошти про сплив терміну зберігання, а також відстеження пересилання поштових відправлень. Заяв про відкладення розгляду справи, розгляд справи без їх участі, інших заяв від них не надходило.

Треті особи приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судове засідання не зявилися, про дату місце та час розгляду справи повідомлялися судом неодноразово належним чином, надали витребувані судом документи, необхідні для розгляду справи.

Відтак, суд на підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України), встановив наступне.

ОСОБА_2, її чоловіку ОСОБА_3, донькам - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві власності належить квартира № 195 у будинку №17 на проспекті Героїв у м. Дніпропетровську, по ? частині кожному, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 11.03.1994 року виконкомом міської ради народних депутатів м. Дніпропетровська та видно витяг з Реєстру прав власності на рухоме майно від 20.06.2006 року КП «Дніпропетровське МБТІ» (а.с. 86 88, т. 1), які містяться в матеріалах Інвентаризаційної справи № 43808 на будинок № 17 кв. 195 по пр. Героїв у м. Дніпропетровську, витребуваної судом у КП «Дніпропетровське МБТІ» (а.с. 66 95, т. 1).

Як вказують позивачі, у 1995 року вони переїхали жити до батьків ОСОБА_2 у с. Білоярівка Амвросіївського району Донецької області, де тривалий час проживали, займатись фермерським господарством. До Дніпропетровська приїздили лише 3-4 рази на рік на декілька днів. Доньки згодом переїхали проживати за кордон. У 2014 році ОСОБА_2 і ОСОБА_3 також виїхали у США. А через деякий час дізналися проте, що дім у с. Нижньокринське Донецької області, де вони також тимчасово проживали, обкрадено. З будинку зникли оригінали правовстановлюючих документів, у т.ч. на квартиру в м. Дніпропетровську, паспорти громадян України, виданих на імя ОСОБА_3, посвідчення ОСОБА_2

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 29.09.2015, власником ? частини квартир значиться ОСОБА_4 (а.с. 15, т. 1).

З метою зясування обставин у справі за клопотанням представника позивача судом було витребувано у приватного нотаріуса Дніпропетровського МНО ОСОБА_8Д, матеріали спадкової справи № 4/2016 після смерті ОСОБА_4 (а.с. 55 154, т. 2), з якої вбачається наступне.

ОСОБА_6, яка зареєстрована за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-2АДРЕСА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її сестри ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 17.09.2015 року, а народилася у с. Білоярівка Амвросіївського району, Донецької області, постійно проживала у ІНФОРМАЦІЯ_2, яка фактично прийняла спадщину від чоловікаОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер 16.09.2015 року, від доньок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, померлої 19.09.2015 року та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, померлої 16.09.2015 року.

В матеріалах спадкової справи містяться свідоцтва про смерть ОСОБА_2, яка померла 17.09.2015 року, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які померли 16.09.2015 року у с. Авило-Успенка Ростовської області, Росія. Свідоцтва видані 22.09.2015 року відділом РАГС адміністрації Залізничного району м. Ростова-на-Дону.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_13 народилася 25.10.1956 року у с. Білоярівка Амвросіївського району Донецької області. За даними свідоцтва про шлюб, ОСОБА_13 уклала шлюб з ОСОБА_3 27.08.1978 року.

Згідно свідоцтва про народження, виданого Урюпинським р/б ЗАГС Волгоградської області 26.07.1960 року, ОСОБА_6 народилася 23.10.1960 року у м. Урюпинську, Волгоградської області, РСФСР. В матеріалах нотаріальної справи міститься копія паспорта громадянина України ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 (АМ 804763), копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду НОМЕР_1, виданої ДПА в Бабушкінському районі.

Згідно довідки від 08.04.2016 року КЖЕП-36, виданої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, до складу її сімї входять ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3

В матеріалах нотаріальної справи міститься також копія свідоцтва про право власності на житло від 11.03.1994 року, видане родині ОСОБА_3 виконкомом ради народних депутатів м. Дніпропетровська, яке істотно зовнішньо та за змістом відрізняється від свідоцтва про право власності, що міститься у матеріалах Інвентаризаційної справи № 43808 на будинок № 17 кв. 195 по пр. Героїв у м. Дніпропетровську, витребуваної судом у КП «Дніпропетровське МБТІ». На свідоцтві не вказано, що воно є дублікатом. В матеріалах справи також є витяг станом на 17.10.2006 рік про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно якого власниками є ОСОБА_3 по ? частини спірної квартири.

На замовлення ОСОБА_6 11.04.2016 року виготовлено технічний паспорт ПП ОСОБА_14 на спірну квартиру, ФОП ОСОБА_15 виконано звіт про оцінку квартири в сумі 84942,00 грн. станом на 01.04.2016 рік.

Приватним нотаріусом ОСОБА_8 зроблено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12.04.2016 рік за параметрами пошуку за адресою та ПІБ власників. За даними Інформаційних довідок, станом на 12.04.2016 рік, власниками спірної квартири зазначені всі ОСОБА_3 (по ? частини квартири за кожним).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 12.04.2016 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за номером 58842427 на спірну квартиру. В Реєстрі № 1 для реєстрації нотаріальних дій за 12.04.2014 рік міститься запис № 293 про отримання свідоцтва на спадщину під підпис ОСОБА_6

На підставі договору купівлі-продажу від 14.06.2016 року, укладеного між ОСОБА_6 (покупцем) і ОСОБА_12 (продавцем), посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8, остання придбала спірну квартиру у ОСОБА_6 за 84942,00 грн.

Аналогічна інформація міститься у даних реєстраційної справи № 902890912101, наданої на вимогу суду Відділу реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради (а.с. 180 212, т. 1). 17.06.2016 року ОСОБА_12 зареєструвала за собою право власності на спірну квартиру. За даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 17.06.2016 рік власником квартири є ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14.06.2016 року.

В подальшому ОСОБА_12 продала спірну квартиру ОСОБА_7, на підтвердження чого представником позивачів надано відповідний договір купівлі-продажу від 09.08.2016 року та Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 16.08.2016 рік, згідно якої власником спірної квартири (цілої частки 1/1) є ОСОБА_7 (а.с. 126, 127, т. 1).

З метою зясування даних обставин у справі за клопотанням представника позивача судом було витребувано у приватного нотаріуса Дніпропетровського МНО ОСОБА_9, матеріали, на підставі яких укладено даний договір купівлі-продажу (а.с. 1 44, т. 2). Нотаріусом надано завірений належним чином договір купівлі-продажу від 09.08.2016 року, документи, що підтверджують сплату нотаріального збору, відповідні заяви сторін договору про вільність їх намірів, звіт про оцінку майна ФОП ОСОБА_15, копію паспорту ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8, (АН 335732, виданий Амур-нижньодніпровським РВ ДМУУМВС України в Дніпропетровській області 25.01.2005р., без відмітки про реєстрацію), копію паспорту ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, (АН 372453, виданий Жовтневим РВ ДМУУМВС України в Дніпропетровській області 01.07.2005р., зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10), свідоцтво про смерть чоловіка ОСОБА_7 ОСОБА_16, померлого 29.11.2010р.).

27.07.2016 року відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст.190 КК України (а.с. 19, т. 1).

Отже, на підставі підроблених документів ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину начебто після смерті власників ОСОБА_3, які наразі проживають за кордоном, зареєструвала за собою право власності та подальшому продала обєкт нерухомості ОСОБА_12, а остання, в свою чергу, продала квартиру ОСОБА_7

16.08.2016 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, Жовтневим відділом ДВС в м. Дніпропетровську МУЮ, на нерухоме майно накладено арешт.

Як встановлено судом позивачі живі та проживають за межами України, що підтверджується відмітками про перетин державного кордону, які містяться в паспортах для виїзду за кордон, свідоцтвом від 23.05.2016 року консульської установи про те, що ОСОБА_2 23.05.2016 року о 16 год. 15 хв. перебувала у приміщенні Генерального консульства України в Чикаго, США, за адресою: 60611, США, м. Чикаго, вул. Іст Хюрон, буд. 10 та реєстраційною карткою від 12.08.2016 року, виданій позивачу ОСОБА_4 (а.с. 9 14, т. 1).

Згідно даних Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 19.08.2016 року № 0.64-17440/0/15-16, наданих на запит суду за даними бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, затвердженого Наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 25.06.2007 № 472, зареєстрованим у Мінюсті 05.07.2007 за № 765/14032, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_11, перетинала кордон 16.05.2012 року у пункті пропуску Бориспіль (Київ-Варшава-Київ), 12.05.2014 року (Київ - Варшава); ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_12, перетинав кордон 13.08.2014 року у пункті пропуску Бориспіль (Київ-Франкфурт), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_13, перетинала кордон 26.02.2012 року та 12.03.2012 року у пункті пропуску Донецьк (Відень-Донецьк-Відень), а також 10.08.2013 року і 31.08.2013 року у пункті пропуску Донецьк (Мюнхен Донецьк-Мюнхен) (а.с. 64, т. 1).

За даними Дніпропетровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стаю Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області від 23.09.2016 року за № 1596/3.2.-31, наданих на запит суду, в архіві відділу не виявлено актові записи про смерть на громадян ОСОБА_2, 25.10.19.1956 р.н., ОСОБА_3, 16.11.1955р.н., ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_14, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_13 Перевірку проведено за паперовими носіями та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян за весь період його заповнення (а.с. 52, т. 2).

Крім того, згідно даних Управління реєстрації громадян, статистики та виборів Муніципальної ради м. Франкфурт-на-Майні станом на 12.02.2016 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_13 зареєстрована в журналі реєстрації за адресою: 60316, м. Франкфурт-на-Майні, Вальдшмідтштрасе, 41, куди переїхала 01.06.2011 року з адреси: 60487, м. Франкфурт-на-Майні, ОСОБА_17, 2, де проживала з 06.12.2006 року по 01.06.2011 року (а.с. 138 140, т. 1).

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В судовому засіданні підтверджено належними доказами, що 20.04.2016 року ОСОБА_6 на підставі підроблених документів та наданої нотаріусу інформації про смерть спадкодавців, яка не відповідає дійсності, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру.

Відтак на підставі ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.04.2016 року, видане ОСОБА_6, приватним нотаріусом ОСОБА_8 за реєстровим № 293, підлягає визнанню недійсним.

Крім того, спірна квартира підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння, виходячи з того, що згідно ч. 1 ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За змістом ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Аналогічна правова позиція викладена у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судові практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної інколи, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Статтею 236 ЦК України передбачено нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, с недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право па відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з приписами головного Закону України Конституції, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Про це йдеться і у ч. 1 ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно узагальнення судової практики від 24.11.2008 року Верховного Суду України, недійсність правочину виникає через те, що дія, схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно із абз. 4 п. 13 Постанови пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»передбачено, за позовами про визнання питання про наявність або відсутність тих чи інших правовідносин, суд при задоволенні позову зобов'язаний у необхідних випадках зазначити в резолютивній частіші рішення і про ті правові наслідки, які тягне за собою таке визнання (наприклад, про анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу в разі визнання його недійсним, анулювання свідоцтва про право власності в разі задоволення позову про витребування майна від добросовісного набувача тощо).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, то набрали законної сили. Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За наявності інформації про порушення прав третіх осіб, про правовий режим майна, нотаріус не зміг би посвідчити зазначені договори відповідно до ст.55 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, з обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Згідно правових позицій Верховного Суду України, викладених у постанові від 21.11.2012 року по справі № 6-136цс12 належне волевиявлення особи, що продала майно добросовісному набувачеві, не є підставою для відмови власнику у позові про витребування майна у цього набувача.

Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача у випадку, коли воно вибуло з його володіння не з його волі. Воля і волевиявлення особи, у якої добросовісним набувачем було придбано це майно, при ньому не має значення.

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Відповідно до статей 330, 334 ЦК України право власності на нерухоме майно, відчужене особою, яка не мала на не права, виникає у добросовісного набувача з моменту реєстрації права на таке майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу воно не може бути витребувано у нього.

Пунктом 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в спорах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України.

У вказаній постанові зазначено, якщо майно за виплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договорі про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦПК України та ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2001 № 18-рп/2004, поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині 1 статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно зі сі. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бутті позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 586 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права в власності. Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена. Стаття 392 ЦК України надає власнику майна право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого манна предявляються за місцезнаходженням майна або основної йога частини. Про це йдеться і у п. 27 Постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Враховуючи викладені норми чинного законодавства та рішення вищих судів країни, суд приходить до висновку, що право позивачів підлягає захисту шляхом визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 20.04.2016 року ОСОБА_6, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6 та ОСОБА_7, витребування у ОСОБА_7 на користь позивачів спірної квартири та визнання за ними права власності по ? частині за кожним.

Представником позивачів ставиться питання про стягнення та розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо позивач на підставі частини другої статті 31 ЦПК збільшив розмір позовних вимог, заявив нові вимоги або до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, у зв'язку з чим збільшилась ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI, частини третьої статті 80 ЦПК України повинен сплатити до звернення до суду з відповідною заявою несплачену суму судового збору, розмір якого має відповідати ставкам, встановленим пунктом 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI.

Відповідно до ч.2 ст.4 3акону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, судовий збір за вимоги немайнового характеру складають 1 102, 40 грн. За подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плат и та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно договору купівлі продажу квартири від 09.08.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9. Ю.О., вартість квартири становить 92887,00 грн.

Отже, розмір судового збору за вимоги майнового характеру складає 928,87 грн. (92 887 грн. * 1%).

Позивачі при зверненні до суду з первісним позовом сплатили судовий збір у розмірі 1 102, 40 грн., а 29.08.2016 року доплатили ще 928,87 грн. (а.с. 2, 116, т. 1), а всього 2031,27 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відтак на користь позивачів підлягає стягненню із відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судовий збір в сумі 1015,63 грн. з кожної.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 77, 88, 209, 214-215, 224-225, ЦПК України, ст.ст.15, 16, 203, 215, 216, 330, 334, 388, 1301 ЦК України,суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 20.04.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 на імя ОСОБА_6, 23.07.1960р.н., скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29268393 від 15.04.2016 року, права власності за ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30858709 від 09.08.2016 року, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7, на квартиру АДРЕСА_1, витребування у ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_10, квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна - 902890912101), та визнання за ними права власності по ? частини за кожним на дану квартиру, яка складається із 1-коридор, 2-шафа, 3 - вбиральня, 4-ванна, 5-кухня, 6,7,9 - житлові кімнати, 8 - лоджія, загальною площею 84,4 кв.м, житловою площею 52,0 кв.м - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 20.04.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (реєстраційний № 293) на імя ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії АМ № 1804763, виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 30.11.2007р., адреса реєстрації: м. Дніпропетровськ (нині м. Дніпро), ж/м Тополя-2АДРЕСА_2).

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності (індексний номер 29268393 від 15.04.2016 року) за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП: НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_3 (колишня назва міста «Дніпропетровськ») (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 902890912101, складові частини обєкта нерухомого майна 1-коридор, 2-шафа, 3 - вбиральня, 4-ванна, 5-кухня, 6,7,9 - житлові кімнати, 8 - лоджія, загальною площею 84,4 кв.м, житловою площею 52,0 кв.м).

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності (індексний номер 30858709 від 09.08.2016 року) та припинити право власності за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, РНОКПП НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_3 (колишня назва міста «Дніпропетровськ») (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 902890912101, складові частини обєкта нерухомого майна 1-коридор, 2-шафа, 3 - вбиральня, 4-ванна, 5-кухня, 6,7,9 - житлові кімнати, 8 - лоджія, загальною площею 84,4 кв.м, житловою площею 52,0 кв.м).

Витребувати у ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_15, РНОКПП НОМЕР_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_16, РНОКПП НОМЕР_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_14, РНОКПП НОМЕР_5, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_13, РНОКПП НОМЕР_6, квартиру АДРЕСА_3 (колишня назва міста «Дніпропетровськ») (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 902890912101, складові частини обєкта нерухомого майна 1-коридор, 2-шафа, 3 - вбиральня, 4-ванна, 5-кухня, 6,7,9 - житлові кімнати, 8 - лоджія, загальною площею 84,4 кв.м, житловою площею 52,0 кв.м).

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_15, РНОКПП НОМЕР_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_16, РНОКПП НОМЕР_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_14, РНОКПП НОМЕР_5, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_13, РНОКПП НОМЕР_6 право власності по ? частині за кожним, на квартиру АДРЕСА_3 (колишня назва міста «Дніпропетровськ») (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна902890912101, складові частини обєкта нерухомого майна 1-коридор, 2-шафа, 3 - вбиральня, 4-ванна, 5-кухня, 6,7,9 - житлові кімнати, 8 - лоджія, загальною площею 84,4 кв.м, житловою площею 52,0 кв.м)

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_15, РНОКПП НОМЕР_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_16, РНОКПП НОМЕР_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_14, РНОКПП НОМЕР_5, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_13, РНОКПП НОМЕР_6 судовий збір в розмірі 1015,63 грн.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_15, РНОКПП НОМЕР_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_16, РНОКПП НОМЕР_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_14, РНОКПП НОМЕР_5, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_13, РНОКПП 3210402544судовий збір в розмірі 1015,63 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С. Наумова