Хто у домі господар? Що таке домашнє насильство

Потерпілий в сімейно-побутових відносинах характеризується тим, що морально-етичні, освітні, загальнокультурні якості жертви і злочинця, якщо не однакові, то дуже близькі за рівнем.

Зміст:

• Домашнє насильство в Україні
• Закон про насильство в сім'ї
• Куди звернутися, якщо б'є чоловік?
• Спеціальні засоби з протидії домашньому насильству
• Матеріальна відповідальність кривдника
• Залучення до відповідальності кривдника

Домашнє насильство в Україні

«Я жертва домашнього насильства» - яка характеристика жертви?

Особистості з низьким рівнем освіченості, громадянської позиції менш стримані в своїх проявах і бажаннях, більш егоїстичні. Вони мало або зовсім не поважають суспільні норми, права інших людей, а, отже, стають злочинцями, а також жертвами. Низький рівень освіченості призводить до того, що жертва не завжди може передбачити наслідки поведінки, а також не виявляє бажання звернутися за допомогою до компетентних органів. Згідно з статистичними дослідженнями в більш важких злочинах, злочинці мають більший рівень освіченості, ніж їх жертва, а в менш важких - у злочинця нижчий рівень освіченості, ніж у його жертви.

Так само згідно проведених досліджень, жертвами стають жінки та діти. Це пояснюється психологією злочинця-чоловіка, який історично мав у власності дружину і дитину, крім того на ставлення винного впливає також і соціальний і матеріальний статус його члена сім'ї. Особистості, які позбавлені постійного доходу для існування, зазвичай потрапляють в матеріальну і (або) психологічну залежність від інших членів сім'ї, які далі починають зловживати своєю роллю «годувальника», намагаючись встановити свою владу, верховенство над залежними членами родини, і нерідко вдаються до фізичного насильству.

Як уникнути домашнього насильства, яке покарання за домашнє насильство, що робити при домашньому насильстві - про все докладно в статті.

Закон про насильство в сім'ї

Який же закон про домашнє насильство в Україні? Нормативно-правовим актом, який регулює протидію насильству в сім'ї є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». На законодавчому рівні визначається, що насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкода, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю. Як висновок можна виділити чотири форми насильства, а саме:

1. Фізичне насильство в сім'ї - умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності;
2. Сексуальне насильство в сім'ї - протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини, який є членом цієї сім'ї;
3. Психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може наноситися або завдається шкода психічному здоров'ю;
4. Економічне насильство в сім'ї - умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

Куди звернутися, якщо б'є чоловік?

На законодавчому рівні передбачено, що жертва може звернутися в органи поліції, оскільки до їх повноважень належить - виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них, прийом і розгляд заяв про домашнє насильство, в тому числі і тих, що надійшли в кол-центр , винесення термінових заборонних прописів, взяття на профілактичний облік. Крім того, медичні установи повинні повідомляти органи Національної поліції про виявлення тілесних ушкоджень, які ймовірно могли з'явитися з причини домашнього насильства, а в разі визначення таких пошкоджень в дітей, - то також і в службу у справах дітей. У таких випадках заклади охорони здоров'я зобов'язані надати медичну допомогу постраждалим особам з урахуванням індивідуальних потреб. Також жертвам насильства передбачено право на звернення до центру надання безоплатної вторинної правової допомоги, в компетенцію якого входить складання позовів до суду, заяв в поліцію про вчинення кримінального злочину і т.д. В Україні діють Центри допомоги жертвам домашнього насильства, які уповноважені: здійснювати прийом і розгляд заяв від потерпілих або їх представників про отримання допомоги, в тому числі соціальних послуг для осіб, які перебувають в складних життєвих обставинах; надання відповідно до компетенції безкоштовно постраждалим особам соціальних послуг, медичної, соціальної, психологічної допомоги, сприяння наданню правової допомоги, а також забезпечення тимчасового притулку для таких осіб і їх дітей в порядку, передбаченому законодавством. До загальних служб підтримки постраждалих належать центри соцслужб для сім'ї, дітей та молоді, а до спеціалізованих - центри медико-соціальної реабілітації, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі.

Але, на жаль, жертви рідко зверталися до відповідного органу в зв'язку з тим, що бояться залишитися одні, без годувальника.

Спеціальні засоби з протидії домашньому насильству

Згідно з законодавством України, передбачені, такі спеціальні засоби: терміновий заборонний припис щодо кривдника; обмежувальний припис щодо кривдника; постановка на профілактичний облік кривдника і проведення з ним профілактичної роботи; направлення кривдника на проходження програми для кривдників. Давайте розберемося з кожним окремим способом з протидії.

Терміновий заборонний припис виноситься кривдникові уповноваженими підрозділами Національної поліції в разі загрози життю і здоров'ю потерпілої людини з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження або повторного вчинення. Терміновий заборонний припис включає в себе

• Зобов'язання покинути місце проживання (перебування) особи, яка постраждала;
• Заборона на вхід і перебування в місці проживання (перебування) особи, яка постраждала;
• Заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Важливо відмітити, що при винесенні термінового заборонного приписи пріоритет завжди віддається безпеці життя і здоров'я потерпілої особи. Зазначена вимога навіть поширюється на місце спільного проживання постраждалої особи та кривдника, незважаючи на їх майнові права на житло.

Представники органів Нацполіціі, враховуючи ситуацію, що склалася, можуть застосувати примусові заходи з виселення кривдника, якщо він в добровільному порядку не виконує приписи заборони.

Що стосується обмежувального припису щодо кривдника, то таке розпорядження виноситься за рішенням суду за заявою особи, яка постраждала або ж його законного представника. Обмежувальним приписом визначаються такі види обмежень прав або положення обов'язків на кривдника, а саме:

• Заборона на перебування в місці спільного проживання з жертвою;
• Обмеження спілкування з потерпілою дитиною;
• Заборона наближатися до місця роботи, навчання, проживання і тд. жертви;
• Заборона особисто і через третіх осіб розшукувати потерпілого, переслідувати його;
• Заборона вести переписку, телефонні переговори, будь-яким чином контактувати з жертвою.

Цікаво також в розрізі цього питання, звернути увагу на судову практику. Так, у справі № 133/1848/20, в якому суд звернув увагу, що доведеність вчинення домашнього насильства повинна мати обгрунтований характер, і зовсім не обов'язково доводити вину наявністю вже обвинувального вироку. Суд вважав достатньою наявність самого кримінального провадження за фактом вчинення домашнього насильства, і врахував обґрунтовані ризики для потерпілої, в зв'язку з чим прийняв рішення про видачу обмежувального припису із забороною наближатися до потерпілої ближче ніж на 300 м., а також вести листування, телефонні розмови.

Що стосується постановки на облік і виконання програм, то вони спрямовані на виправлення людини, що здійснює домашнє насильство. Наприклад, з метою програми, кривдник може бути влаштований, для групових та індивідуальних занять, в певні центри виконання програм.

Матеріальна відповідальність кривдника

Закон про насильство в сім'ї передбачає матеріальну відповідальність для кривдника, а саме в ст. 30 зазначено, що особа, яка постраждала, має право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, які були отримані від домашнього насильства. Порядок визначено нормами Цивільного кодексу України, а саме в ст. 1166, зазначено, що матеріальна шкода заподіяна протиправними діями, відшкодовується в повному обсязі. Тобто, щоб відшкодувати таку шкоду, потрібно довести: протиправність дій, провину (людина або навмисне завдала шкоди, або нічого не зробила, щоб уникнути нанесення шкоди), сам збиток, і причинно-наслідковий зв'язок між дією і шкодою. Такий порядок стосується матеріального збитку. Щодо відшкодування моральної шкоди, то в такому випадку доводити вину немає необхідності. Моральна шкода відшкодовується одноразово або шляхом щомісячних платежів.

Залучення до відповідальності кривдника

Домашнє насильство в Україні останнім часом зовсім не рідкість, що і зумовило внесення змін до Кримінального кодексу України.

Вже раніше ми з'ясували, куди звернутися, якщо б'є чоловік - насамперед написати заяву в органи поліції, або ж викликати поліцейських для документації факту про домашнє насильство.

Статті про домашнє насильство - нововведеною статтею є ст. 126-1 КК України. Стаття, яка визначає домашнє насильство, як умисне, систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства по відношенню до подружжя або колишнього з подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) в сімейних чи близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілого. Тобто, для того щоб притягнути до відповідальності за домашнє насильство, потрібно довести факт одного з видів насильства, такі докази можна отримати шляхом допиту сусідів, знайомих, родичів; а також заподіяну шкоду у вигляді психологічного страждання, розладу здоров'я і тд., що може бути доведено шляхом проведення експертизи. Яке ж покарання за домашнє насильство? У кримінальному кодексі, передбачено в альтернативі кілька видів покарання, від громадських робіт до позбавлення волі на строк до 2-х років.

За даними МВС України, з початку 2020 року, до суду з обвинуваченням направлено понад 470 кримінальних справ по домашньому насильству, і винесено понад 11000 обмежувальних приписів.

Також, Закон України про насильство в сім'ї, вніс зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, де з недавніх пір з'явилася ст.173-2, яка передбачає заподіяння домашнього насильства, що не потягнуло наслідків, а також невиконання обмежувальних приписів. Крім того, у Верховній Раді зареєстрований законопроект №3908 про збільшення штрафів за домашнє насильство. У законопроекті пропонується внести зміни в ст. 173-2 КУпАП та збільшити розмір штрафу в 100 разів, таким чином на кривдника може бути накладено штраф в розмірі до 68000 гривень. До збільшення штрафу ставитися однозначно не можна, оскільки з одного боку, такі дії з боку законодавця можуть мати превентивну дію, а з іншого боку, - в разі вчинення правопорушення гроші на оплату штрафу йтимуть з сімейного бюджету, що також може виступати стримуючим фактором для заяви про скоєння домашнього насильства. Можливо, було б доцільніше правопорушника залучати до громадських робіт, а гроші за виконані громадські роботи перераховувати потерпілим.

Якщо Вам необхідна юридична допомога, пропонуємо Вам скористатися послугою «Тендер на юридичну допомогу» від юридичного порталу Протокол.

Автор консультації: Скочинська Христина

Джерело: юридичний ресурс Протокол