Хитрий план Макрона: програє вибори, але зберігає владу

Еммануель Макрон змінює амплуа. Причому – докорінно. Раніше він був "молодий та амбітний реформатор", який всім "друг" (навіть Путіну, регулярні телефонні розмови з яким перетворилися на меми). Тепер він вже "стріляний горобець" - досвідчений маніпулятор у внутрішній політиці й справжній "яструб" політиці у зовнішній, який пересуває "червоні лінії". 

Саме останні дострокові парламентські вибори у Франції показують зовсім іншого Макрона. Такого, що вміє розіграти опонента на "раз-два-три" у темпі французької кадрилі. Доки всі його партнери були шоковані раптовим наміром розпустити цілком підконтрольний парламент, а опоненти вже встигли відсвяткувати перемогу, сам месьє президент з радниками прорахував ситуацію й вирішив, що синиця у руці краще, ніж лелека у небі. 

Фактично, він просував свій план по отриманню "золотої акції" у Національних зборах Франції нового скликання. Чого в разі затримки до чергових виборів майже гарантовано не сталося б, і праві точно отримали б свою монобільшість. 

Хоча другий тур дострокових парламентських виборів у Франції ще не завершився, і там може бути багато сюрпризів (адже політична система у цій країні вкрай специфічна), вже на 99% гарантовано, що ані ліві, ані праві не отримають монобільшість у 289 депутатів. Всього ж їх там 577, які обираються по "гібридній" системі. Це мажоритарка, але зі списками, з двома турами, і пройти у "фінал" можуть не лише двоє лідерів, а навіть троє, і т. д. Система, наче ідеально створена для маніпуляцій. Втім, чому "наче"?..  

Через складність системи там завжди багато невизначеності, драми й емоцій – все як французи люблять.

Це вам не прагматичні німці. Власне, у першому турі вже обрано менше сотні депутатів, а головна інтрига буде у турі другому, який відбудеться 7 липня. 

Там відбудеться понад 150 "дуелей", близько трьохсот "троєборств" та ще кілька "чотириборств", щоб ускладнити все ще більше. І хоча місцеві аналітики пророкують однозначну перемогу націоналістам Лє Пен, монобільшість вони не отримають, що й є метою Макрона. Як і ліві Меланшона, до речі, які у першому турі відстали від правих всього на 1%. І тепер і ліві, і праві повинні будуть домовлятися з Макроном, адже без його партії, що фактично програла вибори, новий уряд створити неможливо. 

Більше того, "макроністи" вже уклали свого роду "пакт" про координацію з лівими. Суть його полягає у тому, що, в разі виходу у другий тур трьох кандидатів, один з яких "лєпенівець", двоє інших -  "меланшонівець" та "макронівець" - домовляються про зняття слабшого кандидата на окрузі. Щоб проти "лєпенівця" завжди був найсильніший опонент. Так ліві і провладні сили будуть конкурувати не між собою, а лише з правими, що зменшує шанси правих. І, як повідомляють ЗМІ, вже 190 кандидатів знялися заради підтримки більш рейтингового опонента.

Тут слід додати трохи контексту. Ще нещодавно ліві організовували "марші жовтих жилетів" проти Маркона та намагалися зробити проти нього Майдан під приводом боротьби зі зростаючими комунальними тарифами, цінами на паливо та пенсійною реформою. А тепер масово знімають своїх кандидатів, щоб врятувати владу Еммануеля Макрона і не допустити приходу до неї націоналістів. Саме так – з "найбільшого зла" французької політики Макрон перетворився на "рятівника нації". 

Звісно, більшість у Національній асамблеї він втратить. Але відтепер стане таким собі "арбітром" над "бійкою", і весь негатив він прийнятих у подальшому рішень нового уряду перекидатиме на своїх партнерів – тих же лівих, скоріше за все. 

Втім, попри попередні альянси з лівими, є й деякі примарні шанси на коаліцію навіть з правими.

Не дарма сама Марін Лє Пен стоячи аплодувала Володимиру Зеленському під час його візиту до Франції, а її кандидат у прем’єри та формальний лідер об’єднання Жордан Барделла навіть заявив, що не дозволить "російському імперіалізму поглинути таку союзну державу, як Україна". 

Ці та інші публічні заяви робляться, звісно, не заради України. А щоб показати, що праві вже не ті "шалопаї-маргінали", що бігають по паризьких околицях та прославляють Путіна. Відтепер вони велика й "цивілізована" європейська партія – найпотужніша у Франції, що має представництво й у Європарламенті зокрема. І з ними тепер можна домовлятися. Власне, саме завдяки цьому відходу від маргінальної проросійської позиції Лє Пен й завдячує тому, що довкола неї зібралися різні праві сили, не всі з яких є утриманцями Кремля. 

Що ми маємо у підсумку? Франція стане ще більш "неврівноваженою", адже праві та ліві сили там набирають майже однакову кількість голосів, і конфліктів там буде ще більше. 

Але ця країна - це президентська республіка, й зовнішню політику там контролює президент. А Еммануель Макрон майже гарантував собі те, що він досидить до кінця свого строку, балансуючи між двома протилежностями французької політики. Так, збільшення підтримки для нас очікувати не варто. Але й менше її навряд чи стане після виборів, попри програш пропрезидентського блоку. 

Таким чином, не слід переоцінювати вплив цих виборів на зовнішньополітичний курс Франції. Ситуація для стане менш зручною. Але точно не стане катастрофічною для нас, як на це сподіваються у тому ж Кремлі. 

Андрій Попов