0
0
51
Майно, права, обов’язки — це ті питання, які сприймаються як щось вторинне, поки не настає момент конфлікту. Сімейні стосунки, здавалося б, повинні будуватися на довірі та любові, але коли справа доходить до поділу майна, між близькими людьми можуть виникати глибокі суперечки. Особливо гостро це відчувається, коли мова заходить про майнові права батьків і дітей.
Чи замислювалися ви, як закон охороняє права дитини на її власність? Або як спільно нажите майно розподіляється між членами родини? Чи знаєте ви, що навіть найменші, здавалося б, дрібниці — наприклад, іграшка чи книга, придбана для дитини — можуть бути предметом юридичних суперечок?
У своїй роботі я неодноразово бачила, як закон стає містком між конфліктуючими сторонами. Закон України, зокрема Сімейний кодекс (СК), має чіткі правила щодо того, як мають будуватися стосунки батьків і дітей у питаннях майна. Проте інколи цей закон залишається лише текстом, якщо його не розуміти або не вміти застосовувати. У цій статті я хочу розглянути питання, які щодня виникають у моїй адвокатській практиці. Ми заглибимося в тонкощі правового регулювання майнових відносин між батьками й дітьми, розглянемо реальні кейси й приклади з зарубіжної практики, щоб побачити, як інші країни вирішують подібні проблеми. Це буде розмова не тільки про закон, а й про життя, де правила інколи переплітаються з емоціями, а рішення потребують більше, ніж просто букви закону.
Чи думали ви колись, що лялька чи машинка, куплена для вашої дитини, юридично є її власністю? Стаття 174 СК каже: речі, придбані для дитини, — одяг, книги, іграшки — належать саме їй. Це правило покликане захистити інтереси малолітніх, адже такі речі використовуються виключно дитиною для її розвитку та виховання.
Проте ситуації бувають різними. Наприклад, коли батьки розлучаються, хтось може наполягати, що всі речі, придбані під час шлюбу, є спільною власністю подружжя. У таких випадках закон стає на бік дитини: усе, що призначено для її потреб, залишається її майном. Це правило застосовується й до більш коштовних речей, наприклад, музичних інструментів чи спортивного обладнання.
У країнах Європейського Союзу практика доволі схожа. У Німеччині, наприклад, усе, що спеціально купується для дитини, вважається її особистою власністю. Це стає важливим аргументом у сімейних спорах, адже суд завжди виходить із принципу захисту інтересів дитини.
Чимало питань виникає щодо спільної сумісної власності батьків і дітей. Стаття 175 СК наголошує: майно, набуте за спільні кошти або через спільну працю батьків і дітей, належить усім їм порівну. Здається простим правилом, але практика показує, як легко його можна спотворити.
Пригадую випадок, коли дорослі діти разом із батьками придбали заміський будинок. Після кількох років батьки вирішили продати будинок без згоди дітей. Питання, кому належала частка, здавалося, було очевидним. Але суд змушений був вдаватися до довгого процесу з'ясування внесків кожної сторони. Як результат, суддя постановив: частки в майні вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю або доказами.
У США такі суперечки вирішуються схожим чином. Суддя аналізує, хто скільки вклав у придбання майна. Проте там нерідко в договорі купівлі-продажу одразу вказується частка кожного співвласника, що значно спрощує подальші питання.
Одне з найбільш чутливих питань — користування житлом. Уявіть ситуацію: квартира належить батькові, але в ній проживає його неповнолітня дитина. Стаття 176 СК встановлює: діти мають право користуватися житлом, що є власністю їхніх батьків. Цей обов’язок є безумовним. Батьки не можуть позбавити дитину права проживати в їхньому житлі без надання альтернативного варіанту.
Це правило важливе для захисту дітей, особливо під час розлучень. У своїй практиці я часто бачу, як один із батьків намагається виселити дитину або обмежити її права на користування житлом. У таких випадках суд завжди стає на бік неповнолітніх. Зокрема, забороняється будь-яке відчуження такого житла без дозволу органу опіки та піклування.
У Франції схожі механізми. Органи опіки активно втручаються, якщо є ризик порушення прав дитини на житло. Навіть якщо дитина тимчасово проживає з іншим батьком, її право на користування житлом зберігається.
Батьки часто вважають, що мають повне право розпоряджатися майном своїх дітей. Але стаття 177 СК говорить інакше: батьки управляють майном дитини, враховуючи її інтереси. Це означає, що будь-які дії з майном, які можуть погіршити становище дитини, вимагають дозволу органу опіки та піклування.
Один із найцікавіших випадків у моїй практиці був пов'язаний із продажем частини нерухомості, що належала малолітній дитині. Батьки хотіли використати кошти для купівлі іншого житла. Орган опіки дав дозвіл, але з умовою, що нове житло буде не гіршим за попереднє за площею та умовами проживання. Такий підхід гарантує, що інтереси дитини будуть захищені.
У Великій Британії, до речі, подібні правочини потребують не лише дозволу опіки, а й судового нагляду. Це додатковий рівень захисту, який унеможливлює зловживання з боку батьків.
Окрему увагу слід приділити доходам від майна дитини. Відповідно до статті 178 СК, батьки можуть використовувати ці кошти для утримання сім'ї, але тільки якщо це не шкодить інтересам дитини. Тут виникає тонка грань між потребами родини та правами дитини.
В одному зі справ я представляла інтереси дитини, дохід якої від здачі в оренду нерухомості батьки використовували на побутові потреби. Суд постановив, що ці кошти мають бути спрямовані на навчання дитини, а не на оплату рахунків родини.
Окремою категорією є аліменти. Закон чітко визначає, що вони є власністю дитини. Батьки, які розпоряджаються цими коштами, зобов'язані використовувати їх за цільовим призначенням. Це означає, що кожна гривня має працювати на благо дитини: освіту, розвиток, медичні потреби.
У моїй практиці був випадок, коли один із батьків використовував аліменти для погашення боргів. Це стало підставою для звернення до суду, який зобов'язав батька повернути кошти та надати звіт про використання аліментів у майбутньому.
Невизначеність у розподілі спільної власності.
Часто майно, придбане за спільні кошти чи працю батьків і дітей, не фіксується документально як спільна власність. У разі конфліктів це ускладнює поділ майна.
Недостатній контроль за діями батьків щодо майна дитини.
Хоча закон зобов’язує батьків діяти в інтересах дитини, у реальності відсутність належного нагляду з боку органів опіки створює ризик зловживань.
Нечітке регулювання доходів дитини.
Використання доходів дитини для сімейних потреб часто суперечить її інтересам, а механізми захисту таких доходів у законодавстві України є слабкими.
Зловживання правом на аліменти.
Неправильне використання коштів, отриманих як аліменти, є однією з найпоширеніших проблем. Часто такі кошти витрачаються нецільовим чином.
Обмежений доступ дітей до управління власним майном.
Навіть підлітки, які вже можуть самостійно оцінювати свої потреби, часто не мають належного впливу на управління власними ресурсами.
Зміни до законодавства:
Посилення контролю з боку органів опіки та піклування:
Роль адвоката:
Підвищення обізнаності батьків:
Вирішення цих проблем вимагає комплексного підходу: удосконалення законодавства, підвищення відповідальності батьків і органів опіки, а також активної участі адвокатів у забезпеченні прав дітей. Найголовніше — створити систему, яка не тільки регулює, але й захищає майнові права дитини, запобігаючи конфліктам і зловживанням.
Майнові права батьків і дітей — це делікатна сфера, яка потребує рівноваги між законом і здоровим глуздом. У кожному випадку важливо пам’ятати, що інтереси дитини є пріоритетними. І навіть найкращі наміри батьків мають підкорятися принципу захисту прав найменших членів нашого суспільства.
Автор статті: адвокат Світлана Приймак
Переглядів
Коментарі
Переглядів
Коментарі
Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях
Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс
Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію
Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом
Переглядів:
51
Коментарі:
0
Переглядів:
58
Коментарі:
0
Переглядів:
202
Коментарі:
0
Переглядів:
353
Коментарі:
0
Переглядів:
296
Коментарі:
0
Переглядів:
694
Коментарі:
0
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.