Фактичний контроль над КІК: чому номінальний директор вас не рятує

Класична конструкція: компанія в Естонії чи на Кіпрі оформлена на номінального директора або на родича, який живе за кордоном. Український власник упевнений, що правила КІК його не стосуються — адже формально він ніде не фігурує. Це найпоширеніша і найдорожча помилка в цій сфері, бо закон дивиться не на реєстр, а на те, хто насправді ухвалює рішення.

Розберемо, що таке фактичний контроль, за якими ознаками податкова його встановлює і чому номінальний директор не рятує від звітності.

Три підстави стати контролером — і лише дві з них про частки

Контролюючою особою вас визнають, якщо виконується хоча б одна з умов. Перша — володіння часткою понад 50%. Друга — володіння часткою понад 10% за умови, що кілька резидентів України разом контролюють понад 50%. І третя, яка не має жодного стосунку до розміру частки, — здійснення фактичного контролю над компанією.

Саме третя підстава й перетворює «чужу» компанію на вашу контрольована іноземна компанія у розумінні Податкового кодексу. Частка може бути нульовою. Ваше прізвище може не значитися ніде. Це не має значення, якщо ви фактично керуєте.

Як виглядає фактичний контроль на практиці

Закон дає орієнтовний перелік ознак, і жодна з них не потребує запису в реєстрі. Ви даєте обов'язкові до виконання вказівки органам управління компанії. Ви ведете перемовини щодо її угод і фактично визначаєте їх суттєві умови. Ви маєте довіреність на розпорядження банківським рахунком або на здійснення значних операцій — навіть якщо користуєтесь нею рідко. Ви фігуруєте як бенефіціар у банківських документах при відкритті рахунку.

Останній пункт варто перечитати двічі. Банк, відкриваючи рахунок компанії, зобов'язаний встановити кінцевого бенефіціара — і ви його вказуєте. Той самий документ, який робить рахунок легальним, стає доказом фактичного контролю.

Чому номінальний директор не працює

Логіка «оформлю на іншу людину — і проблема зникне» ламається об просту річ: номінал за визначенням не ухвалює рішень. Він підписує те, що йому надсилають. А той, хто надсилає, і є фактичним контролером. Тобто сама конструкція номінального сервісу вже містить у собі доказ того, від чого вона мала б захистити.

Додайте до цього автоматичний обмін податковою інформацією (CRS), у якому Україна бере участь: дані про рахунки й контролерів надходять до податкової самі, без запитів. І виявиться, що структура, яка «нікого не стосується», давно описана в чужих звітах.

Що з цього випливає для власника

Якщо ви ухвалюєте рішення щодо іноземної компанії — ви контролер, і у вас є обов'язки. Повідомити податкову про набуття частки чи фактичного контролю протягом 60 днів. Щороку подавати звіт про КІК до 1 травня. За певних умов — сплачувати податок з її прибутку в Україні.

Наразі на період воєнного стану діє мораторій на штрафи. Але мораторій стосується виключно санкцій, а не самого обов'язку: звітувати треба, як і раніше. А після завершення воєнного стану законодавство дає лише шість місяців, щоб закрити всі минулі періоди. Хто не встигне — отримає штрафи ретроспективно, за всі роки одразу.

Часті запитання

Чи є фактичний контроль, якщо я лише маю довіреність на рахунок?

Довіреність на розпорядження рахунком прямо названа серед ознак фактичного контролю. Одного цього факту може бути достатньо, щоб вас визнали контролером.

А якщо компанія оформлена на родича за кордоном?

Якщо родич є реальним власником і сам ухвалює рішення — питань немає. Якщо ж рішення ухвалюєте ви, а він лише підписує, це фактичний контроль з усіма наслідками.

Мораторій означає, що можна не звітувати?

Ні. Мораторій знімає штрафи, а не обов'язок. Звіти й повідомлення подавати треба, інакше після його завершення доведеться закривати всі періоди за пів року.

Команда DS Solutions проводить аудит структури володіння, чесно оцінює ризик визнання фактичного контролю й готує повідомлення та звіти у строк — щоб мораторій не перетворився на аврал, а перевірка не стала несподіванкою.