Єдиною підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудовника приписам містобудівної документації і це повинно бути підтверджено у суді (ВАСУ від 29 вересня 2016р. у справі № 522/6069/14-а)

Фабула судового акту: На диво ВАСУ та і вся гілка адмінсудів прогресує у бік захисту прав громадян. Такі рішення цьому підтвердження. Позивач маючи у власності земельну ділянку із цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і плануючи побудувати приватну садибу звернувся до відповідача за отриманням документу: «містобудівні умови та обмеження». Натомість отримав відмову у наданні МУО з підстав, що вказана земельна ділянка знаходиться у рекреаційно-курортній зоні, де не передбачено нове розміщення індивідуальної житлової забудови.

Позивач успішно оскаржив таку відмову, зокрема суди підкреслили, що єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Такої невідповідності в суді відповідачем доведено не було, адже земельна ділянка надавалась позивачу під забудову і проект землеустрою був затверджений рішенням органу місцевого самоврядування у 2005році, тобто пізніше ніж рішення про визначення меж реакційно-курортної зони. (2003р.) При цьому рішення про затвердження проекту землеустрою чинне.

ВАСУ також вдався до тлумачення дискреційних повноважень органу. Так зобов’язуючи відповідача видати МУО суд не порушує його дискреційних повноважень, оскільки підстава для відмови у видачі МУО єдина – невідповідність вимогам затвердженої містобудівної документації. В даному випадку реалізація відповідачем своїх дискреційних повноважень є не факт видачі/відмови МУО, а визначення змісту МУО. І саме в зміст МУО не може втручатись суд.

Аналізуйте судовий акт: Відсутність генерального плану не є підставою для відмови заявнику у дозволі із розробки документації із землеустрою незважаючи на виключну компетенцію органу у цьому питанні (Київський апеляційний адміністративний суд у справі №810/1898/16)

Суд має право зобовязати орган земресурсів видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення з/д, хоча це і є виключною компетенцією цього оргнау ( ВАСУ від 19 травня 2016р. у справі № К/800/32729/15)

ДАБІ має право проводити позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства незважаючи на мораторій та притягувати забудовника до відповідальності (ВАСУ від 19 травня 2016р. у справі К/800/51429/15)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року м. Київ К/800/13317/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороз В.Ф.

Донець О.Є.

Гончар Л.Я.

за участю секретаря судового засідання - Слободян О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа - Одеська міська рада про визнання неправомірними рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 звернулася з позовом, в якому просила визнати протиправною відмову Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень проектування житлового будинку і забудови земельної розташованої в АДРЕСА_1 та зобов'язати їх надати.

Позов мотивовано тим, що позивачу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) Одеською міською радою надано у власність земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Позивач звернувшись до Управління за містобудівними умовами та обмеженнями проектування житлового будинку і забудови земельної отримав відмову у їх наданні, посилаючись на те, що за вищезазначеною адресою не передбачене нове розміщення індивідуальної житлової забудови. Позивач вважає таку відмову неправомірною.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправною відмову Управління, яка викладена в Листі за №01-07/62 від 07.03.2014 року. Зобов'язано Управління надати ОСОБА_4 містобудівні умови та обмеження проектування житлового будинку і забудови земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої за адресою АДРЕСА_1, з цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В касаційній скарзі, що надійшла до Вищого адміністративного суду України, Управління, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На касаційну скаргу надійшло заперечення позивача, в якому він рішення судів попередніх інстанцій вважає такими, що прийняті із дотриманням норм матеріального та процесуального права, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та переглядаючи справу в межах доводів касаційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.03.2008 року за №1113, набув право власності на земельну ділянку площею 0,0957 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності позивача на цю земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, в якому зазначено цільове призначення ділянки - «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

30 вересня 2013 року позивач звернувся до Управління для отримання вихідних даних та обмежень для проектування і забудови належної їй земельної ділянки, розташованої за адресою:АДРЕСА_1.

Листом №01-07/466 від 10.10.2013 року Управлінням відмовлено у задоволенні заяви позивача, посилаючись на відсутність повного пакету документів відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності від 12.03.2011 року, а також додатково повідомлено, що відповідно до рішення Виконкому Одеської міської ради від 18.11.2003 року №1930-ХХІV «Містобудівне обґрунтування розміщення багатофункціонального суспільно-житлового готельного комплексу «Южний» на 16-Станції Великого Фонтану», нове розміщення індивідуальної житлової будівлі не передбачено.

03.03.2014 року позивач повторно звернулася до Управління з передбаченим обсягом документів для отримання вихідних даних та обмежень для проектування і забудови належної їй земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Листом № 01-07/62 від 07.03.2014 року Управління повторно відмовило у задоволенні вимог заяви позивача з посиланням на те, що згідно рішення Виконкому Одеської міської ради від 18.11.2003 року №1930-ХХІV «Містобудівне обґрунтування розміщення багатофункціонального суспільно-житлового готельного комплексу «Южний» на 16 - Станції Великого Фонтану», вказана земельна ділянка знаходиться у рекреаційно-курортній зоні, де не передбачено нове розміщення індивідуальної житлової забудови.

Частиною 1 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі - Закон №3038-VI) визначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Згідно з ч.3 цієї статті містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Відповідно до п.2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст», затвердженимНаказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №109 від 07.07.2011(надалі - Порядок №109), визначено, що розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом №3038-VI.

При цьому єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Мотивуючи відмову у наданні містобудівних умов та обмежень Управління посилається на те, що рішенням виконкому Одеської міської ради від 18.11.2003 року №1930-ХХІV було затверджено «Містобудівне обґрунтування розміщення багатофункціонального суспільно-житлового готельного комплексу «Южний» на 16-Станції Великого Фонтану», яке згідно п.2 цього рішення вважається зміною «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій м. Одеси», відповідно до якої земельна ділянка по Фонтанській дорозі, 165 в м. Одеса відноситься до рекреаційно-курортної зони, в якій не передбачено нове розміщення індивідуальної житлової забудови.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Одеської міської ради від 28.01.2005 року №3633-IV було встановлено цільове призначення земельної ділянки, площею 3,3155 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та безоплатно передано із земель міста у приватну власність громадянам (всього 35 особам) вказану ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Вищезазначене рішення Одеської міської ради прийнято пізніше ніж рішення виконкому, на яке посилається Управління, а отже мало враховувати містобудівну документацію на час його прийняття. На час розгляду справи таке рішення є чинним, і у встановленому законодавством порядку не скасовувалось та не визнавалось недійсним.

Враховуючи що наміри позивача по забудові належної йому земельної ділянки відповідають цільовому призначенню зазначеному у державному акту серії НОМЕР_1 на право власності позивача на земельну ділянку, та той факт, що рішенням Одеської міської ради від 28.01.2005 року №3633-IV було встановлено цільове призначення земельної ділянки за вказаною адресою з передачею її у приватну власність громадянам саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, відмова Управління у наданні містобудівних умов та обмежень забудови є неправомірною.

Крім того, задовольняючи вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача надати містобудівні умови та обмеження проектування житлового будинку і забудови земельної за вищевказаною адресою, суди обґрунтовано зазначили, що обрання такого способу захисту та відновлення прав позивача не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки Порядок №109 передбачає лише єдину підставу для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень - невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Оскільки факту такої невідповідності встановлено не було, то підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки були відсутні.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У спірних правовідносинах Управління не має права відмовити у видачі містобудівних умов та обмежень, якщо відсутня підстава для такої відмови, яка передбачена у п.2.4 Порядок №109, що свідчить про відсутність у відповідача можливості вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд.

В той же час, реалізацією відповідачем своїх дискреційних повноважень при наданні містобудівних умов та обмежень буде вважатися визначення відповідачем змісту таких умов та обмежень.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та не свідчать про допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220 221 223 224 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року - без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.Є Донець

Л.Я. Гончар