Дмитро Серга колишній беркутовець – офіцер МВС засуджений за бездіяльність під час Євромайдану, зокрема за спостерігання за підлеглими, які били активістів (ст. 367 КК України, Печерський районний суд м. Києва, суддя Шапутько С. В.)

Фабула судового акту: Тільки ледачий не лякає недбайливого державного службовця статтею 367 КК України – службова недбалість, коли цей держслужбовець не виконує своїх прямих обов’язків та не реагує на заяви та інші звернення громадян. Проте на практиці справи за цією статтею порушуються дуже рідко, а тим більше виносяться вироки про позбавлення волі обвинуваченого. Іноді ця стаття застосовується у сукупності із притягненням особи до кримінальної відповідальності за іншими злочинами, проте також не часто.

З іншого боку суспільство вже більше двох з половиною років чекає на притягнення винних за злочини скоєні під час Революції Гідності і ось перший вирок судді Печерського районного суду м. Києва Шапутько С. В. – визнано винним у службовій недбалості колишнього офіцера МВС України, співробітника Беркуту Дмитра Серга. Засуджений під час охорони громадського порядку не виконував свої прямі службові обов’язки, внаслідок недобросовісного відношення до них, а саме бездіяв, коли його підлеглі на його очах били активіста під час акції протесту під будівлею Адміністрації Президента.

Слід додати, що Дмитро Серга свою вину у скоєнні злочину за ст. 367 КК України визнав.

Правда вирок надзвичайно гуманний – штраф 6800,00 гривень, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, на строк три роки, з яких Дмитро Серга був звільнений. Наскільки це справедливо – вирішуйте самі.

Згадайте новину: "Справедливая" судья Светлана Шапутько наказала "беркутовца" Сергу штрафом, за то, что он просто стоял, когда разгоняли Евромайдан

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10970/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2016 Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Шапутько С. В.

за участю секретаря Войтинської Н. І.

прокурора Приходька В. В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №42016000000000567, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2016, за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 р. н., уродженця м. Одеси, громадянина України, маючого вищу освіту, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1, -

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України (в редакції Закону України від 07.04.2011 №3207-VI),

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу Міністра внутрішніх справ України від 25.06.2013 № 481 о/с ОСОБА_2 призначено на посаду ОСОБА_2

Згідно із статтею 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про міліцію» передбачено, що одними із основних завдань міліції є:

- забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

- запобігання правопорушенням та їх припинення;

- охорона і забезпечення громадського порядку;

- виявлення кримінальних правопорушень;

- участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством;

- участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам,сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

У статті 3 цього Закону зазначено, що діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про міліцію» правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що міліція має виконувати свої завдання неупереджено і у точній відповідності із законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції (ч. 1).

Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При звертанні до громадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт (ч. 2).

Статтею 20 Закону України «Про міліцію» передбачено, що працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.

Законні вимоги працівників міліції є обов'язковими для виконання громадянами і службовими особами.

Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не вправі втручатися в законну діяльність працівника міліції.

Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання обов'язків не передбачених чинним законодавством.

Втручання в діяльність міліції тягне за собою відповідальність за законом.

Пунктом 1 Статуту патрульно-постової служби міліції України, що затверджений наказом МВС України від 28.07.1994 № 404 (далі - Статут),передбачено, що патрульно-постова служба міліції - це діяльність спеціальних нарядів міліції по охороні громадського порядку, безпеці і боротьбі з правопорушеннями на вулицях, площах, в парках, на транспортних магістралях, портах, в аеропортах та інших громадських місцях, а також при проведенні масових заходів, ліквідації наслідків аварії, катастрофи, стихійного лиха.

Основними завданнями патрульно-постової служби міліції є:

- забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів;

- запобігання правопорушенням та їх припинення;

- охорона громадського порядку і громадської безпеки;

- виявлення, запобігання, припинення та розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

- захист власності від злочинних посягань.

Правовою основою діяльності патрульно-постової служби міліції є Конституція України, Закон України «Про міліцію» та інші законодавчі акти, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані в установленому порядку, цей Статут, рішення органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади, прийняті в межах їх компетенції, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України (п. 2).

Діяльність патрульно-постової служби міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з іншими державними органами, трудовими колективами, громадськими об'єднаннями і населенням (п. 3).

Працівники міліції, які несуть патрульно-постову службу, повинні:

- мати високі моральні якості, необхідну професійну підготовку;

- бути дисциплінованими, пильними і чесними при виконанні службових обов'язків, діяти рішуче й наполегливо, стійко переносити всі труднощі, пов'язані із службою, не шкодуючи своїх сил для виконання службових обов'язків;

- виконувати свої завдання у точній відповідності з законами;

- поважати гідність особи і ставитись до неї гуманно, захищати права людини незалежно від її соціального походження, расової та національної належності, громадянства, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань;

- при звертанні до громадянина називати своє прізвище, звання та пред'являти на його вимогу службове посвідчення (п. 4).

Пунктом 14 Статуту передбачено, що до виконання завдання по охороні громадського порядку, громадської безпеки і боротьбі із злочинністю можуть залучатись інші працівники органів внутрішніх справ.

Патрульні і постові наряди зобов'язані, крім іншого:

- виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою профілактичні та розшукові заходи, передбачені чинним законодавством;

- забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих осіб документів, речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів до повернення його законному власнику;

- надавати у межах наявних можливостей невідкладну, у тому числі медичну допомогу особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров'я стані, а також неповнолітнім, які знаходяться без нагляду батьків;

- знати закони та інші нормативні акти органів місцевої державної виконавчої влади з питань забезпечення громадської безпеки і охорони громадського порядку, вимагати від громадян їх виконання;

- додержуватись законності, ретельно і уважно розбиратися на місці з порушниками громадського порядку; при застосуванні передбачених в законах заходів адміністративного впливу до правопорушників роз'ясняти їм, згідно з яким нормативним актом і за яке порушення вони застосовуються (п. 124).

Патрульні і постові наряди повинні припиняти злочини, встановлювати і затримувати осіб, які їх вчинили, спільно з іншими працівниками органів внутрішніх справ брати участь у розшуку злочинців і осіб, що пропали безвісті.

Вони також зобов'язані:

- при одержанні повідомлень про злочин, що готується або про вчинений злочин, терміново доповісти про це черговому, прибути до місця події, вжити заходів щодо виявлення і затримання осіб, які вчинили злочин, надати допомогу потерпілим, встановити свідків (очевидців) і до прибуття слідчо-оперативної групи забезпечити охорону місця пригоди, недоторканість обстановки, слідів, знарядь злочинів та інших речових доказів;

- при виявленні в районі маршруту (поста) слідів або предметів, які можуть бути доказом вчинення злочину, вжити заходів для їх зберігання і доповісти про це черговому;

- з прибуттям на місце події слідчо-оперативної групи діяти відповідно до вказівок її керівника, про що доповісти черговому (п. 126).

Нарядам міліції патрульно-постової служби для виконання покладених на них обов'язків надається право:

- вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, на місці попереджати осіб, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені Законом України «Про міліцію» заходи примусу;

- при підозрі у вчиненні правопорушень перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;

- згідно з пунктом 6 статті 11 Закону України «Про міліцію» проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'я, проводити огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів цивільних повітряних, морських і річкових суден, засобів залізничного та автомобільного транспорту згідно з чинним законодавством;

- у межах своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони і здоров'я людей;

- застосовувати зброю, заходи фізичного впливу, спеціальні засоби у випадках і в порядку, передбаченому Законом України «Про міліцію» (п. 133).

У розмові з громадянами працівники міліції повинні виявляти спокій, витримку і розсудливість. Вони не повинні відповідати грубістю на грубість і у своїх діях керуватися особистими неприязними почуттями (п. 144).

Відповідно до функціональних обов'язків ОСОБА_2 готує план-розрахунки залучення військовослужбовців ВВ і курсантів навчальних закладів МВС та веде обліки їх службової діяльності по ОГП, здійснює контроль за організацією бойової і службової підготовки з особовим складом підрозділів ПС та ПМОП «Беркут» й проходження навчань тощо.

Таким чином, виходячи з наведених норм законодавства та переліку обов'язків і повноважень обов'язків ОСОБА_2, він під час охорони громадського порядку, на час вчинення зазначеного злочину, відповідно до ч. 3 ст. 18, примітки 1 ст. 364 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 №3207-VI із змінами, внесеними згідно із Законом від 18.04.2013 №222-VII) був представником влади - працівником правоохоронного органу.

Будучи наділеним від імені держави обов'язком дотримуватися та виконувати положення вищевказаних нормативних актів, під час охорони громадського порядку у м. Києві ОСОБА_2 1 грудня 2013 року не виконав свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_3, а також заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним та громадським інтересам.

25 лютого 2010 року ОСОБА_4 і, діючи у порушення складеної ним присяги, вирішив не виконувати покладені на нього конституційні обов'язки Президента України, а саме: дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, відстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України та виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників. Навпаки він прийняв рішення діяти насамперед у власних інтересах, які полягали у своєму особистому, членів своєї сім'ї та найближчого оточення збагаченні за рахунок ресурсів держави та народу України.

Для реалізації своїх злочинних намірів ОСОБА_4 вирішив за допомогою найближчого оточення, до якого, зокрема, входили ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інші особи, зосередити у своїх руках виключні владні повноваження та вжити всіх необхідних заходів, у тому числі незаконних та злочинних, до збереження своєї влади в найдовшій перспективі, задля цього навіть піти на організацію здійснення силового придушення будь-яких зборів, мітингів та інших акцій протесту громадян, які можуть стати на заваді реалізації його злочинних намірів.

Саме у зв'язку з цим у листопаді 2013 року ОСОБА_4 із власних міркувань, пов'язаних насамперед із бажанням залишитися Президентом України на другий термін, з метою уникнення відповідальності за вчинені злочинні дії та з інших особистих мотивів прийняв рішення про відмову від підписання Угоди про асоціацію з економічним та політичним союзом держав Європи (далі - Європейський Союз), у результаті чого Кабінетом Міністрів України 21 листопада 2013 року прийнято рішення про призупинення цього процесу підготовки.

У відповідь на таку його позицію, починаючи з 21 листопада 2013 року, у м. Києві на Майдані Незалежності розпочалися безстрокові мирні збори громадян на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України, мета яких суперечила власним інтересам ОСОБА_4 та його найближчого оточення.

Право громадян на свободу мирних зібрань в Україні гарантується та захищене державою, яка зобов'язана забезпечити його ефективну реалізацію.

Реалізація права на мирні зібрання в Україні регулюється актами національного та міжнародного законодавства.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Верховною Радою України згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», гарантує кожній особі, серед інших прав і свобод, право на свободу зібрань та об'єднання.

Відповідно до ст. 3 Конвенції нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Згідно зі статтею 11 Конвенції кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу об'єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення прав на свободу зібрань та об'єднання не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19 жовтня 1973 року № 2148-VIII, також визнається право на мирні збори. Згідно з положеннями вказаної статті користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 39 Конституції України у державі встановлено реєстраційний, а не дозвільний порядок проведення зборів, походів, мітингів і демонстрацій, а їх проведення може бути обмежене лише за рішенням суду та виключно у випадках, безпосередньо визначенихКонституцію України. Тимчасові обмеження права громадян на мирні збори можуть встановлюватися лише в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Відповідно до статті 15 Конституції України суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За статтею 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 60 Конституції України ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

У статті 68 Конституції України зазначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Громадяни, які перебували з 21 листопада 2013 року до 1 грудня 2013 року на Майдані Незалежності у місті Києві та брали участь у цій акції протесту, не допускали жодних порушень громадського порядку, у зв'язку з чим були відсутні будь-які підстави для обмеження їх прав на зібрання, гарантовані Конституцією України.

Бажаючи припинити будь-які масові збори, мітинги, вуличну ходу та інші акції, які заважають ОСОБА_4 особисто вирішувати долю країни та можуть поставити під загрозу його наміри залишитися на другий президентський термін, останній приблизно в період з 22 по 29 листопада 2013 року, використовуючи владні повноваження Президента України, в порушення вимог ст. 34 Конституції Україниорганізував здійснення правоохоронними органами України 30 листопада 2013 року незаконного і силового розгону учасників мирної акції за євроінтеграцію України, які перебували на Майдані Незалежності в м. Києві. До виконання свого злочинного умислу ОСОБА_4 залучив ряд високопосадовців зі свого близького оточення, у першу чергу - ОСОБА_7

Не бажаючи припинити вчинення злочинів проти громадян, які висловлюють свої погляди та переконання, протестуючи проти застосування насильства, ОСОБА_4, на продовження злочинної діяльності, спрямував, а в подальшому керував діями керівників правоохоронних органів, у тому числі шляхом надання протиправних вказівок ОСОБА_7, ініціював і погоджував застосування співробітниками спецпідрозділу МОП «Беркут» та внутрішніх військ МВС України надмірних силових заходів, зокрема із застосуванням фізичної сили та спеціальних засобів.

Так, у зв'язку з тим, що суспільство було обурене розгоном мирних демонстрантів-студентів на Майдані Незалежності 30 листопада 2013 року, 01.12.2013 у центральній частині м. Києва відбулась масштабна акція протесту щодо висловлення громадянами свого невдоволення з цього приводу з вимогами відставки влади країни.

Будучи обізнаним про такий мирний захід протестувальників, ОСОБА_4, виступаючи як організатор перевищення влади і службових повноважень працівниками правоохоронних органів, діючи у порушення вимог ст.ст. 3 34 68 Конституції України, надав вказівку ОСОБА_7 на застосування (без відповідного нормативного дозволу) працівниками МВС України надмірного насильства до мітингувальників з метою їх залякування та силового придушення протесту.

На виконання зазначеної вказівки ОСОБА_4 щодо силового розгону учасників акції протесту 01.12.2013 ОСОБА_7 залучив до її виконання ОСОБА_8 та керівництво ГУМВС України в місті Києві, командирів підрозділів міліції особливого призначення «Беркут» з різних регіонів України, у тому числі ГУМВС України в Харківській області та ГУМВС України в Київській області, яким наказав провести силовий розгін учасників акції протесту з вулиці Банкової у м. Києві.

З цією метою 30 листопада 2013 року у невстановлений слідством час ОСОБА_9,перебуваючи у приміщенні ГУМВС України в Київській області за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15, затвердив розрахунок сил та засобів міліції, задіяних для забезпечення охорони громадського порядку в центральній частині міста Києва, складений та підписаний ОСОБА_10 відповідно до якого останній 01.12.2013 призначений керівником нарядів зведених підрозділів МВС України та внутрішніх військ МВС України із попередньою загальною кількістю 1350 осіб, місцем дислокації яких була Адміністрація Президента України.

Реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на залякування мітингувальників та силове придушення протесту, починаючи із 6 години ранку 01.12.2013 на вулицю Банкову у м. Києві до приміщення Адміністрації Президента України почали приїжджати підрозділи міліції особливого призначення «Беркут», у тому числі ГУМВС України в Київській, Харківській, Полтавській та Кіровоградській області,підрозділи внутрішніх військ МВС України, у тому числі військовослужбовці військових частин № 3030 та № 2260 м. Києва, № 3027 спецпідрозділ «БАРС» с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, № 3028 спецпідрозділ «ЯГУАР» Вінницької області та полк патрульно-постової служби (далі - ППС) ГУМВС України в м. Києві.

Крім того, за наказом ОСОБА_9.01.12.2013 для охорони громадського порядку на вул. Банкову прибув ОСОБА_2

Приблизно з 9 години 01.12.2013 на вул. Банковій поблизу будівлі Адміністрації Президента України почали збиратися громадяни для проведення мирної акції.

Разом з тим 01.12.2013 приблизно з 12 до 16 години на вулицю Банкову у м. Києві прибули агресивно налаштовані особи у приблизній кількості 50-60 чоловік, які, бажаючи зашкодити проведенню виключно мирної акції протесту громадян та створити привід для застосування працівниками ОВС стосовно учасників акції протесту фізичної сили та спеціальних засобів, викорисовуючи каміння, металеві та дерев'яні палиці, газові балончики, легкозаймисті речовини, вибух-пакети та фаєри, а також транспортний засіб «навантажувач фронтальний», почали демонстративно вчиняти щодо працівників правоохоронних органів протиправні дії.

Після того приблизно з 16 години вищевказані невстановлені в ході досудового слідства агресивно налаштовані особи, які вчиняли протиправні дії щодо працівників МВС України та внутрішніх військ України, з метою уникнення відповідальності за їх скоєння почали покидати вулицю Банкову, а незначна їх частина у приблизній кількості 20 осіб залишалась поблизу шеренг працівників правоохоронних органів, продовжуючи вчиняти протиправні дії стосовно останніх та порушувати громадський порядок.

Учасники мирної акції протесту, будучи свідками протиправних дій вказаних агресивно налаштованих осіб, хвилюючись за особисту безпеку й очікуючи на адекватні та законні дії працівників правоохоронних органів щодо припинення правопорушень та затримання правопорушників, перемістились ближче до вулиці Інститутської у м. Києві, на відстані 80-100 метрів від вказаних осіб та шеренг працівників міліції і внутрішніх військ МВС України, які перекривали рух учасників протесту на територію Адміністрації Президента України.

Однак, незважаючи на це, зведені підрозділи «Беркут» та внутрішніх військ МВС України, виконуючи завідомо незаконний наказ невстановлених слідством посадових осіб органів МВС України, 01.12.2013 у період часу із 16 год. 30 хв. до 17 год. 15 хв. здійснили силовий розгін учасників акції протесту, починаючи з меж території Адміністрації Президента України на вул. Банковій до перехрестя з вул. Інститутською, а співробітники роти спеціального призначення ПМОП «Беркут» ГУМВС України в Київській області вибігли на вул. Інститутську та продовжили силовий розгін учасників акції протесту, притримуючись пішохідної доріжки правого боку вказаної вулиці поблизу будинків №№ 12, 14 у напрямку перехрестя вулиць Інститутської та Шовковичної у м. Києві.

У ході зазначеного силового розгону учасників акції протесту невстановленими слідством працівниками підрозділів «Беркут» затримано та розміщено на прилеглій території Адміністрації Президента України по вул. Банковій 9 осіб, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18

Однак 01.12.2013 в період часу з 17 год.15 хв. до 19 год. 00 хв. ОСОБА_19, перебуваючи на території Адміністрації Президента України по вулиці Банковій, 11, у м. Києві, спільно з іншим невстановленим слідством працівником БМОП «Беркут» ГУМВС України в Харківській області, усвідомлюючи, що визначені Законом України «Про міліцію» підстави для застосування заходів фізичного впливу відсутні й учасники акції протесту не чинять опору та не здійснюють дій, що могли б створити загрозу життю чи здоров'ю працівників правоохоронних органів, достовірно знаючи, що завдання ударів по голові та тілу забороняється, а працівник правоохоронного органу має діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та міжнародними договорами згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, реально оцінюючи обстановку, проявляючи свою зверхність та зухвалість, хизуючись перед оточуючими наявністю владних повноважень, усвідомлюючи характер своїх дій та їх наслідки, перевищив владу та службові повноваження, умисно, явно виходячи за межі наданих йому прав та владних повноважень працівника правоохоронного органу, під час виконання обов'язків з охорони громадського порядку, з мотивів неповаги до учасників акцій протесту та їх прав, грубо порушуючи вищевказані норми законодавства, із застосуванням спецзасобу завдав 5-6 ударів гумовим кийком «ПР-73» та ногою в різні частини тіла та голови потерпілого ОСОБА_3, що брав участь у мирній акції протесту, у якого в цей час були скріплені за спиною наручниками руки та який лежав на проїзній частині й жодним чином не чинив та не міг чинити протиправних дій стосовно громадян або працівників правоохоронних органів.

В цей час, ОСОБА_2 01.12.2013 у період часу з 17 год. 15 хв. до 19 год. 00 хв., перебуваючи на вул. Банковій, 11 у м. Києві поблизу приміщення Адміністрації Президента України, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, будучи наділеним владою представника державного органу виконавчої влади - працівника правоохоронного органу, під час виконання службових обов'язків з охорони громадського порядку, який має діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, маючи реальну можливість не допустити свавілля працівників підрозділів «Беркут» на вул. Банковій, умисно не виконуючи свої службові обов'язки та вищевказані норми законодавства, проявляючи слабкість, безпосередньо спостерігаючи за вищезазначеним протиправним застосуванням фізичної сили та спецзасобів - гумового кийка стосовно потерпілого ОСОБА_3, допустив вчинення кримінально караного діяння з особливою зухвалістю та жорстокістю працівниками батальйону міліції особливого призначення «Беркут» ГУМВС України в Харківській області, зокрема ОСОБА_19 спільно з іншим невстановленим слідством працівником того ж підрозділу.

При цьому, ОСОБА_2 не вжив заходів до припинення протиправних дій працівників батальйону міліції особливого призначення «Беркут» ГУМВС України в Харківській області, внаслідок чого вони, скориставшись вказаною ситуацією, діючи умисно, грубо порушуючи вищевказані норми законодавства та Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 лютого 1991 року № 49, явно виходячи за межі наданих їм при охороні громадського порядку прав і повноважень,за вищевказаних обставин заподіяли тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку з формуванням геморагічного вогнища в базальних відділах лобної частки зліва, забійної рани лобної ділянки зліва, контузії, травматичної ерозії рогівки правого очного яблука, гематоми верхньої повіки правого ока, саден в лобній ділянці справа у тім'яній ділянці голови, що згідно з висновком судово-медичної експертизи від 22.07.2015 №229/Е відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Крім того, за вказаних обставин ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, діючи умисно у порушення вищевказаних нормативних документів, умисно допускаючи повторення вказаних протиправних дій працівників правоохоронних органів у майбутньому, не повідомив керівництво про поранення осіб 01.12.2013 на вул. Банковій поблизу приміщення Адміністрації Президента України, зокрема потерпілого ОСОБА_3, що сталося внаслідок незаконного застосування спеціальних засобів, не забезпечив надання потерпілим необхідної допомоги та в подальшому не вчинив дій щодо повідомлення про вчинення протиправних дій уповноваженим органам досудового розслідування, що призвело до уникнення відповідальності за вчинене вказаними працівниками БМОП «Беркут» ГУМВС України в Харківській області.

Також описані вище протиправні дії працівників міліції, зокрема батальйону міліції особливого призначення «Беркут» ГУМВС України в Харківській області, широко висвітлювалися у вітчизняних та іноземних засобах масової інформації, в у тому числі й у мережі Інтернет, набули широкого резонансу, викликали глибоке обурення громадян України та міжнародної спільноти, що призвело до підриву авторитету та престижу усієї системи правоохоронних органів України загалом, як в Україні, так і за її межами.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та підтвердив, що вчинив його за вищевикладених обставин. Зокрема показав, що 01.12.2013 перебував на службі на вул. Банковій, в м. Києві. Почув безлад на перехресті вул. Банкової та вул. Інститутської, та пішов у вказаному напрямку. Побачив, що працівники БМОП «Беркуту» затримали людей, один із співробітників БМОП «Беркут» почав наносити удари одному із затриманих, хоча потреби в цьому з огляду на ситуацію не було, затриманий лежав на землі в наручниках. В даній ситуації він мав би зупинити працівника беркуту, надавши відповідний наказ, проте розгубився та не здійснив цього. У скоєному щиро кається та просить суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, звернувся на адресу суду із заявою, в якій просив кримінальне провадження розглянути у його відсутність та зазначив, що претензій до обвинуваченого не має.

Враховуючи вимоги ст. 325 КПК України, думку учасників провадження, які вважали можливим проведення судового розгляду у відсутність потерпілого, з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2 та відсутності в матеріалах провадження цивільного позову, суд визнав можливим з'ясувати всі обставини під час судового розгляду у відсутність потерпілого ОСОБА_3

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник вважали недоцільним у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України досліджувати інші докази стосовно фактичних обставин вчиненого обвинуваченим діяння. Обвинувачений розуміє, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

За згодою осіб, які беруть участь у справі, в судовому засіданні ухвалою головуючого вирішено питання про недоцільність дослідження інших доказів по справі, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позиції обвинуваченого.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні службової недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам потерпілого, а також заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним та громадським інтересам, та дії ОСОБА_2 кваліфікує за ч. 1 ст. 367 КК України (в редакції Закону України від 07.04.2011 №3207-VI).

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного злочину (який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості), конкретні обставини його вчинення, позицію потерпілого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, суд враховує визнання обвинуваченим вини, щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_2 раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, на обліку нарколога, психіатра не перебуває, характеризується виключно позитивно.

З урахуванням наведеного, а також позиції потерпілого, вважаю, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2, попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 367 КК України, - в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн., з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, на строк три роки.

Речові докази, процесуальні витрати в провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373 374 КПК України, суд ,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України (в редакції Закону України від 07.04.2011 №3207-VI), та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн., з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, на строк три роки.

Речові докази, процесуальні витрати в провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили до ОСОБА_2 не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його оголошення через Печерський районний суд м. Києва.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити учасникам кримінального провадження після його оголошення.

Суддя С. В. Шапутько