Дитинство твого діда: 7 причин, чому виховання у 1960-х було кращим, ніж сьогодні

Досвід дитинства та ранньої юності має вирішальний вплив на формування особистості людини, її життєвих навичок і ставлення до світу навколо. Саме тому, покоління людей, які зростали у зовсім різних соціальних, економічних і побутових умовах, часто не розуміють одне одного.

Як пише на сторінках Yourtango дипломована фахівчиня із соціальних відносин Зайда Слаббеккорн, люди, чиє дитинство припало на 1960-ті роки, сформувалися як особистість у дуже специфічному соціально-економічному та політичному контексті, не схожому на ті умови, в яких ростуть сучасні діти. І той досвід, набутий ними 60 років тому, в значній мірі зробив їх більш пристосованими до життя і навчив самостійності, якої бракує сучасній молоді та, ймовірно, ще більше бракуватиме тим, хто хараз ходить до школи чи садочка.

Слаббеккорн виокремлює кілька основних причин, чому люди, народжені у 1960-х роках, почуваються у житті більш упевнено, аніж їхні онуки.

Без мобільного телефону, комп’ютера, а часто і без телевізора, які б розважали їх після школи, діти шістдесятих були змушені самостійно шукати собі розваг, "винаходити" іграшки зі звичайних предметів побуту. Час, проведений на самоті, навчив цих людей емоційній стійкості, незалежності та креативності.

Діти 1960-х дуже часто залишалися без нагляду дорослих, і це вважалося цілком нормальним. За таких обставин дітям доводилося самостійно шукати рішення своїм проблемам, конфліктам з однолітками чи вчителями, або виконувати свої обов'язки без постійної батьківської підтримки. Сьогодні за таке батьків можуть і покарати в деяких країнах, але факт у тому, що такий підхід привчав дітей до самостійності.

Коли вдома з розваг тільки телевізор (якщо взагалі є) і пара старих іграшок, дітям цікавіше проводити час в компанії однолітків на вулиці. Від гри у дворовий футбол до експедицій у найближчий лісопарк – це типове дозвілля дітей у 1960-х роках. Більше часу на свіжому повітрі корисно не лише для фізичного, але й для ментального здоров’я.

Сучасним дітям і підліткам насправді важко навіть уявити, скільки усього вміли робити руками їхні дідусі і бабусі у тому самому віці. Більшість хлопчиків вже у середній школі вже були трохи теслями, трохи слюсарями, трохи ще кимось. Кожна дівчинка вміла шити та готувати щось складніше за омлет. Сучасні діти набувають цих навичок, дай боже, у старшому шкільному віці. Та й то не завжди. Побутова самостійність – одна з тих речей, що дарує людині впевненість у собі.

Один з парадоксів різниці між поколіннями полягає в тому, що сьогодні багато людей мають звичку всюди спізнюватися – на роботу, на побачення, на потяг тощо. І це при тому, що у кожного в кишені є телефон з годинником, та й взагалі годинники сьогодні скрізь – навіть на кухонних плитках і холодильниках. Наші дідусі та бабусі, інколи мали лише один годинник на всю родину – будильник – і цього вистачало, аби всі приходили вчасно на роботу, до школи і так далі. Таким було виховання.

Сучасна молодь виховується в атмосфері панібратства із дорослими. Часто можна почути, як школярі кажуть "ти" дорослим незнайомцям. У 60-х дітей привчали поважати старших та незнайомців, у багатьох родинах дітей привчали звертатися на "ви" навіть до власних батьків. І хоча сучасний підхід ігнорування авторитетів має свої переваги, вміння поважати інших насправді теж є важливим козирем у житті. Ввічливість нічого не коштує, а приносить багато користі.

Сучасні діти постійно перебувають під впливом вірусних трендів, що поширюються через соцмережі. В епоху інтернету щокілька місяців у всіх дітей світу відбувається масове божевілля – то в тренді лабубу, то спінери, то ще якась трендова дурниця. У 1960-х теж були свої трендові іграшки та захоплення серед дітей. Але оскільки не було єдиного інформаційного простору для всієї планети, ці тренди були дуже локальними, часто обмежуючись одним містом, одним районом, однією школою. Фактично діти на місцях самостійно формували свої уподобання, а не зазнавали впливу іззовні.

Як писав УНІАН, у 1980-х роках виховувати дітей в багатьох аспектах було простіше, ніж сьогодні. Тоді діти мали значно менш навантажений графік, більше вільного часу для самостійної гри, менше відволікань на гаджети і батьки не відчували тиску з боку соцмереж, що дозволяло зосередитися на сім’ї без непроханих зовнішніх порад і критики.