Чому ми постійно втомлені?

Сьогодні дедалі більше людей страждають від емоційного вигорання – але чи винне в цьому наше сучасне життя? Можливо, фізична, розумова і емоційна перевтома завжди супроводжували людство?

Кілька років тому Анна Катаріна Шафнер стала жертвою епідемії перевтоми. Все почалося з якоїсь розумової та фізичної апатії – за її власним висловом, "відчуття важкості" в усьому, чим би вона не займалася. Навіть звичайні повсякденні справи відбирали в неї всі сили, і зосереджуватися на роботі ставало дедалі важче.

А проте, коли вона намагалася відпочити, вона ловила себе на тому, що одержимо перевіряє пошту, наче у її поштовій скрині може раптово з'явитися відповідь на всі проблеми.

Разом із втомою прийшло відчуття емоційної пригніченості: "Я відчувала розчарованість, втратила віру і ні на що не сподівалася".

Згадайте новину: Експерти назвали сім звичок, які призводять до втоми протягом усього дня

Наша доба – це час абсолютного виснаження енергії

Ці відчуття знайомі багатьом, хто отримав діагноз "перевтома", – від Папи Римського Бенедикта XVI до Мераї Кері. Якщо вірити засобам масової інформації, ця недуга – виключно сучасне явище.

Щойно Шафнер вмикала телевізор, вона чула, яким випробуванням є сучасне життя, що вимагає від нас цілодобової активності. "Всі оглядачі погоджувалися, що наша доба – це час абсолютного виснаження енергії, найгірший за все існування людства", – каже жінка.

Але чи це справді це так? Можливо, періоди апатії і відчуженості – така ж невід'ємна частина людського життя, як застуда і переломи кінцівок?

Анна Катаріна Шафнер, яка працює літературним критиком і вивчає історію медицини в Університеті Кента у Великій Британії, вирішила дослідити цю тему.

Результатом її досліджень стала книга "Історія перевтоми" – захоплива розповідь про те, як лікарі і філософи визначали межі можливостей людського розуму і тіла, а також – людської енергії.

Перевтома, без сумніву, є актуальною проблемою сьогодні – передусім у працівників галузей, які вимагають великого емоційного напруження, як-от медицина.

За підсумками опитування німецьких лікарів з'ясувалося, що майже 50% терапевтів страждають від "вигорання". Медики скаржилися, що відчувають втому протягом усього дня, а вранці сама думка про роботу виснажує їх.

Варто відзначити, що чоловіки і жінки, дають собі раду з цим синдромом по-різному. Так, в одному фінському дослідженні з'ясувалося, що виснажені чоловіки набагато частіше беруть тривалий лікарняний, ніж жінки, які потерпають від схожих симптомів.

Оскільки депресія теж зазвичай супроводжується апатією і відчуженістю, існує думка, що вигорання – це евфемістична назва того самого явища.

У своїй книзі Шафнер згадує одну статтю, де говорилося про те, що вигорання – це VIP-версія депресії для фахівців високого класу. "Депресія трапляється лише у невдах, – пише автор статті. – А вигорання – діагноз переможців, точніше, колишніх переможців".

Згадайте новину: Вчені дослідили, яка робота сприяє збiльшенню тривалостi життя

Однак, зазвичай, ці два стани розрізняють. "Фахівці вважають, що депресія передбачає втрату впевненості в собі чи навіть ненависть або презирство до себе – у разі вигоранні такого не відбувається", – пояснює Шафнер.

"Гнів при вигоранні, як правило, спрямований не на себе, а радше на організацію, в якій людина працює, на клієнтів, з якими вона взаємодіє або на соціально-політичну чи економічну систему в цілому".

Вигорання також не слід плутати з синдромом хронічної втоми, який характеризується тривалим (не менше півроку) фізичним і емоційним виснаженням. Багато пацієнтів, які страждають на це захворювання, скаржаться на фізичне відчуття болю за найменшої спроби зробити яку-небудь дію.

На думку фахівців, наш мозок просто не пристосований для роботи в сучасних умовах. Ми прагнемо показати якомога кращий результат в роботі і таким чином довести собі свою цінність, і в результаті перебуваємо в постійному стресі.

Стан "бий або біжи" розвився в людини для самозахисту в небезпечній ситуації. Але якщо перебувати в ньому день у день, організм під натиском гормонів стресу починає чинити опір.

До того ж, для багатьох людей напруга не закінчується з робочим днем. Міське життя (з нашими численними гаджетами) продовжується цілодобово. Ця культура постійної "долученості" не дає людям спокійно відпочивати ні вдень, ні вночі.

Цей стан пояснювали браком віри і сили волі

Однак, історичні джерела, за аналіз яких взялася Шафнер, показали, що люди страждали від перевтоми задовго до виникнення сучасних умов праці.

Один із найраніших описів перевтоми знаходимо в роботах давньоримського медика Галена. Як і Гіппократ, він вважав, що всі фізичні і психічні захворювання пояснюються порушенням відносного балансу чотирьох рідин – крові, флегми, жовтої та чорної жовчі.

За часів християнства, перевтому вважали ознакою духовної слабкості.

Шафнер вказує на працю письменника-богослова IV століття Євагрія Понтійського, в якій йдеться про "полуденного демона", що змушує ченця байдуже дивитися у вікно. "Цей стан пояснювали браком віри і сили волі, неначе плоть здолала дух", – пояснює дослідниця.

Згадайте новину: Більшість працюючих українців повністю виснажені від роботи в 2015 році

Релігійні і астрологічні пояснення недуги існували аж до зародження сучасної медицини, коли лікарі почали інтерпретувати симптоми втоми як прояв неврастенії.

За тих часів медики вважали, що нерви передають електричні імпульси, а у людей із ослабленою нервовою системою ці імпульси можуть розсіюватися, як у проводах з поганою ізоляцією.

Неврастенію діагностували в цілої низки інтелектуалів – від Оскара Вайльда до Чарльза Дарвіна, Томаса Манна і Вірджинії Вульф.

Лікарі звинувачували в цьому захворюванні соціальні зміни, привнесені промисловою революцією, хоча нервові хвороби також вважали ознакою витонченості і високого інтелекту. Деякі пацієнти пишалися своєю "елітарною" недугою.

Очевидно, що протягом всієї історії людства багато людей відчували себе такими ж втомленими, як і ми сьогодні. Отже, перевтома і виснаження властиві людській природі.

Насправді ми й досі до ладу не розуміємо, що саме викликає у нас "прилив сил", і чому вони так швидко виснажуються за відсутності великого фізичного навантаження. Ми не знаємо, чи з'являються симптоми перевтоми насамперед в тілі або розумі, чи є вони наслідком суспільного устрою або нашої власної поведінки.

Можливо, істина десь посередині: завдяки поступовому усвідомленню зв'язку між тілом і розумом стає ясно, що почуття і переконання можуть мати глибокий вплив на фізіологію. Наприклад, ми знаємо, що емоційні переживання можуть посилювати запалення і біль, а в деяких випадках навіть викликати судоми і сліпоту.

Шафнер не заперечує, що сучасне життя сповнене стресів. На її думку, це частково пов'язано з тим, що люди стають все більш незалежними – дедалі більше професій дозволяють нам самостійно розпоряджатися своїм робочим часом.

За відсутності чітко визначених кордонів багато людей надто перенапружуються. "У такий спосіб проявляється наш страх не досягти бажаних результатів і не показати, на що ми здатні, страх не виправдати очікування", – вважає дослідниця.

Згадайте новину: А ви раптом не трудоголік ?

Крім того, вона погоджується, що електронна пошта і соціальні мережі виснажують наші запаси енергії. "Технології, метою яких було заощадити наші сили, в дійсності самі перетворилися на чинники стресу", – каже Шафнер.

Сьогодні нам майже не вдається залишити роботу в офісі.

Історія свідчить, що вилікувати перевтому не так і просто. Сьогодні тим, хто страждає від вигорання, пропонують когнітивно-поведінкову терапію, яка допомагає впоратися з емоційним виснаженням і визначити джерела відновлення життєвих сил.

"Методи лікування перевтоми – дуже індивідуальні. Треба самому усвідомити, що саме забирає у вас сили, а що їх відновлює", – пояснює Шафнер.

Комусь допомагають екстремальні види спорту, а хтось вважає за краще почитати книжку.

"Найважливіше – це проводити межу між роботою і відпочинком", – радить фахівець.

Сама Шафнер з'ясувала, що більш глибоке розуміння цієї теми допомогло їй спокійніше переживати періоди підйому і занепаду сил.

"Коли знаєш, що ти не один зіткнувся з такою проблемою, що й інші відчували те саме, нехай й за геть інших обставин – це заспокоює", – підсумовує дослідниця.

Автор: Девід Робсон

Джерело: BBC Future