Чи варто купувати біорозкладні пакети

Розповсюдження серед споживачів екологічних трендів привело багато компаній до відмови від звичних поліетиленових пакетів та переходу на біорозкладні. Такий світовий мейнстрім спричинив бурю маркетингових хитрощів, поширення спотворених даних та підміни деяких фактів. Якщо головна ідея базувалась на повній екологічності нового пакування, то її виробництво та використання іноді мало такі ж самі негативні наслідки, як і використання пластикових кульків. З’ясуємо, які пакети з тих, що вважаються екологічними, насправді не несуть довкіллю шкоди, і як ними правильно користуватися.

Види біорозкладних пакетиків

Шукаючи для своєї компанії еко-пакети на замовлення або переходячи на використання у повсякденні біорозкладних виробів, перш за все треба розібратися в їхній класифікації. Процеси розкладання різних видів пластику активно досліджуються.

Масове виробництво біорозкладного пластику стартувало 17 років назад, але, як з’ясувалось, він не став повністю безпечним для довкілля. Через декілька років стало поширюватися визначення «оксорозкладний пластик». Цим поняттям називали матеріали, які під впливом ультрафіолетового випромінювання чи води розпадаються на маленькі частинки пластику. Мікропластик, як і звичайний, також забруднює довкілля. Тільки у 2016 році заборонили наносити на оксорозкладні кульки маркування «біорозкладний».

Так, за сучасною класифікацією виділяють пакети:

• Класичні поліетиленові. Не зважаючи на дешеву вартість та багаторазовість, мають величезний термін розкладання.

• Оксорозкладні. Не можуть вважатися біорозкладними виробами через те, що вони є джерелом мікропластику.

• Біорозкладні. До цієї групи відносять вироби, які розпадаються повністю у природі та в процесі компостування, а також ті, яким потрібна додаткова обробка, але вони не шкодять природі, і пакети, в процесі розкладання яких утворюються токсичні речовини.

Якщо звернутися до стандартів, біорозкладними речовинами вважаються ті, які розпадаються мінімум на 90% упродовж 3 місяців в процесі промислового компостування, а 10% залишкової складу не мають токсинів та не впливають на застосування компосту у сільськогосподарчих потребах.

Як розпізнати біорозкладний кульок

У світі ще не прийнято єдиних правил маркування, які б чітко зазначали вид пакування – оксорозкладний або біорозкладний. Не всі виробники вказують на своїх виробах, до якої групи сміття слід їх відносити при сортуванні. Розпізнати екопакети можна за маркуванням сировини, яка застосувалась для виробництва:

• на базі полігідроксиалканоатів (PHA) – до цієї групи належать полі-3-гідроксибутират (PHB), полігідроксивалерат (PHV) та полігідроксигексаноат (PHH);

• полімолочна кислота (PLA) – ферментований картопляний або кукурудзяний крохмаль, цукрова тростина або буряк;

• суміш крохмалю та пластифікаторів – термопластичні полімери;

• пластичні маси на основі полігліколевої кислоти (PGA), полібутилену сукцинату (PBS), полікапролактону (PCL) тощо

Якщо в маркуванні зазначені лише ці матеріали, пакет можна вважати екологічним.

Як утилізувати біопакування

Щоб відповісти на це питання, треба розібратись, як саме розкладаються такі вироби. Екокульки біодеградають у різних умовах (компостування, вплив грибних та бактеріальних ферментів, повітря тощо), але без спеціальних засобів та сортування сміття в домашніх та промислових умовах не обійтись. Якщо не дотримуватись правил сортування та утилізації, біопакети на великих звалищах у купі інших відходів стають звичайним сміттям.