ПОДАРУВАТИ близьким родичам квартиру (будинок) або ЗАПОВІСТИ? Договір дарування чи Заповіт?

ДОГОВІР ДАРУВАННЯ чи ЗАПОВІТ. Подарувати близьким родичам квартиру (будинок) або заповісти?

ДОГОВІР ДАРУВАННЯ

1. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч.1 ст. 717 Цивільного кодексу України).
Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч.2 ст. 719 Цивільного кодексу України).
До нерухомого майна відносяться: квартира, житловий будинок або його частина, дача, гараж, садовий будинок, будівля, споруда, інша постійно розташована будівля, житлове та нежитлове приміщення, тощо.

2. Чи ділиться подароване нерухоме майно при розлученні подружжя?

Відповідно до положень п. 2 ч.1 ст. 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування.
Нерухоме майно, яке буде набуте обдаровуваним за час шлюбу на підставі договору дарування ─ буде його особистою приватною власністю.
Таким чином, подароване нерухоме майно не ділиться при розлученні подружжя.

3. Право на користування подарованою квартирою (будинком) попереднім власником.

Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником (ч.1 ст. 405 Цивільного кодексу України).
Члени сім'ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням (положення ст. 156 Житлового кодексу Української РСР).

Проте, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад 1 рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (ч.2 ст. 405 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.4 ст.156 Житлового кодексу УРСР, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Так, згідно ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу УРСР, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

4. Чи можна виселити члена сім'ї з квартири (житлового будинку)?

Члени сім'ї власника квартири може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст. 116 Житлового кодексу УРСР.
Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення (ст. 157 Житлового кодексу УРСР).
Так, відповідно до ч.1 ст.116 Житлового кодексу УРСР, якщо наймач, члени його сім'ї, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

ЗАПОВІТ

1. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ч. 1 ст. 1233. Цивільного кодексу України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч.1 ст. 1223 Цивільного кодексу України).
Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування (ч.2 ст. 1235 Цивільного кодексу України).

2. Чи ділиться успадковане нерухоме майно при розлученні подружжя?

Відповідно до положень п. 2 ч.1 ст. 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але в порядку спадкування.
Нерухоме майно, яке буде набуте обдаровуваним за час шлюбу в порядку спадкування ─ буде його особистою приватною власністю (тобто не буде відноситись до спільної сумісної власності подружжя).
Таким чином, успадковане нерухоме майно не ділиться при розлученні подружжя.

3. Хто має право на обов’язкову частку у спадщині?

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.1241 ЦК України).
Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини (положення ч.3 ст.1235 ЦК України).

Офіційне тлумачення положення ч. 1 ст. 1241 ЦК України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині зазначено в Рішенні Конституційного Суду№ 1-рп/2014 від 11.02.2014}. ─ В аспекті конституційного звернення положення ч.1 ст. 1241 Цивільного кодексу України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами, незалежно від групи інвалідності (в установленому законом порядку).

З огляду на вищевикладене, на час відкриття спадщини за заповітом нотаріусом встановлюється чи є особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині: повнолітні непрацездатні діти спадкодавця (інваліди будь-якої групи), малолітні, неповнолітні, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.

4. Згідно положень ст.1254 Цивільного кодексу України, заповідач має право:
- у будь-який час скасувати заповіт.
- у будь-який час скласти новий заповіт.
- у будь-який час внести до заповіту зміни.
Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Момент переходу права власності на житло

За Договором дарування обдарований стає власником квартири, після нотаріального посвідчення цього договору та його державної реєстрації.
За заповітом спадкоємець набуває право на спадкове майно після смерті спадкодавця.

Автор: Адвокат Олена Акперова
Сторінка у facebook: Адвокаты Юристы Киева Києва Вышгорода Вишгорода