Підозрюваний, обвинувачений мають право на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження незалежно від форми такої відмови. (ВС ККС №390/26/23 від 20.01.2026 р.)

Фабула судового акту: Чоловіка було засуджено за крадіжку мідних кабелів - стаття 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Стягнено з обвинуваченого майнову шкоду в сумі 12 923,77 грн та на користь держави - процесуальні витрати в розмірі 1194,90 грн на залучення експертів. Вирок постановлено

Апеляційний суд своєю ухвалою вирок районного суду залишив - без змін.

Проте касаційну скаргу подав прокурор, зазначивши що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам частини другої статті 54 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) порушив право засудженого на захист, належним чином не розглянув його клопотання про заміну захисника, який здійснював захист за призначенням, на іншого захисника за рахунок держави, не прийняв процесуального рішення стосовно клопотання та продовжив розгляд кримінального провадження за участю захисника, щодо компетентності якого обвинувачений висловив сумнів і недовіру. Адже, КПК не вказує на конкретну форму волевиявлення особи, необхідну для вирішення судом питання про відмову від захисника, а також не покладає обов`язку, обґрунтовувати чи доводити суду наявність обставин, що, свідчать про неналежне здійснення захисником захисту та невиконання ним професійних обов`язків.

І ВС ККС погодився із доводами прокурора. Колегія суддів зазначила:

Забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого і виправданого у кримінальному провадженні - одна з найважливіших гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина, закріплених статтею 59, частиною другою статті 63, пунктом 5 частини третьої статті 129 Конституції України та міжнародними актами, які є частиною національного законодавства щодо прав людини і основоположних свобод (стаття 11 Загальної декларації прав людини; частина третя статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

ЄСПЛ, повторюючи принципи, встановлені в його прецедентній практиці щодо правової допомоги, неодноразово заявляв, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод має на меті захист не теоретичних чи ілюзорних прав, а конкретних та ефективних.

Стаття 6 цієї Конвенції зобов`язує компетентні національні органи втручатися лише в тому випадку, якщо невиконання обов`язків адвокатом, призначеним судом, є очевидним або якщо вони достатньо поінформовані про це іншим чином.

ЄСПЛ також нагадує, що існують обставини, за яких держава повинна діяти, а не лишатися пасивною, коли проблеми, пов`язані з юридичним представництвом, доводяться до відома компетентних органів. Якщо ці органи поінформовані про проблеми, вони зобов`язані або замінити адвоката, який не виконує своїх обов`язків, або змусити його виконати їх. Саме на компетентний суд покладено обов`язок забезпечити конкретне та ефективне дотримання права на захист.

Статтями 59, 63 Конституції України гарантовано кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Підозрюваний, обвинувачений має право на захист.

Підозрюваний, обвинувачений має право, зокрема, на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження, а також на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та / або законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на її оплату (пункт 3 частини третьої статті 42 КПК).

Реалізація права на відмову від захисника та відповідна належна правова процедура визначені частинами першою і третьою статті 54 КПК, якою, зокрема, передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його, проте відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов`язковою. У такому разі, якщо підозрюваний чи обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.

Зазначені вимоги національного та міжнародного законодавства щодо підстав та порядку відмови (заміни) особи (підозрюваного, обвинуваченого) від захисника не вказують на конкретну форму волевиявлення особи, необхідну для вирішення судом питання про відмову від захисника.

Отже, за загальним правилом, передбаченим пунктом 3 частини третьої статті 42 КПК, підозрюваний, обвинувачений має право на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження.

Отже у цій справі: Районний суд замінив першого захисника і доручив Регіональному центру БПД призначити адвоката для здійснення захисту його інтересів.

В подальшому у кримінальному провадженні в суді першої інстанції вирок та ухвалу районного суду постановлено за представництва прав і законних інтересів саме цим адвокатом.

Проте, 23 липня 2024 року суд постановив порушити питання про відповідальність адвоката перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Кіровоградської області через неналежну процесуальну поведінку під час виконання професійних обов`язків адвоката у цьому кримінальному провадженні.

Обвинувачений в судовому засіданні заявив клопотання про відмову від захисника, мотивуючи його сумнівами щодо компетентності.

Незважаючи на висловлені обвинуваченим сумніви щодо компетентності цього захисника та заявленої йому недовіри, апеляційний суд продовжив судовий розгляд за участю вказаного захисника, не надавши належної оцінки таким доводам та не перевіривши їх обґрунтованості.

При цьому з матеріалів справи видно, що сумніви обвинуваченого щодо належного здійснення захисту не були безпідставними, оскільки районний суд порушив питання про відповідальність адвоката перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури у зв`язку з неналежною процесуальною поведінкою під час виконання своїх професійних обов`язків адвоката у цьому кримінальному провадженні, у тому числі коли засуджений перебував під вартою.

Аналізуйте судовий акт: Надання адвокатом неефективної правової допомоги є підставою для визнання доказів недопустимими (ВС/ККС у справі № 199/5500/15-к від 11.02.2021);

Підзахисний НЕ може відмовитись від апеляційної та/або касаційної скарги свого адвоката (ВС/ОП ККС у справі № 481/1754/18 від 22.02.2021);

Адвокатський запит не може ототожнювати із заявою про отримання відстрочки. (ВС КАС №340/2502/23 від 07.11.2024 р.);

КПК не містить заборони поєднання одним адвокатом і захисту обвинуваченого і представництва цивільного відповідача. (ВС ККС, справа № 285/2941/20 від 15.02.2023 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року

м. Київ

справа № 390/26/23

провадження № 51-3674км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 червня 2025 року стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Первозванівка Кіровоградського району Кіровоградської області, мешканця АДРЕСА_1 , звільненого ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 березня 2022 року від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 5 вересня 2018 року, умовно-достроково на строк 10 місяців 28 днів,

засудженого за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Кіровоградський районний суд Кіровоградської області вироком від 11 березня 2025 року засудив ОСОБА_6 за частиною четвертою статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі положень частини першої статті 71, частини четвертої статті 81 КК частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком і визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 5 днів.

Стягнув з обвинуваченого на користь ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» майнову шкоду в сумі 12 923,77 грн та на користь держави - процесуальні витрати в розмірі 1194,90 грн на залучення експертів.

Відповідно до обставин, детально викладених у вироку, у період часу з 1 по 31 січня 2023 року (точного часу та дати не встановлено) ОСОБА_6 перебуваючи на ділянці місцевості з географічними координатами 48.461733, 32.305775 між населеними пунктами Первозванівка та Неопалимівка Кропивницького району Кіровоградської області, заліз на металеву опору й застосувавши ножиці по металу, на металевій опорі зрізав по 75 м мідних кабелів марки КВВГЕ 19х2,5 і КВВГЕ 27х1,5, чим скоїв таємне викрадення чужого майна.

Після цього ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» майнову шкоду на загальну суму 12 923, 77 грн.

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 24 червня 2025 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2025 року - без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, у касаційній скарзі ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що унеможливило ухвалити судом законного й обґрунтованого рішення.

Суд апеляційної інстанції всупереч вимогам частини другої статті 54 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) порушив право засудженого ОСОБА_6 на захист, належним чином не розглянув його клопотання про заміну захисника ОСОБА_7 , який здійснював захист за призначенням, на іншого захисника за рахунок держави, не прийняв процесуального рішення стосовно клопотання та продовжив розгляд кримінального провадження за участю захисника, щодо компетентності якого обвинувачений висловив сумнів і недовіру. При цьому прокурор наголошує, що КПК не вказує на конкретну форму волевиявлення особи, необхідну для вирішення судом питання про відмову від захисника, а також не покладає обов`язку покладеного на особу, яка відмовляється від захисника, обґрунтовувати чи доводити суду наявність обставин, що, на її думку, свідчать про неналежне здійснення захисником захисту та невиконання ним професійних обов`язків.

Про день та час розгляду кримінального провадження у порядку касаційної процедури учасників цього провадження, зокрема, з боку сторони захисту, було поінформовано, при цьому вони не повідомили Суд про своє бажання взяти участь у касаційному розгляді. Крім того, відповідно до вимог частини четвертої статті 430, частини четвертої статті 434 КПК участь засудженого у розгляді цього провадження судом касаційної інстанції не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), аналіз якої свідчить про те, що відсутність засудженого, його захисника під час розгляду провадження судом касаційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримала касаційну скаргу, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали кримінального провадження, Суд дійшов висновків про таке.

Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого і виправданого у кримінальному провадженні - одна з найважливіших гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина, закріплених статтею 59, частиною другою статті 63, пунктом 5 частини третьої статті 129 Конституції України та міжнародними актами, які є частиною національного законодавства щодо прав людини і основоположних свобод (стаття 11 Загальної декларації прав людини; частина третя статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

ЄСПЛ, повторюючи принципи, встановлені в його прецедентній практиці щодо правової допомоги, неодноразово заявляв, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод має на меті захист не теоретичних чи ілюзорних прав, а конкретних та ефективних.

Стаття 6 цієї Конвенції зобов`язує компетентні національні органи втручатися лише в тому випадку, якщо невиконання обов`язків адвокатом, призначеним судом, є очевидним або якщо вони достатньо поінформовані про це іншим чином.

ЄСПЛ також нагадує, що існують обставини, за яких держава повинна діяти, а не лишатися пасивною, коли проблеми, пов`язані з юридичним представництвом, доводяться до відома компетентних органів. Якщо ці органи поінформовані про проблеми, вони зобов`язані або замінити адвоката, який не виконує своїх обов`язків, або змусити його виконати їх. Саме на компетентний суд покладено обов`язок забезпечити конкретне та ефективне дотримання права на захист.

Статтями 59 63 Конституції України гарантовано кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Підозрюваний, обвинувачений має право на захист.

Відповідно до частини другої статті 20 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правничу допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

Підозрюваний, обвинувачений має право, зокрема, на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження, а також на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та / або законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на її оплату (пункт 3 частини третьої статті 42 КПК).

Реалізація права на відмову від захисника та відповідна належна правова процедура визначені частинами першою і третьою статті 54 КПК, якою, зокрема, передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його, проте відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов`язковою. У такому разі, якщо підозрюваний чи обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.

Зазначені вимоги національного та міжнародного законодавства щодо підстав та порядку відмови (заміни) особи (підозрюваного, обвинуваченого) від захисника не вказують на конкретну форму волевиявлення особи, необхідну для вирішення судом питання про відмову від захисника.

Отже, за загальним правилом, передбаченим пунктом 3 частини третьої статті 42 КПК, підозрюваний, обвинувачений має право на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження.

Проте під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

Як убачається з матеріалів провадження, у кримінальному провадженні № 12022121040000131 у ході досудового розслідування захист прав та законних інтересів ОСОБА_6 здійснював адвокат ОСОБА_8 .

У кримінальному провадженні № 12022121040000726 під час досудового розслідування захист прав та законних інтересів ОСОБА_6 здійснював адвокат ОСОБА_9 , згідно з дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській та Миколаївській областях від 22 грудня 2022 року видано доручення № 014-000039ч для надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в підготовчому судовому засіданні ухвалою від 16 травня 2023 року, зокрема, об`єднав матеріали кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_6 та присвоїв спільний номер 390/26/23, і подальший захист прав та законних інтересів ОСОБА_6 здійснював адвокат ОСОБА_9 .

Разом з тим Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській та Миколаївській областях 15 березня 2024 року видав доручення № 002- 20000469 адвокатові ОСОБА_7 у кримінальних провадженнях № 12022121040000131, 12022121040000726 для надання безоплатної вторинної правової допомоги 21 березня 2024 року під час вирішення питання про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Районний суд ухвалою від 8 квітня 2024 року замінив захисника ОСОБА_9 і доручив указаному центру призначити ОСОБА_6 адвоката для здійснення захисту його інтересів.

На підставі цієї ухвали регіональний центр 19 квітня 2024 року видав доручення № 002- 120000727 адвокатові ОСОБА_7 для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_6 , в подальшому у кримінальному провадженні в суді першої інстанції вирок та ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2025 року постановлено за представництва прав і законних інтересів ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_7

Кіровоградський районний суд Кіровоградської області ухвалою від 23 липня 2024 року постановив порушити питання про відповідальність адвоката ОСОБА_7 перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Кіровоградської області через неналежну процесуальну поведінку під час виконання професійних обов`язків адвоката у цьому кримінальному провадженні.

Обвинувачений в судовому засіданні в апеляційному суді 24 червня 2025 року (відповідно до журналу та аудіозапису цього судового засідання) заявив клопотання про відмову від захисника ОСОБА_7 , мотивуючи його сумнівами щодо компетентності.

Незважаючи на висловлені обвинуваченим сумніви щодо компетентності цього захисника та заявленої йому недовіри, апеляційний суд продовжив судовий розгляд за участю вказаного захисника, не надавши належної оцінки таким доводам та не перевіривши їх обґрунтованості.

При цьому з матеріалів справи видно, що сумніви обвинуваченого щодо належного здійснення захисту не були безпідставними, оскільки районний суд порушив питання про відповідальність адвоката перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури у зв`язку з неналежною процесуальною поведінкою під час виконання своїх професійних обов`язків адвоката у цьому кримінальному провадженні, у тому числі коли ОСОБА_6 перебував під вартою.

Зазначене вимагало від суду апеляційної інстанції особливої ретельності під час вирішення цього питання, чого зроблено не було, апеляційний розгляд завершено за участю захисника ОСОБА_7 і 24 червня 2025 року за його участю постановлено оскаржену ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року.

За таких обставин Суд доходить висновку, що суд апеляційної інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема частини другої статті 54, статей 22 та 412 КПК, які призвели до обмеження права засудженого на захист та могло перешкодити ухваленню законного й обґрунтованого судового рішення, у зв`язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового апеляційного розгляду.

Під час нового апеляційного розгляду суду належить урахувати наведене, забезпечити дотримання права ОСОБА_6 на захист, надати належну правову оцінку заявленому клопотанню про заміну (чи відмову) від захисника, здійснити апеляційний перегляд з дотриманням вимог КПК.

Беручи до уваги усталену практику ЄСПЛ про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та в контексті цього кримінального провадження, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК, й обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_6 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.

Керуючись статтями 441 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 червня 2025 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Зображення (ілюстрація/схема) має виключно візуалізаційний (ілюстративний) та довідковий характер. Малюнок відображає лише загальну логіку статті та/або слова учасників справи, а не автора. У разі суперечності, пріоритет має текст відповідної норми та/або статті.