ККС ВС пояснив, чим відрізняється захист від провокації злочину від заперечення факту його вчинення

Касаційний кримінальний суд у справі №206/4419/17 звернув увагу, що в судовій практиці Верховного Суду та практиці ЄСПЛ чітко розмежовуються захист від провокації із запереченням факту вчинення злочину загалом. (Джерело : Судово-юридична газета)

Так, у своєму рішенні від 8 липня 2021 року у справі «Берлізев проти України» (параграф 45) ЄСПЛ зазначив, що ситуація, за якої заявник стверджував про підбурювання його до одержання хабаря, не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину» (див. для порівняння рішення у справі «Раманаускас проти Литви»). При цьому хоча заявник сформулював свою скаргу, використавши термін «підбурювання», проте, як вбачається, по суті він скаржився, що його «підставили». Насправді заявник ніколи фактично не визнавав вимагання або одержання хабаря. Навпаки, як на національному рівні, так і в Суді він послідовно стверджував, що йому підкинули гроші до його кабінету, щоб заявника визнали винним у вчиненні злочину.

Крім того, у параграфі 46 наведеного вище рішення ЄСПЛ вказав, що з точки зору фактів не є послідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували його вчинити. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції. Однак, як вбачається з доводів заявника, він повністю заперечував свою причетність до злочину, що, на думку суду, перешкодило йому висунути обґрунтовану скаргу на «таємного агента» (agent provocateur). Отже, ця справа суттєво відрізняється від розглянутих судом раніше справ щодо стверджуваної провокації заявників органами державної влади, які підбурили їх до вчинення правопорушень, які за інших обставин не були б учинені (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Любченко проти України»).

Отже, у своєму рішенні ЄСПЛ констатував, що захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 7 грудня 2022 року у справі № 385/619/16 (провадження № 51-2496 км 21) та від 8 грудня 2022 року у справі № 466/9812/16-к (провадження № 51-3021 км 22).

Одночасно КАС ВС нагадав, що відповідно до ч. 1 ст. 257 КК якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора. Слідчий суддя розглядає клопотання згідно з вимогами статей 247 та 248 цього Кодексу і відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім іншого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.

З наведеного слідує, що слідчий суддя в межах своїх повноважень, до яких належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, перевіряє законність отримання в результаті проведення НСРД інформації та за наявності достатніх підстав дає дозвіл на її використання в іншому провадженні.

Долучення стороною обвинувачення до матеріалів досудового розслідування при виконанні вимог ст. 290 КПК ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на використання результатів НСРД з іншого кримінального провадження, у ході проведення якої були виявлені ознаки кримінального правопорушення, яке розслідується в цьому кримінальному провадженні, свідчить про виконання органом досудового розслідування в повному обсязі положень ч. 12 ст. 290 КПК та є достатньою правовою підставою для використання результатів НСРД навіть за відсутності в матеріалах кримінального провадження ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення вказаної НСРД.

Зазначене узгоджується з позицією колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, наведеною в постанові від 8 листопада 2023 року (справа № 465/2671/17, провадження № 51-3839).

Автор новини: Тарас Лученко