Два роки позбавлення волі умовно присудив суд, за те що в ході мобілізації чоловік відпустив собаку яка вкусила поліцейського. (Приморський районний суд м. Одеси №522/18944/25 від 18.09.2025 р.)

Фабула судового акту: Справа була в Одесі. Як це зазвичай буває, в процесі мобілізації - працівниками поліції було здійснено перевірку за анкетними даними чоловіка, відповідно до якої було встановлено, що він перебуває “в розшуку за порушення правил військового обліку” - і почато його затримання (про методи і законність такого затримання, на превеликий жаль, в рішенні нічого не вказано).

Так ось - в ході його затримання для доставлення і подальшої мобілізації, чоловік відпустив свою собаку, даючи команду команду «чужой» та «взять», яка на виконання команди вкусила поліцейського чим спричинила йому легкі тілесні ушкодження.

Отже у цій справі:

Приморський районний суд м. Одеси, визнав, що чоловік вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.345 КК України - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків.

Сам засуджений вирішив визнати свою вину, і у діяння щиро розкаявся. Приймаючи до уваги вказане, суд вважав, що його винність повністю доведена. Тим більше - як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд враховав те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, що він раніше не судимий.

Тому, суд дійшов висновку про те, що виправлення та перевиховання указаного обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі на 2 роки, а підставі ст.75 КК України постановив звільнити його від відбування призначеного покарання, з випробуванням строком на 1 рік.

Аналізуйте судовий акт: Суд зобов’язав військову частину прийняти рішення пpo звільнення позивача, як військовослужбовця,за призовом під час мобілізації під час воєнного стану (Львівський окружний адміністративний суд №380/9050/24 від 12.08.2024 р.);

Суд зобов'язав звільнити з військової служби заброньованого працівника, який мав право на відстрочку, але був мобілізований (рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2024, справа № 300/4328/24);

Наявність чи відсутність складу адмінпорушення, не може свідчити про відсутність правових підстав для вилучення (мобілізації) автомобіля в умовах воєнного стану (ВС КЦС у справі № 712/10118/22 від 04.12.2024 р.);

Норми чинного мобілізаційного законодавства, не містять приписів про обов`язок особи отримати повістку про виклик до відповідного ТЦК та СП, а отже і притягнення до адміністративної відповідальності - незаконне. (Шостий апеляційний адміністративний суд №756/10897/24 від 18.02.2025 р.).

Справа №522/18944/25

Провадження №1-кп/522/3137/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

здійснивши судовий розгляд у кримінальному провадженні №12025163510000439, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.06.2025 року, на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеса, із середньою-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

потерпілого - ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3

адвоката - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, суд

В С Т А Н О В И В:

25 червня2025року приблизно о 18 годині, під час несення служби, виконуючи свої службові обов?язки, перебуваючи у форменому одязі поліцейського, інспектор УПП в Одеській області старший лейтенант поліції ОСОБА_5 разом із поліцейським УПП в Одеській області молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 , отримавши виклик прибули на службовому автомобілі за адресою: АДРЕСА_2 , де на місці вже перебував ОСОБА_3 із своєю собакою, та указаний обвинувачений від написання заяви за фактом звернення відмовився.

Далі,працівниками поліціїбуло здійсненоперевірку заІПНП «Цунамі»за анкетнимиданими ОСОБА_3 ,відповідно доякої буловстановлено,що указанийобвинувачений перебуваєв розшукуза порушенняправил військовогообліку,про щойому булоповідомлено,та роз?ясненонеобхідність йогодоставки до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Далі, ОСОБА_3 ,перебуваючи заадресою: АДРЕСА_2 ,біля службовогоавтомобіля поліції,не бажаючивиконувати законівимоги поліцейських,усвідомлюючи,що передним знаходитьсясаме працівникправоохоронного органу,одягнений уформений одягпрацівника Національної поліціїУкраїни,який виконуєсвої службовіобов`язки,діючи умисно,з метоюспричинення тілеснихушкоджень,дав своємусобаці команду «чужой» та«взять»,яка навиконання командивкусила ОСОБА_5 ,внаслідок чогоспричинила тілесніушкодження увигляді укушеноїрани направій гомілціпо переднійповерхні усередній третині,комплекс іздвох укушенихран направій гомілціпо заднійповерхні унижній третині,які відповіднодо п.п.2.3.3.і4.6«Правил судово-медичноговизначення ступенятяжкості тілеснихушкоджень»,затверджених НаказомN?6МОЗ Українивід 17.01.1995р.відносяться докатегорії легкихтілесних ушкоджень,що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення,передбачене ч.2ст.345 КК України,умисне заподіянняпрацівникові правоохоронногооргану легкихтілесних ушкоджень,у зв`язкуіз виконанням цим працівником службових обов`язків.

У судовому провадженні обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненні указаного кримінального правопорушення, та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, що описані в обвинувальному акті.

До судового засідання потерпілий ОСОБА_5 не з`явився, звернувся до суду із письмовою заявою від 17.09.2025 року, у якій просив проводити судовий розгляд без його присутності, та призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі із іспитовим строком на 1 рік.

Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз`яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У зв`язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Приймаючи до уваги вище указане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні указаного кримінального правопорушення повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.345 КК України, як умисне заподіянняпрацівникові правоохоронногооргану легкихтілесних ушкоджень,у зв`язкуіз виконанням цим працівником службових обов`язків.

Кваліфікуючу ознаку «що спричинили короткочасний розлад здоров`я» із обвинувачення ОСОБА_3 необхідно виключити, як помилково зазначену при кваліфікації дій цього обвинуваченого, так як згідно до ч.2ст.345 КК України, у редакції Закона від 23.08.2023 року за № 3342-IX, який набув чинності 28.03.2024 року, вище указана кваліфікуюча ознака відсутня у диспозиції ч.2ст.345 КК України.

У ст.65 КК України передбачено про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, що він обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення.

Як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, що він раніше не судимий.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відсутні.

Суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі не буде достатнім для виправлення указаного обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , ступеню тяжкості кримінального правопорушення, наявності вище зазначених двох пом`якшуючих покарання обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання указаного обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, та йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України, та звільнити цього обвинуваченого від відбування покарання, із випробуванням, та покласти на нього обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , наявності двох пом`якшуючих покарання обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає недоцільним покладення на указаного обвинуваченого додаткових обов`язків, передбачених ч.3 ст.76 КК України.

На підставі вище указаного, суд вважає, що такий вид покарання буде достатній для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Згідно до протоколу затримання від 25.06.2025 року обвинуваченого ОСОБА_3 було затримано 25.06.2025 року. На підставі вимог ч.5ст.72 КК Українипопереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами ч.1 цієї статті. На підставі зазначеного, суд вважає необхідним зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 у строк відбування покарання, по зазначеному вироку суду, строк його перебування під вартою 25.06.2025 року із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

26.06.2025 року Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці, а саме до 25.08.2025 року включно, тобто на 61 день.

Суд вважає необхідним, із урахуванням ч.ч.1,7 ст.72 КК України, зарахувати у строк покарання ОСОБА_3 21 день позбавлення волі, виходячи із співвідношення три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі (61 ? 3 = 20,33, тобто 21 день).

У зв`язку із відсутністю клопотань учасників судового провадження міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.

Питання про долю речових доказів суд вирішує, відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100 331 367-371 373 374 376 395 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, та призначити йому покарання за указаною частиною указаної статті позбавлення волі - 2 /два/ роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, з випробуванням строком на 1 /один/ рік. На підставі ч.1 ст.76 КК України строком на 1 /один/ рік покласти на ОСОБА_3 , наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк відбування покарання, а саме іспитовий строк ОСОБА_3 , по цьому вироку Приморського районного суду м. Одеси, рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 18.09.2025 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення 25.06.2025 року із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Відповідно до ч.1, ч.7 ст.72 КК України зарахувати в строк покарання строк перебування ОСОБА_3 під цілодобовим домашнім арештом, в період з 26.06.2025 року до 25.08.2025 року включно, із розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі, що становить 21 день позбавлення волі.

Міру запобіжногозаходу обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.

Речові докази: - лазерний диск формату CD-R фірми «Verbatim» виданий ОСОБА_8 , - диск «LH6170DC13020108D5» із відеофайлом, - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 діб з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси у Одеський апеляційний суд. Вирок судупершоїінстанції,якщоіншене передбаченоцимКодексом,набираєзаконноїсили післязакінченнястрокуподання апеляційноїскарги,встановленогоцимКодексом,якщотакускаргу небулоподано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1