Поновлення на роботі після трьох доган і звільнення

Суд скасував стягнення і відновив працівника (справа №554/5806/22, Октябрський районний суд м. Полтави, рішення від 18.04.2025).

Ми зайшли у справу в інтересах керівника регіонального управління і перш за все розклали всю «дисциплінарку» по поличках: витребували через суд накази, акти, службові записки, підняли листування, графіки, табелі, перевірили, хто кому підпорядковується і що реально входило в посадові обов’язки, зібрали таймлайн без «туману» — подія, дата, місце, відповідальна особа.

Далі пройшлися по кожній догані «юридичним сканером».

Догана №14/02 про «неподання плану» — красивий папірець без м’яса фактів: ні конкретного пункту інструкції, ні форми, ні дедлайну, і cherry on top — дата видання припадає на день відпустки нашого клієнта.

Догана №22/02 про «помилки в документах» — загальні слова про «порушення порядку приймання» без чіткої події та без письмових пояснень працівника, зате з актами «про відмову», складеними без його участі; коли акт пишеться без людини — це не доказ, це побажання.

Догана №18/04 про «неприбуття на нараду» — нарада в іншому місті без належного відрядження, а місце роботи у наказі про прийняття — Полтава; вимагати поїздку «по дзвінку» — це не дисципліна, це імпровізація.

Паралельно ми зробили «саундчек» ключових процедурних речей: письмові пояснення перед стягненням — must have, їх не брали; конкретика «що саме, коли, де і за який пункт» — має бути, її нема; оцінка наслідків і чому саме догана, а не інший захід — нуль; підписи і дати пливуть, місце складання наказів у свідків не сходиться. І головне — магічне словосполучення «систематичне невиконання» не працює без нового свіжого «проколу» після попереднього стягнення; новий проступок роботодавець не довів, тож «систематика» перетворилась на порожню рамку.

У суді ми пройшлися по свідках, зняли суперечності, показали, що «наради» телефоном не роблять поїздки законними, а «службові записки» без фактів — це не доказова база. Суд оцінив не легенду, а фактуру: три догани — в корзину, наказ про звільнення — скасувати, працівника поновити з 24.06.2022 з негайним виконанням.

По грошах ми показали прозору методику: березень і травень 2022 як розрахункові, 44 робочі дні на два місяці, середня 15 787,2 грн на місяць, середньоденна 717,6 грн, 730 робочих днів вимушеного прогулу — і маємо 523 848,00 грн до стягнення; плюс 30 000 грн витрат на правничу допомогу і 3 923,70 грн судового збору.

Що не зайшло: моральна шкода — без окремих підтверджень страждань суд не «малює» суму; середній за затримку остаточного розрахунку — без конкретного періоду затримки та з платіжками від роботодавця це не тримається. Зустрічний позов на 2 000 грн за «зниклі шафи» відбили як недоведений і, відверто, не про трудовий спір.

Дисциплінарка — це не творчість
Дозволені інструменти рівно два: догана або звільнення. Перед тим, як щось накладати, у працівника беруть письмові пояснення. За одне порушення — одне стягнення. Джерело: ст.147 149 КЗпП.

«Систематичність» має мати свіже зерно
Звільнення за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП працює тільки коли після чинного стягнення є новий, винний і доведений проступок. Без «нового» — це просто гучне слово. Джерело: п.3 ч.1 ст.40 КЗпП.

Робота «не моя» — не порушення
Не можна вимагати те, чого немає в трудовому договорі, посадовій інструкції або визначеному місці роботи. Відмова від «екстра завдань» без належного оформлення (наказ/відрядження/зміна істотних умов праці) — не підстава для стягнення. Джерело: ст.31 КЗпП.

Строки — нерв дисциплінарки
Є два обмежувачі: не пізніше одного місяця з дня виявлення (без урахування лікарняних і відпусток) і не пізніше шести місяців з дня вчинення. Пропустили — стягнення мимо каси. Джерело: ст.148 КЗпП.

«Зняли і забули» — теж правило
Стягнення знімається, якщо працівник «відбігав» рік без нових проступків або достроково за ініціативою роботодавця. Зняте стягнення не рахується для «систематичності». Джерело: ст.151 КЗпП.

Поновлення — не довга прелюдія
Якщо звільнили незаконно — відновлюють на тій же посаді. Це рішення виконується негайно. Джерело: ст.235 КЗпП, п.4 ч.1 ст.430 ЦПК.

Гроші за вимушений прогул рахують математикою, а не інтуїцією
Беруть два повні розрахункові місяці, виводять середньоденну/середньомісячну і множать на робочі дні прогулу. Джерело: ст.27 Закону «Про оплату праці», постанова КМУ №100 від 08.02.1995.

Розрахунок у день «прощавай»
У день звільнення платять усе належне. Не встигли — пояснюйтеся і платіть неоспорюване. Джерело: ст.116 КЗпП.

Затримали розрахунок — доплатите середній
Якщо з вини роботодавця гроші не видали вчасно, нараховується середній заробіток за весь час затримки. За наявності спору — коли він вирішений на користь працівника (повністю або частково). Джерело: ст.117 КЗпП.

Моральна шкода — не «по відчуттях»
Потрібні докази реальних страждань/наслідків (медицина, зміни способу життя тощо). Джерело: ст.237-1 КЗпП.

Хто що доводить — не плутати
Кожна сторона підтверджує свої твердження. Для дисциплінарки — це факти, документи, дати, підписи. Джерело: ч.3 ст.12 ЦПК.

Базова парасолька
Право на працю і захист від незаконного звільнення — це конституційна гарантія, не побажання. Джерело: ст.43 Конституції України.

Як читати це в житті: роботодавець грає за процедурою і фактами, працівник — фіксує кожен крок, дає письмові пояснення і зберігає документи. Коли сторони плутають жанр і замінюють конкретику «загальними формулюваннями», у суді перемагає той, у кого на столі лежить хронометраж подій, а не легенда.

Висновок із цієї історії земний і корисний: «правильно оформлений папірець» не замінює факти, пояснення працівника — не опція, а обов’язкова зупинка перед будь-якою доганою, «їдь завтра в інше місто бо так сказали» — не аргумент, а ризик для роботодавця, а «систематичність» без нового доведеного проступку — просто звук.Якщо на вас сипляться догани, не грайте в мовчанку: беріть копії, пишіть «ознайомлений, не згоден», подавайте свої пояснення того ж дня, зберігайте листування та доручення, фіксуйте відхилення від ваших функцій — і не бійтеся суду; коли прибрати лушпиння і залишити тільки фактуру, «внутрішні інструкції» перестають бути чарівною паличкою.

Автор консультації: Адвокатське Бюро «Ірини Остапенко «АРГО ГРУП»

Дата документу 18.04.2025Справа № 554/5806/22 Провадження № 2/554/507/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

18 квітня 2025 року місто Полтава

Суддя Октябрського районного суду м.Полтави Шевська О.І., за участі секретаря судового засідання Рябченко В.В..,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Фундеряка Т.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора» про визнання протиправним та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягненян моральної шкоди та зустрічну позовну заяву директора ТОВ «Флора» Марченко Б.А. до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора» про визнання протиправним та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди.

В уточненій позовній заяві зазначив, що 01.09.2021 року його було прийнято на посаду начальника управління ТОВ «Флора», встановлено випробувальний термін - 3 місяці, визначено місце постійної роботи м.Полтава, встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису , що підтверджується наказом №29-К від 31.08.2021 року «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 ».

Наказом № 22/06 від 22.06.2022р. «Про звільнення із займаної посади» ТОВ «Флора» ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади начальника управління з 23.06.2022р.

Підставами винесення вказаного наказу, зокрема, слугували наказ № 14/02 від 14.02.2022р. «Про оголошення догани»; наказ № 22/02 від 22.02.2022р. «Про оголошення догани»; наказ № 18/04 від 18.04.2022р. «Про оголошення догани».

Вказані накази позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки порушень трудової дисципліни він не допускав. Підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та для звільнення буди відсутні, оскаржувані накази винесені з порушенням норм чинного законодавства.

Тому позивач просив суд:

визнати протиправнимита скасувати наказ ТОВ «Флора» № 14/02 від 14.02.2022р. «Про оголошення догани».

визнати протиправними та скасувати наказ ТОВ «Флора» № 22/02 від 22.02.2022р. «Про оголошення догани».

визнати протиправними та скасувати наказ ТОВ «Флора» № 18/04 від 18.04.2022р. «Про оголошення догани».

визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Флора» № 22/06 від 22.06.2022р. «Про звільнення із займаної посади» ТОВ «Флора».

поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління ТОВ «Флора» з 24.06.2022р.

стягнути з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.06.2022р. року по день поновлення на роботі.

стягнути зТОВ «Флора»на користь ОСОБА_1 середній заробітокза весьчас затримкирозрахунку призвільненні з23.06.2022р.по деньздійснення зімною фактичногоповного розрахунку.

стягнути з ТОВ «Флора» на мою ОСОБА_1 користь 5000 моральної шкоди.

рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління ТОВ «Флора» та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу, покласти на відповідача.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави від 07.07.2022 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави від 28.07.2022 року ухвалено про перехід у розгляді справи до загального позовного провадження.

Відповідач ТОВ «Флора» надав відзив на позов та відзив на уточнений позов позивача, у яких проти позовних вимог заперечив.

Зазначив, що 01.09.2021 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у ТОВ «Флора» на посаду начальника управління у Полтавській області, був ознайомлений з його обовязками , правами, повноваженнями, відповідальністю та критеріями оцінки його діяльності.

Зазначив, що за час своєї роботи позивач отримав декілька наказів про оголошення догани, які він не визнає, вважає незаконними та стверджує, що виконував свою роботу сумлінно.

Підставою для винесення Наказу №14/02 від 14.02.2022 року стало невиконання працівником його обовязків, передбачених п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.6, 1.9 його посадової інструкції, а саме позивач як начальник управління у Полтавській області не здійснював планування закупівель насіння, засобів захисту рослин та добрив по Полтавській області.

Наказ про винесення догани №14/02 від 14.02.2022 року було винесено на підставі службової записки начальника відділу поставок. Від надання письмових пояснень позивач відмовився. Від підписання наказу ОСОБА_1 також відмовився, про що працівниками ТОВ «Флора» було складено акт про відмову від підписання Наказу.

Так, вказав, що підставою для винесення Наказу про оголошення догани №23/02 від 23.02.2022 року стало чергове неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків, зокрема п.1.5 посадової інструкції, а саме неналежне оформлення приймання товару від постачальника ТОВ «Альфа Сматр Агро» у групі компаній Зов, Імв Груп, Наша спільна справа, Пузиківська. Вказав, що позивач знехтував наданими йому інструкціями від відділу постачання, не зазначив партії товару у видаткових накладних, не виправив помилку після вимог логіста, не виправив помилку після вимог юриста компанії. Позивач відмовився підписувати пояснювальну записку, про що було складено Акт. На наступний день було винесено Наказ про оголошення догани №23/02від 23.02.2022 року. Позивач відмовився підписувати акт про відмову від підписання наказу.

Підставою для винесення Наказу про оголошення догани №18/04 від 18.04.2022 року стала відмова позивача прибути на робочу нараду у м.Новомосковськ. Так, на 18.04.2022 року була запланована робоча зустріч з питань перерозподілу територій між менеджерами у Полтавській області, оскільки один із менеджерів у зв`язку із обстрілами у Харківській області змушений був виїхати із сім`єю до Полтавської області. Робоча зустріч була організована директором ТОВ «Флора».

На робочу зустріч прибули всі окрім позивача, в цей же день було винесено наказ про оголошення догани Позивачу.

19.04.2022 року начальник управління у Харківській області завіз наказ в офіс у Полтавській області, але ОСОБА_1 в офісі не було, та наказ залишили на шафі при вході в офіс. Телефоном позивача було повідомлено про те, що йому залишили наказ про оголошення догани, з яким він має ознайомитися та підписати, але ОСОБА_3 повідомив, що підписувати його не буде та має намір звільнитися.

Вказав, що однією з підстав для винесення Наказу про звільнення №22/06 від 22.06.2022 року стало підведення фінансових результатів роботи підприємства за 9 місяців. Відповідно до службової записки начальника відділу постачання, падіння продажів по Полтавській області за 9 місяців комерційного сезону (01.09.2021 01.06.2022 р.) склало більше ніж 80 % у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Останнім робочим днем позивача було 23.06.2022 року, проте у цей день позивач не зявився на роботі, запит юриста про надання пояснень проігнорував, в цей день з ОСОБА_1 було проведено розрахунок, поштою відправлено трудову книжку та оригінал наказу про звільнення з проханням засвідчити, що він отримав копію наказу.

На підставі викладеного відповідач прохав відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, не погодившись з доводами відповідача, наведеними у відзиві, надав відповідь на відзив, у якій пославшись на відсутність обґрунтування щодо правомірності винесення відповідачем кожного з оскаржуваних наказів, просив його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На адресу суду від ТОВ «Флора» надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви вказав, що ОСОБА_1 як працівником ТОВ «Флора» була нанесена матеріальна шкода підприємству.

01.02.2022 року між ТОВ «Флора» та СФГ «Скакун» було укладено договір оренди приміщення у м.Полтаві, вул.Заводська, 12, каб.313. Орендоване приміщення було укомплектоване меблями: стільцями 8шт., шафами 3 шт., офісним столом 1 шт. та жалюзями 3 шт. Приймав офіс та меблі з боку орендаря ОСОБА_1 , що засвідчено його підписом в Акті прийому передачі орендованого приміщення від 01.02.2022 року.

В квітні орендодавець попрохав повернути йому орендовану частину меблів, серед яких і книжкові шафи, але виявилося, що в офісі ці меблі відсутні. ОСОБА_1 було повідомлено, що в офісі зафіксована недостача , не має всіх шаф, які належать орендодавцю. В телефонних розмовах ОСОБА_1 стверджував, що він ці меблі не приймав і їх в офісі не було.

05.04.2022 року орендодавцем та орендарем було складено спільний акт інвентаризації, згідно якого сторонами зафіксовано , що дві шафи, які передавалися в оренду разом із приміщенням відсутні.

На момент звільнення ОСОБА_1 шафи не знайшов, не купив інші, їх вартість не повернув.

Згідно акті інвентаризації, вартість однієї шафи складає 1000 грн., відповідно вартість двох шаф 2000 грн.

У звязку з викладеним прохав стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду нанесену ТОВ «Флора» у розмірі 2000 грн. та стягнути судові витрати.

29.09.2022 року ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави об`єднано первісну позовну заяву з зустрічною заявою до спільного розгляду.

Від відповідача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

В обґрунтування відзиву, вказав, що в 2018 році при відкритті Полтавського управління ТОВ «Флора» керівником Басом Ігорем Романовичем було укладено договір оренди офісних приміщень з СФГ «Скакун» (з урахуванням шаф, столів, стільців). В кабінет керівника ОСОБА_4 ТОВ «Флора» закупило шафи і стіл, після чого ОСОБА_4 три шафи і два столи перевіз на склад в побутову кімнату комірника. Склади орендуються ТОВ «Флора» в ТОВ «Облагропостач». Пізніше ТОВ «Флора» завезло в офіс б/в столи і стільці для менеджерів. За час його роботи (з вересня 2021 року і по травень 2022 року) меблі ні в офіс, ні на склад ніякі не завозились.

Після початку широкомасштабної війни росії в Україні, власник СФГ «Скакун» ОСОБА_5 , ідучи на зустріч орендарям, зменшив орендну плату за рахунок знижки, в свою чергу, керівник ТОВ «Флора» ОСОБА_6 в квітні 2022р. відмовився від оренди 312 кімнати офісного приміщення, тому ОСОБА_5 більше знижки ТОВ «Флора» не надає.

В квітні 2022р. кімната була передана орендодавцю. ОСОБА_5 попросив повернути шафи на офіс. На початку травня для перевезення меблі зі складу ОСОБА_1 як керівник управління домовився з перевізником ФОП ОСОБА_7 . Останнім було виставлено рахунок на перевезення та перенесення меблів. ОСОБА_6 заборонив бухгалтерії підприємства здійснювати оплату рахунку. За розпорядженням ОСОБА_6 одна шафа була перевезена менеджером ОСОБА_8 , та комірником ОСОБА_9 , автомобілем, який не має технічної можливості для таких перевезень згідно правил дорожнього руху. В травні-червні 2022р. після відсторонення від виконання службових обов`язків ОСОБА_1 , вплинути на повернення меблів у нього не було можливості. В серпні 2022р. ТОВ «Флора» розірвало договір оренди з СФГ «Скакун». Подальша доля двох шаф відповідачу не відома.

Як вбачається з зустрічної позовної заяви, договір оренди було укладено між двома юридичними особами СФГ «Скакун» та ТОВ «Флора», тому відносини щодо виконання чи невиконання договірних відносин між юридичними особами мають розглядатися в порядку господарського судочинства.

До позовної заяви не надано належних та допустимих доказів спричинених збитків безпосередньо відповідачем як фізичною особою.

Більше того, відсутні взагалі належні та допустимі докази спричинення шкоди СФГ «Скакун»

Зазначив, що, зустрічний позов є необґрунтованим належними та допустимими доказами, тому в його задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Остапенко І.О. за первісним позовом позов підтримали в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві та прохали відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви за безпідставністю.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_10 в судовому засіданні проти позову заперечувала та прохала відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Прохала задовольнити зустрічну позовну заяву.

В процесі розгляду справ в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 вказав, що наказ про звільнення ОСОБА_1 було складено у м.Новомосковськ, однак вказав, що він підписував його у м.Полтаві. Щодо відібрання пояснень у позивача перед оголошенням догани вказав, що ця обставина йому не відомо, також повідомив суд, що йому не відомо яку саме посаду займав ОСОБА_1 .

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_11 повідомила суд, що наказ про оголошення догани позивачеві підписувався в м.Новомосковськ. З приводу питання чи було в неї відрядження до м.Полтави, вказала, що не було, була лише робоча поїздка, документи про відрядження не оформлялися. Вказала, що акт було складено 22.02.2022, а робоча поїздка була до м.Полтави була 23.02. зазначила, що ОСОБА_1 адміністративно їй не підпорядкований, а функціонально так.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 на питання, яким положенням посадової інструкції передбачений обов`язок ОСОБА_1 до 11.02.2022 року надати план продажів, повідомити суд не зміг, вказав, лише що існує зобов`язання до кінця року набрати відповідні плани. На питання, яким чином було винесено наказ від 14.04.2022 року, тоді як 14.02.2022 року ОСОБА_1 в цей день перебував у відпустці, вказав, що напевно людська похибка, та ймовірно наказ винесено 15.02.2025 року. Повідомив суд, що письмових пояснень від ОСОБА_1 не вимагав, лише усно по телефону. Вказати які саме посадові обов`язки передбачені інструкцією було порушено ОСОБА_1 вказати не зміг.

Заслухавши учасників справи та їх представників, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків щодо первісної позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнанихабо оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 01.09.2021 року було прийнято на посаду начальника управління ТОВ «Флора», встановлено випробувальний термін - 3 місяці, визначено місце постійної роботи м.Полтава, встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису , що підтверджується наказом №29-К від 31.08.2021 року «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 ».

ТОВ «Флора» № 14/02 від 14.02.2022р. винесено наказ «Про оголошення догани».

Так, в преамбулі даного оскаржуваного наказу зауважено про те, що «у зв`язку з відсутністю станом на 11.02.2022р. плану продажів по ЗЗР, насінню позакореневим добривам по Полтавській області», «оголосити ОСОБА_1 , начальнику управління у Полтавській області догану за невиконання трудових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією». Підставою винесення стала доповідна записка начальника відділу постачання ОСОБА_11 від 11.02.2022р. та акт про відмову від написання пояснювальної записки.

В службовій записці ОСОБА_11 , начальника відділу постачання, зазначено про те, що «станом на 11.02.2022р. відділ постачання не отримав від начальника управління у Полтавській області Дяченка Г.В. планів щодо потреб клієнтів у насінні, ЗЗР та добривах на весняно-літній період. Відповідно не маємо змоги сформувати плани закупівель та забронювати кошти під закупівлі».

Однак, судом встановлено, що в наданій відповідачем інструкції не передбачено, що начальник управління в Полтавській області:

-Подає звіти до 11.02.2022р.;

-Подає звіти відділу постачання;

-Зобов`язаний подавати плани щодо потреб клієнтів у насінні, ЗЗР та добривах на весняно-літній період;

-Підпорядкований начальнику відділу постачання;

Зі службової записки не вбачається, яка матеріальна шкода завдана «винними діями» підприємству внаслідок неподання звіту особі, якій не підпорядкований;

П. 1.1, 1.2, 1.3, 1.6, 1.9 Інструкції не були підставою винесення оскаржуваного наказу;

П. 1.9 Інструкції, наданої відповідачем стосується розробки планів продаж та узгодження з керівниками відділів, комерційним директором, директором (без визначеної кінцевої дати подання, форми такого подання. «Узгодження» та «подання» зовсім різні речі. В посадовій інструкції не конкретизована і форма «узгодження»).

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи до винесення оскаржуваного наказу від ОСОБА_1 не відбиралися письмові пояснення, він не був присутнім під час складання акту про відмову від написання пояснювальної записки та акту про відмову від підписання оскаржуваного наказу, його копію до матеріалів справи не долучено.

Оскаржуваний наказ № 14/02 від 14.02.2022р не містить посилання на порушення позивачем Правил внутрішнього трудового розпорядку чи конкретних пунктів посадової інструкції, що є обов`язковим при винесення наказу про оголошення докаги.

З оскаржуваного наказу не вбачається ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередня робота працівника.

Наказ не містить чіткого визначення складу дисциплінарного проступку, підстав його винесення не витікає, яке порушення було допущене, при цьому суть самого дисциплінарного проступку у даному наказі не вказана.

Роботодавцем не встановлено вини у вчиненні дисциплінарного проступку.

Інші докази на підтвердження порушення Дяченком правил внутрішнього трудового розпорядку, зокрема порушення правил інструкції, на яку посилається відповідач, чи інші докази, сторони суду не надали.

В судовому засіданні під час допиту свідка ОСОБА_6 було встановлено, що оскаржуваний наказ про оголошення догани № 14/02 від 14.02.2022р був складений в день коли позивач на підставі наказу перебував у відпустці. Свідком було повідомлено, що в даті наказу мається описка, однак суду не надано доказів виправлення такої похибки. Також свідком повідомлено, що письмові пояснення від ОСОБА_1 , не відбиралися та останній не зміг повідомити де саме було складено оскаржуваний наказ.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу ТОВ «Флора» № 22/02 від 22.02.2022р. «Про оголошення догани» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування оскаржуваного наказу вказано «у зв`язку із нехтуванням ОСОБА_1 22.02.2022р. своїх трудових обов`язків, інструкцій наданих відділом постачання щодо правильного прийняття товару та оформлення первинних документів при передачі клієнтам ТОВ «Флора» - групі компаній ПП «Зов», ТОВ «ІМВ Груп», ТОВ «Наша спільна справа», ТОВ «АФ «Пузиківська» - товарів», оголошено догану «за невиконання трудових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, порушення правил приймання товарів і оформлення первинних документів».

Підставою винесення оскаржуваного наказу була доповідна записка менеджера з логістики від 22.02.2022р., акт про відмову від написання пояснювальної записки від 22.02.2022р.

Так, зі службової записки менеджера з логістики ОСОБА_13 вбачається наступне: «для клієнт групи компаній ПП «Зов», ТОВ «ІМВ Груп», ТОВ «Наша спільна справа», ТОВ «АФ «Пузиківська» була замовлена ДАП-поставка товару від постачальника Альфа смарт агро. Відповідальним за отримання товару, як представник ТОВ «Флора» в господарствах і підписантом в ТТН був призначений начальник Полтавського управління Дяченко Григорій. Він був попередньо проінформований письмово про необхідність підрахунку кожного товару в розрізі партій з записом їх на зворотній стороні видаткової накладної від ТОВ «Флора» на клієнта. Також цей запис мав бути завірений печатками з обох сторін (ТОВ «Флора» і Отримувач. 22.02.2022р. під час прийому ДАП-поставки від Альфа смарт агро керівник управління знехтував наданими раніше інструкціями прийому товару і замість перелічених вище дій відправив фото палет і коробок мені на Вайбер. Більшість зображень були або фото цілих палет, на яких партія була написана дуже дрібно, або фото, на якому була тільки партія без назви препарату. Після дзвінка ОСОБА_14 з нагадуванням про підрахунок по партіям та фіксацію їх на видаткових отримала відповідь, що він не буде робити. Перемовини закінчились тим, що кількість отриманих товарів в розрізі партій він так і не надав»).

В оскаржуваному наказі не зазначено, що позивачем порушено саме п. 1.5 посадової інструкції.

В п. 1.5 наданої відповідачем інструкції зазначено про «слідкування за достовірністю та правильністю оформлення ТТН та видаткових накладних».

На ТТН, наданих відповідачем, містяться підписи ОСОБА_1 як особи, яка перевірила товари при відвантаженні (від постачальника)

Окрім того, Акт, щодо «відмови в отриманні наказу», датований 23.02.2022р., тоді як наказ датований 22.02.2022р.;

Доказів того, що Акт було складено у присутності ОСОБА_1 та Акт про відмову в наданні ним пояснень від 22.02.2022р. відповідачем суду не надано.

Оскаржуваний наказ не містить підстави для його винесення; в ньому відсутнє посилання на порушення ним Правил внутрішнього трудового розпорядку чи конкретних пунктів посадової інструкції;

З оскаржуваного наказу не вбачається ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередня робота працівника.

Наказ не містить чіткого визначення складу дисциплінарного проступку. З підстав його винесення не витікає, яке порушення було позивачем допущене.

Роботодавцем не встановлено вини у вчиненні дисциплінарного проступку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомила, що наказ про оголошення догани позивачеві підписувався в м.Новомосковськ. З приводу питання чи було в неї відрядження до м.Полтави, вказала, що не було, була лише робоча поїздка, документи про відрядження не оформлялися. Вказала, що акт було складено 22.02.2022, а робоча поїздка була до м.Полтави була 23.02.2022.

Вказані обставини не спростовують твердження позивача, що до того, що оскаржуваний наказ було складено у його відсутність та в нього не було відібрано письмові пояснення.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу ТОВ «Флора» № 18/04 від 18.04.2022р. «Про оголошення догани» суд приходить до наступних висновків.

Так, обґрунтування оскаржуваного наказу відповідачем зазначено наступне: «у зв`язку з неприбуттям ОСОБА_1 на робочу нараду у м. Новомосковськ, призначену на 10.00 год. 18.04.2022р. присвячену перерозподілу функціональних обов`язків між менеджерами Полтавської та Харківської областей: вважати його усні пояснення, що іде війна і він не буде нікуди їздити неприйнятними. Вважати його усну відмову від написання пояснювальної записки неприйнятною. Вважати його відсутність на робочі нараді неприйнятною. У зв`язку з вказаним, ОСОБА_1 , начальнику управління у Полтавській області оголосити догану за невиконання трудових обов`язків та порушення правил трудового розпорядку». Підставою винесення оскаржуваного наказу слугував акт про відсутність на робочій нараді 18.04.2022р.

Місцем роботи позивача, обумовленим між ним та роботодавцем в наказі про прийняття на роботу, до моменту звільнення було саме в м. Полтаві.

Позивач ОСОБА_1 пропонував керівництву підприємства, брати участь в нараді шляхом участі в режимі зум-конференції чи за допомогою скайп зв`язку, що було проігноровано.

Окрім того, як встановлено судом, позивача не було ознайомлено з наказом про проведення робочої наради безпосередньо у м. Новомосковськ, що також було підтверджено свідками допитаними в судовому засіданні, які вказали, що про проведення наради повідомлялося в телефонному режимі.

Позивач вважає, що оголошена догана є протиправною.

Окрім того, як встановлено, до винесення оскаржуваного наказу від ОСОБА_1 не відбиралися жодні пояснення.

Оскаржуваний наказ не містить підстави для його винесення; в ньому відсутнє посилання на порушення ОСОБА_1 Правил внутрішнього трудового розпорядку чи конкретних пунктів посадової інструкції.

З оскаржуваного наказу не вбачається ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередня робота працівника.

Наказ не містить чіткого визначення складу дисциплінарного проступку. З підстав його винесення не витікає, яке порушення було допущене.

Роботодавцем не встановлено вини у вчиненні дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч. 3ст. 12 Цивільного процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем докази вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та правомірності притягнення його до дисциплінарної відповідальності не надані.

Відповідно дост. 139 Кодексу законів про працю Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Ствердджувана інформація у вказаних наказах про порушення позивачем Інструкції без її конкретизації щодо суті такого порушення, тобто в чому воно полягало, коли за яких обставин було вчинено, без посилання на конкретні пункти інструкції тощо, порушує право позивача захищатися від подібних звинувачень.

Відповідно дост. 140 КЗпП Українитрудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

Відповідно до положеньст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана: звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 149 КЗпП Українирегламентований порядок застосування дисциплінарних стягнень. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягненні оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відсутність в оскаржуваному наказі обґрунтування висновку про скоєння ОСОБА_1 дисциплінарного проступку не відповідає вимогам чинного трудового законодавства щодо можливості притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності лише за вчинення дисциплінарного проступку.

Так, Верховний Суд у Постанові від 12 серпня 2019 року у справі №1340/4847/18 зазначив, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.

Зі змісту оскаржуваних наказів про оголошення догани неможливо встановити, у чому саме полягає порушення трудової дисципліни, за які позивача притягнено до відповідальності, оскільки наказ не містить інформації щодо порушення. У наказі також не зазначено, які саме обов`язки, покладені на позивача законодавством, договором або інтрукцією, він не виконав або виконував неналежним чином. Не зазначено конкретних норм законодавства, які були ним порушені (наказ містить лише загальне посилання на систематичне невиконання трудових обовязків, без будь якого посилання на конкретні пункти), тому вказані накази не можуть бути визнані такими, що прийняті правомірно.

На підставі викладеного, враховуючи, що в оскаржуваних наказах не наведено обставин вчинення дисциплінарного проступку, тому суд приходить до висновку про необхідність позовні вимоги про скасування наказів від № 14/02 від 14.02.2022р. «Про оголошення догани»; наказ № 22/02 від 22.02.2022р. «Про оголошення догани»; наказ № 18/04 від 18.04.2022р. «Про оголошення догани» задовольнити, вказані накази скасувати.

Також судом встановлено, що 22.06.2022 року ТОВ «Флора» видано наказ №22/06 «Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 »

Як вбачається зі змісту вказаногонаказу, підставою для винесення вказаного дисциплінарного стягнення слугувала:

службова записка ОСОБА_11 від 11.02.2022р.

наказ № 14/02 від 14.02.2022р. «Про оголошення догани».

службова записка ОСОБА_13 від 22.02.2022р.

наказ № 22/02 від 22.02.2022р. «Про оголошення догани».

акт про відсутність на робочій нараді від 18.04.2022р.

наказ № 18/04 від 18.04.2022р. «Про оголошення догани».

службова записка  ОСОБА_15 від 14.06.2022р.

службова записка ОСОБА_11 від 21.06.2022р.

Тому видано наказ про звільнення із займаної посади «у зв`язку із систематичним невиконанням трудових обов`язків щодо прогнозування та планування діяльності підприємства у Полтавській області, не надання актуальної баз клієнтів по Полтавській області, скороченням продажів у Полтавській області за дев`ять місяців аналогічного періоду з 104019486,97 грн. (01.09.2020р. 01.06.2021р.) до 18083799,31 грн. (01.09.2021р. - 01.06.2022р.), порушення порядку прийняття товарів, неотримання санітарного паспорту на склад у м. Полтава, порушення правил спілкування із співробітниками ТОВ «Флора», керуючись п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином встановлено, що роботодавцем прийнято рішення про розірвання трудового договору та звільнення позивача за п. 3ст. 40 КЗпПз тих підстав, що він тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Зазначене не відповідає наведеним нижче нормам чинного законодавства.

Частина шоста статті 43Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях40,41 КЗпП України.

За передбаченими пунктом 3 статті 40КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Згідно зі статтею 149КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з часиною першою статті 147КЗпП України належать: догана та звільнення.

Звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України- є видом дисциплінарного стягнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3статті 40КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Такий висновок зробив Верховний Суд у Постанові від 01 липня 2020 року у справі № 760/7225/16-ц, провадження № 61-35225св18.

Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах: від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20 (провадження № 61-11862св20), від 07 червня 2023 року у справі № 336/9119/21 (провадження № 61-2038св23).

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40КЗпП України потрібне існування факту не першого, а повторного(тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків їх не знято і не погашено.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

При цьому роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України), тому відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов`язків, не є порушенням трудової дисципліни і, відповідно, такі дії не дають підстав для його звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановівід 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).

Роботодавець має право вимагати від працівника виконання лише тих трудових обов`язків, які обумовлені між ними, і застосовувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку, тобто не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності встановленої особи працівника, яка порушила трудові обов`язки, її вини, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.

Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з цим саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки.

Відповідачем же трудовий договір з позивачем розірвано лише з тих підстав, що він до цього тричі був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а не за нове порушення трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку, інструкції, а не за новий дисциплінарний проступок як того вимагають норма законодавства.

Фактично, вважаючи, що ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, а саме «систематично не виконував трудові обов`язки», відповідач тричі притягнув його до дисциплінарної відповідальності.

Також, як встановлено судом, не вважаючи звільнення позивача дисциплінарним стягненням, позивач не дотримався процедури, встановленоїст. 149 КЗпП України, зокрема не зажадав від працівника письмових пояснень з приводу проступку.

Крім того, судом встановлено підстави для скасування наказів від № 14/02 від 14.02.2022р. «Про оголошення догани»; наказ № 22/02 від 22.02.2022р. «Про оголошення догани»; наказ № 18/04 від 18.04.2022р. «Про оголошення догани» про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, за фактом винесення яких відповідачем прийнято рішення про звільнення позивача.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги про скасування наказу №22/06 від 22.06.2022 р. «Про звільнення із займаної посади».

Таким чином суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування наказів № 14/02 від 14.02.2022р. «Про оголошення догани»; наказ № 22/02 від 22.02.2022р. «Про оголошення догани»; наказ № 18/04 від 18.04.2022р. «Про оголошення догани» та наказу №22/06 від 22.06.2022 р. «Про звільнення із займаної посади».

Але позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання вказаних наказів протиправними задоволенню не підлягають, оскільки належним способом захисту прав позивача є саме скасування наказів, які її право порушували. Тому в задоволенні позовних вимог про визнання наказів протиправними необхідно відмовити.

Відповідно до статті 235КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Судом встановлено, що 22.06.2022 року позивач звільнений без законної підстави, у зв`язку з чим наявні підстави для поновлення його на роботі.

Тому позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 235КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та від 22 листопада 2017 року у справі № 299/967/15 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»та за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім та четвертим пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Таким чином передбачено, що середня заробітна плата працівника обраховується з заробітку за останні два повні місяці роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Отже, суму заробітної плати за час вимушеного прогулу слід розраховувати наступним чином:

Наказом № 22/06 від 22.06.2022р. «Про звільнення із займаної посади» ТОВ «Флора» ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади начальника управління з 23.06.2022р.

З урахуванням вимог Постанови № 100, мав братися за основу травень та квітень 2022р. Як вбачається з довідки про розмір заробітної плати позивача, в квітні зарплата позивачеві самовільно та протиправно відповідачем не була виплачена.

Тому, за основу розрахунку заробітної плати за час вимушено прогулу слід брати березень та травень 2022р.

Відповідно до довідки про доходи, наданої відповідачем від 22.08.2022р., заробітна плата ОСОБА_1 в березні 2022р. становила 22365 грн., в травні 2022р. 9209,40 грн. Разом за два місяці 31574,40 грн.

Середньомісячна заробітна плата березень та травень 2022р. склала: 31574,40 грн./ 2= 15787,2 грн.

Середньомісячне число робочих днів за березень та травень 2022р. складає 44 дні. 44 дні / 2= 22 дні (середньомісячне число за два місяці).

Середньоденна заробітна плата за березень та травень 2022р. складає: 717,6грн. = 15787,2 грн / 22 днів.

Кількість робочих днів вимушеного прогулу (з 23.06.2022 р. по 08.04.2025р.) 730днів, з них: червень 2022р. 7 днів, липень 2022р. - 21 день, серпень 2022р. 23 дні, вересень 2022р. 22 дні, жовтень 2022р. 21 день, листопад 2022р. 22 дні, грудень 2022р. 21 день, січень 2023р. 22 дні, лютий 2023р. 20 днів, березень 2023р. 23 дні, квітень 2023р. 21 днів, травень 2023р. -23 дні, червень 2023р. 22 дні, липень 2023р. - 21 день, серпень 2023р. 23 дні, вересень 2023р. 22 дні, жовтень 2023р. 21 день, листопад 2023р. 22 дні, грудень 2023р. 21 день, січень 2024р. 23 дні, лютий 2024р. 21 днів, березень 2024р. 21 дні, квітень 2022р. 22 днів, травень 2024р. -23 дні, червень 2024р. 20 днів, липень 2024р. 23 дні, серпень 2024р. 22 дні, вересень 2024р. 21 день, жовтень 2024р. 23 дні, листопад 2024р. 21 день, грудень 2024р. 22 дні, січень 2025 р. 23 дні, лютий 2025р. 20 днів, березень 2025р. 21 день, квітень 2025р. 6 днів.

Сума, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу (станом на 08.04.2025р.) 523848,00 грн. = 717,6 грн. х 730 днів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 523848,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Флора» на його користь середнього заробітку за весь час затримки про звільненні з 23.02.2022 року по день здійснення фактичного повного розрахунку, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України (чинної на момент виключення позивача зі списків особового складу) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Отже, частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Водночас, частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Отже, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 КЗпП України.

Невиплата позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є протиправною.

Саме в цей день (день звільнення, ) на підставі статті 116 КЗпП України роботодавець повинен виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства.

Суд вважає, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували його позицію про не проведення з ним розрахунку під час звільнення, окрім того не надано суду розрахунку суми, яка підлягає стягненню та не вказано дату, якою все ж таки було проведено розрахунок з ним зі сторони відповідача, що позбавляє суд можливості самостійно здійснити розрахунок сум за час затримки по день фактичного розрахунку, у разі його наявності.

На підставі вказаного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ТОВ «Флора» на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки про звільненні з 23.02.2022 року по день здійснення фактичного повного розрахунку.

Вирішуючи позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює в 5000 грн., суд встановив наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП Україниє факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП Україниздійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Звертаючись до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначив, що відповідачем грубо нехтується її соціальні права та гарантії, які проголошеніКонституцією України.

Однак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявність погіршення стану його здоров`я, душевних страждань виниклими у зв`язку з протиправними діями відповідача, не надано доказів зміни усталеного способу життя, медичних довідок, тощо.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви суд приходить до наступних висновків.

З матеріалівсправи встановлено, 01.02.2022 року між ТОВ «Флора» та СФГ «Скакун» було укладено договір оренди приміщення у м.Полтаві, вул.Заводська, 12, каб.313. Орендоване приміщення було укомплектоване меблями: стільцями 8шт., шафами 3 шт., офісним столом 1 шт. та жалюзями 3 шт. Приймав офіс та меблі з боку орендаря ОСОБА_1 , що засвідчено його підписом в Акті прийому передачі орендованого приміщення від 01.02.2022 року.

В квітні орендодавець попрохав повернути йому орендовану частину меблів, серед яких і книжкові шафи, але виявилося, що на офісі ці меблі відсутні. ОСОБА_1 було повідомлено, що на офісі зафіксована недостача , не має всіх шаф, які належать орендодавцю.

05.04.2022 року орендодавцем та орендарем було складено спільний акт інвентаризації, згідно якого сторонами зафіксовано, що дві шафи, які передавалися в оренду разом із приміщенням відсутні.

Згідно акті інвентаризації, вартість однієї шафи складає 1000 грн., відповідно вартість двох шаф 2000 грн.

У звязку з викладеним позивач прохав стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду нанесену ТОВ «Флора» у розмірі 2000 грн. та стягнути судові витрати.

Суд приходить до висновку, що належні та допустимі докази спричинення шкоди СФГ «Скакун» позивачем не надані.

Відповідно доположень ст.780ЦПК України,шкода,завдана третімособам узв`язкуз володіннямта/абокористуванням річчю,переданою унайм,відшкодовується наймачемна загальнихпідставах.  Шкода, завдана у зв`язку з володінням та/або користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати . Умова договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.

Орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря (ст. 285 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви, оскільки позивачем не доведено факту спричинення матеріальної шкоди зі сторони ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України",

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за позовними вимогами про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди від сплати судового збору позивач не звільнений та сплатив судовий збір, вказані позовні вимоги судом задоволені частково, з відповідача на користь позивача також підлягає до стягнення судовий збір на відшкодування витрат зі сплати судового збору. Так, суд вважає, що позов задоволено на 75 %, позивачем сплачено всього 5231, 60 грн, стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 3923,70 грн. (5231,60 Х 75%)

Щодо судових витрат з розгляду зустрічної позовної заяви у зв`язку з відмовою у її задоволенні, судовий збір покладається на позивача.

Судом встановлено, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 48500 грн., що підтверджується долученими до справи доказами: детальним розрахунком витрат, понесених позивачем від 11.06.2024 року, платіжними інструкціями., актом прийому-передачі послуг від 26.05.2022 року.

Відповідно до ч.2ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов судом задоволено частково, витрати позивача з оплати правової допомоги покладаються на відповідача пропорційно до задоволених відносно нього позовних вимог.

Позовні вимоги судом задоволені на 75 відсотків, тому розмір судових витрат позивача, що покладаються на відповідача пропорційно до задоволених відносно нього позовних вимог може становити 48500 грн. х 75% = 36 375 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц роз`яснила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістомстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунківтощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати позивача на правову допомогу пов`язані з розглядом справи, але враховуючи невелику складність справи, незначний обсяг доказів у справі, виходячи з обсягу виконаної у справі адвокатом роботи, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню позивачу, до 30000 грн.

Згідно п 4 ч. 1ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Тому в цій частині рішення підлягає до негайного виконання.

Керуючись ст. ст.258,263-265,430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора» про визнання протиправним та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягненян моральної шкоди задовольнити частково.

Скасувати наказ ТОВ «Флора» № 14/02 від 14.02.2022р. «Про оголошення догани».

Скасувати наказ ТОВ «Флора» № 22/02 від 22.02.2022р. «Про оголошення догани».

Скасувати наказ ТОВ «Флора» № 18/04 від 18.04.2022р. «Про оголошення догани».

Скасувати наказ ТОВ «Флора» № 22/06 від 22.06.2022р. «Про звільнення із займаної посади» ТОВ «Флора».

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління ТОВ «Флора» з 24.06.2022р.

Стягнути з ТОВ «Флора» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 523848,00 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В частині поновлення на роботі рішення підлягає до негайного виконання.

Стягнути з ТОВ «Флора» на користь  ОСОБА_1 3923,70 грн. на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з ТОВ «Флора» на користь  ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000 грн.

В задоволенні зустрічної позовної заяви директора ТОВ «Флора» ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди відмовити за недоведеністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

відповідачТовариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Флора», місцезнаходження: м. Запоріжжі, вул.Стартова, 3В, код ЄДРПОУ 25223362.

Суддя   О.І.Шевська