Compliance Officer у сфері медіа: як будувати систему превенції юридичних ризиків

Інтерв’ю

1. Вступ

— Розкажіть, будь ласка, кілька слів про себе та про Вашу роль у компанії.

Я є Керівником з впровадження комплаєнс-програм (“Chief Compliance Implementation Officer”) в одному з найбільш великих українських новинних інтернет-порталів, який щодня створює контент для українських та міжнародних читачів, META.UA. Моя основна задача — побудувати та підтримувати систему комплаєнсу, яка захищає компанію від юридичних ризиків і водночас допомагає редакції працювати вільно й прозоро. Це передбачає роботу з інтелектуальною власністю, аналіз правових ризиків і впровадження внутрішніх політик.

— Чому саме зараз тема інтелектуальної власності й комплаєнсу стала настільки актуальною для українських медіа?

По-перше, медіа в Україні працюють у складних умовах інформаційної війни, коли IP-механізми часто використовуються як інструмент для блокування або цензури. По-друге, цифровізація та глобалізація контенту робить наші матеріали доступними у всьому світі, а отже — й більш вразливими до претензій. І по-третє, зростає увага інвесторів та партнерів до того, наскільки медіа дотримуються принципів прозорості та законності.

2. Роль Compliance Officer у сфері інтелектуальної власності

— Які ключові функції виконує Compliance Officer у новинному порталі?

Роль Compliance Officer у медіа — це насамперед превенція. Моє завдання полягає не лише у фіксації фактів можливих порушень, а, перш за все, у створенні таких правил і процесів, які дозволяють запобігти їм ще на етапі підготовки матеріалу. Я контролюю, щоб редакційна колегія дотримувалася норм авторського права та принципів добросовісного використання. Це стосується передусім перевірки будь-якого контенту із зовнішніх джерел — від фотографій і відеофрагментів до аналітичних звітів чи інфографік.

Важливо, щоб у редакції існували чіткі політики: як можна використовувати фото- та відеоконтент, які документи чи ліцензії потрібно мати для підтвердження правомірності, хто відповідає за перевірку на кожному етапі. Саме я разом з командою розробляю та оновлюю ці політики, враховуючи як українське, так і міжнародне законодавство.

Окремий напрям — це розгляд претензій від правовласників. У таких випадках моя функція полягає у швидкому правовому аналізі ситуації та організації внутрішньої системи реагування: від первинної комунікації з правовласником до вироблення позиції редакції чи можливого коригування публікацій. Це дозволяє мінімізувати репутаційні ризики та одночасно демонструвати добросовісність нашої медіакоманди.

Зрештою, Compliance Officer у новинному порталі — це не «каральний орган», а радше навігатор, що допомагає журналістам та редакторам вільно висловлювати свої думки, залишаючись у правовому полі та уникаючи конфліктів із правовласниками.

— Що таке комплаєнс-фреймворк у сфері захисту IP і як він формується?

Комплаєнс-фреймворк — це не просто формальний документ, а цілісна система правил, процедур і стандартів, які визначають, як компанія працює з об’єктами інтелектуальної власності. Його головна мета — запобігти порушенням ще до того, як вони виникнуть, та забезпечити прозорість у роботі редакції.

До такого фреймворку обов’язково входять кілька ключових компонентів: політика перевірки матеріалів перед публікацією, яка дозволяє уникати використання нелегальних або сумнівних джерел; система документування — адже належно зафіксоване походження контенту може стати вирішальним доказом у разі претензія чи судового спору; протоколи реагування на скарги, що забезпечують швидку і професійну відповідь на претензії правовласників; а також навчальні програми для редакції, які формують культуру відповідального ставлення до чужого контенту.

Фреймворк не з’являється одномоментно. Це постійний процес, що розвивається разом із самим медіа. Він формується поступово: від початкової оцінки ризиків і виявлення вразливих точок у роботі редакції — до впровадження сучасних інструментів моніторингу контенту та регулярних оновлень процедур.

3. Виклики для медіа-компаній в Україні

— З якими типовими ризиками та порушеннями у сфері інтелектуальної власності стикаються українські новинні медіа?

Найпоширеніші проблеми - це використання чужого контенту, фото чи відео, без належного дозволу, некоректне цитування, а також плагіат у «сірих» медіа. Окремо є ризики, пов’язані з міжнародними платформами, які часто блокують контент через масові скарги, навіть якщо вони безпідставні.

Ще одна з розповсюджених проблем сьогодення - це “копірайт тролінг” (так прозвали псевдозахисників авторських прав).

— Чи є випадки, коли механізми IP використовуються як інструмент тиску чи цензури?

Так, на жаль, такі випадки непоодинокі. Інколи недобросовісні сторони свідомо подають безпідставні скарги або навіть судові позови, прикриваючись авторським правом, щоб обмежити доступ до матеріалів, які виявляються для них політично чи економічно невигідними. Це свого роду «законна цензура», коли формальні інструменти права використовуються для досягнення неправомірної мети.

У таких ситуаціях завдання редакції й юридичного відділу полягає не лише у формальному відстоюванні власної позиції, а й у захисті базових принципів свободи слова та права суспільства на отримання інформації. Ми повинні вміти відсівати надумані вимоги, бачити їхню справжню природу та водночас залишатися в межах правового поля. Лише так можна не допустити перетворення інтелектуальної власності на інструмент тиску.

4. Механізми реагування на незаконні вимоги

— Як компанія відрізняє правомірні претензії від безпідставних?

Ми розробили багаторівневу систему перевірки, яка дозволяє відрізнити добросовісні вимоги від маніпулятивних. На першому етапі ми оцінюємо, чи відповідає претензія формальним критеріям: чи наведені конкретні докази, чи підтверджене авторство, чи коректно визначено обсяг прав, на які посилається заявник. Усі ці критерії чітко описані у внутрішніх гайдлайнах, якими користуються як юристи, так і редакційна колегія.

Далі ми проводимо повноцінний юридичний аналіз, де враховуються не лише норми закону, але й контекст: чи справді контент відтворює об’єкт авторського права, чи є ознаки добросовісного використання (fair use), чи могла діяти виняткова норма, наприклад, щодо цитування. Лише після такої комплексної перевірки ми приймаємо рішення — чи задовольняти вимогу, чи оскаржувати її та відстоювати свої права.

Цей підхід дозволяє мінімізувати ризики зловживань і водночас показує, що ми діємо прозоро та в рамках закону.

— Які внутрішні процедури запускаються, коли надходить вимога про порушення авторського права?

По-перше, матеріал одразу передається на внутрішній розгляд юридичного відділу. По-друге, ми комунікуємо з редакцією, щоб отримати підтвердження джерел та з’ясувати всі обставини справи з перших вуст. По-третє, готуємо офіційну відповідь заявнику. Якщо вимога обґрунтована - вносимо зміни або видаляємо контент. Якщо ні - захищаємо інтереси компанії в правовому полі, аж до готовності відстоювати свою позицію у суді.

Іноді такі справи тривають роками, але інакше неможливо формувати правову практику та виховувати недобросовісних скаржників.

5. Співпраця з редакційною колегією

— Як Ви допомагаєте редакторам і журналістам уникати порушень IP-прав?

Ми вибудували комплексну систему внутрішніх гайдлайнів щодо використання матеріалів, яка ґрунтується не лише на українському законодавстві, а й враховує міжнародні стандарти. Ці гайдлайни не є «мертвими інструкціями», вони постійно оновлюються з урахуванням змін у правовій практиці та актуальних кейсів. Для нас важливо, щоб редактор, працюючи з фото, відео чи текстами, мав перед собою чіткі орієнтири: які матеріали можна брати, у якому форматі варто фіксувати дозвіл, як правильно позначати джерело.

Крім того, ми завжди доступні для швидких консультацій та оперативних реагувань. Редактори знають: краще поставити додаткове запитання і прояснити сумніви, ніж згодом отримати юридичну претензію. Такий підхід не лише мінімізує ризики, але й формує культуру внутрішньої взаємодії, де правова безпека є не обтяженням, а частиною професійної етики.

— Як знайти баланс між свободою слова та дотриманням вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності?

Я цілком переконана, що цей баланс можливий лише за умови прозорих правил. Свобода слова не означає свободу від відповідальності, і журналісти повинні це розуміти. Ми ніколи не обмежуємо редакцію у висловлюванні критики чи власних оцінок, навіть у найбільш гострих темах. Але водночас наголошуємо: у будь-якому матеріалі потрібно чітко дотримуватися прав власників контенту. Це не лише вимога закону, а й маркер професійної доброчесності.

Фактично ми формуємо у редакторів культуру добросовісного використання чужої інтелектуальної власності — від фото і цитат до складніших об’єктів, як-от відео чи музика. Правильне комерційне застосування сторонніх матеріалів дисциплінує команду, захищає від ризиків і водночас підвищує довіру читачів, які бачить, що видання грає за правилами і поважає право інших.

6. Практичні кейси та рекомендації

— Які найпоширеніші помилки роблять медіа у сфері IP?

Однією з найтиповіших помилок, з якою я стикаюся у практиці, є використання зображень, знайдених у вільному доступі в інтернеті, без належної перевірки правового статусу таких матеріалів та необхідності отримання ліцензії. Багато редакцій вважають, що якщо картинка розміщена у відкритому доступі — її можна вільно використовувати. Насправді ж це прямий ризик порушення авторських прав.

Другою помилкою є відсутність системи документування джерел контенту. Журналісти чи редактори іноді зберігають матеріали «на робочому столі», але не фіксують походження й умови використання. Це призводить до ситуації, коли при виникненні претензії неможливо довести добросовісність використання того чи іншого матеріалу, що значно ускладнює роботу юристів.

І, нарешті, третій поширений недолік — ігнорування іноземних юрисдикцій. Навіть локальне українське онлайн-видання потенційно підпадає під сферу інтересів європейських чи американських правовласників, якщо його матеріали доступні у глобальній мережі. Це означає, що редакція може отримати позов чи претензію не лише від місцевих, але й від міжнародних авторів чи компаній.

— Які три поради Ви дали б редакційним командам щодо впровадження ефективного IP-комплаєнсу?

По-перше, завжди перевіряйте першоджерела і фіксуйте їх документально. Навіть простий скріншот ліцензії або лист-відповідь від автора можуть стати важливим доказом у випадку суперечки або претензії.

По-друге, інвестуйте у навчання редакційної команди. Практичні воркшопи з основ авторського права, розбір реальних кейсів та формування алгоритмів «що робити, якщо…» допомагають уникнути дорогих помилок.

По-третє, створіть внутрішні протоколи реагування на претензії. Чітка інструкція — від першого повідомлення юристу до порядку комунікації з правовласником — економить час і ресурси та дозволяє діяти швидко й упевнено, особливо в обмежених часових рамках.

7. Перспективи та майбутні тенденції

— Чи можуть технології, зокрема штучний інтелект, стати інструментом підсилення IP-комплаєнсу?

Безумовно, так. Уже сьогодні ми спостерігаємо перші кроки інтеграції штучного інтелекту у сферу захисту інтелектуальної власності, і цей процес тільки набуватиме динаміки. Інструменти, які автоматично аналізують тексти, зображення та відео на предмет запозичень чи невідповідностей, здатні значно розширити можливості юристів і редакцій. Фактично мова йде про створення систем раннього попередження: потенційні порушення можна виявити ще до того, як вони стануть предметом претензій.

Штучний інтелект може працювати у двох напрямах. Перший — внутрішній контроль, коли контент перевіряється ще до публікації, що мінімізує ризики випадкових порушень. Другий — зовнішній моніторинг, коли алгоритми відстежують сторонні сайти, що копіюють наші матеріали без дозволу. Таким чином редакція отримує своєрідний «радар», який допомагає швидко виявляти незаконні використання і реагувати на них. На міжнародному ринку я вже бачила досить значну кількість розробок, які стосуються саме цього аспекту.

Очевидно, що впровадження таких технологій підвищить ефективність комплаєнс-системи. Водночас важливо пам’ятати: штучний інтелект не замінить людський аналіз, а лише підсилить його. Останнє слово у кваліфікації порушення все одно залишатиметься за юристами, які враховуватимуть контекст, норми законодавства і принципи добросовісного використання. Але симбіоз технологій та правової експертизи дає медіа значно більше інструментів для захисту своїх прав та запобігання ризикам.

— Як, на Вашу думку, змінюватиметься регулювання інтелектуальної власності в Україні найближчим часом?

Я передбачаю, що найближчі роки стануть періодом активної гармонізації українського законодавства з європейським правовим полем. Уже сьогодні ми бачимо, як Україна імплементує положення директив та регламентів ЄС у сфері інтелектуальної власності, і цей процес лише посилюватиметься. Особливу увагу буде приділено саме цифровому контенту — адже саме тут ризики порушень найвищі, а суспільний запит на чесні правила гри найбільш відчутний.

З одного боку, для медіа — це означатиме більше прозорості: чіткі правила щодо використання фото, відео та текстів, більш зрозумілі механізми взаємодії з правовласниками, а також стандартизовані процедури захисту. З іншого боку — зростання обов’язків: редакціям доведеться уважніше документувати походження матеріалів, забезпечувати прозорі процеси ліцензування та запроваджувати внутрішні механізми контролю.

Я вважаю, що це позитивний тренд. Адже гармонізація не лише зменшить кількість конфліктів між правовласниками і медіа, а й сприятиме формуванню культури поваги до інтелектуальної власності, яка, на сьогодні, все ще знаходиться на стадії формування. Для українських редакцій — це шанс інтегруватися у європейський інформаційний простір на рівних умовах і водночас підвищити довіру своєї аудиторії.