Дисертація з плагіатом на замовлення: суддя Майдану Оксана Царевич хоче стати доктором філософії

Оксана Царевич — одна з найвідоміших суддів Майдану, яка виносила рішення проти активістів. У 2016 році її звільнили, але в 2021 — поновили на посаді в Печерському райсуді Києва. І хоча наразі вона не здійснює правосуддя, проте вже зовсім скоро зможе пройти кваліфікаційне оцінювання та продовжити ухвалювати рішення іменем України. На шляху до цього вона вже використовує рішення Верховного Суду, який заборонив ВККС проводити співбесіду з Царевич, та органи правопорядку, які тиснуть на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, продукуючи кримінальні провадження та здійснюючи обшуки в Комісії.

Тепер Оксана Царевич претендує не лише на продовження суддівської кар’єри, а й на здобуття наукового ступеня доктора філософії, за який нараховують 15% доплати до суддівської винагороди. Царевич робить це, як і раніше, цинічно і безкарно — завдяки плагіату, фальсифікаціям та круговій поруці.

Згадайте новину: Председатель ВСУ Романюк: Портнов требовал от меня, чтобы я не поддерживал представление по судьям Печерского суда Царевич, Вовк, Кицюк
Не можеш побороти корупцію — очоль її!
Мабуть, таким твердженням керувалася суддя Царевич, коли обирала тему майбутньої дисертації — “Корупційні ризики у сфері надання публічних послуг”. Фундація DEJURE та Антиплагіатна ініціатива “Дисергейт” провели аналіз “наукової” роботи судді Царевич.

Перший і найбільш очевидний обман — це сама наукова робота. Дисертація Царевич є масштабним прикладом академічного плагіату, при чому — зробленого, схоже, за участі її ж наукового керівника, доктора юридичних наук Євгена Легези. Розберемо факти, які на це вказують.

Чужі статті — під власним прізвищем

Усі (без винятку!) її наукові публікації раніше вже були опубліковані іншими авторами. Наприклад:

• “Зарубіжний досвід запобігання корупційних ризиків у сфері надання публічних послуг” (2022) повністю збігається з підрозділом 3.1 дисертації Коліуша 2020 року, включно з висновками.
• “Дотримання критеріїв надання публічних послуг як один із інструментів запобігання корупції” (2023) є дослівним дублем редакції вже були у Коліуша в 2019 році. Єдина відмінність — у назві Царевич, адже там додали слова “як напрямок запобігання корупції”.
• “Удосконалення системи інформаційного забезпечення запобігання корупції під час надання публічних послуг” (2023). Це дослівна копія фрагмента з праці того ж Коліуша (2019), починаючи з передостаннього абзацу сторінки 45 та до 47.
• “Щодо запобігання корупції щодо надання публічних послуг на муніципальному рівні” (2023). Ці тези теж раніше були опубліковані вже іншим дисертантом Легези у 2020 році.

Плагіат в анотації

Навіть анотація дисертації — документ, який в ідеалі повинен стисло викладати власну наукову новизну та методологію — майже повністю складається з запозичень. Наприклад:

• абзаци першої частини анотації Царевич ідентичні текстам з дисертацій Т.П. Мінкою).

  

  Також цінність у роботі неіснуючих наукових доробок Царевич засвідчив голова Печерського райсуду Руслан Козлов.

  

  Отже, суддя Царевич не є авторкою жодної з приписаних їй наукових публікацій, анотації до дисертації та майже всієї дисертації, вона не могла поєднати швидке навчання в аспірантурі з роботою на посаді судді, а поважна комісія ще й засвідчила впровадження неіснуючих результатів наукової роботи. Дисертація Царевич є очевидно зробленою на замовлення за участі її наукового керівника Є.О. Легези та за ймовірного сприяння керівництва закладу державної освіти “Університет митної справи та фінансів”.

  Що з цим можна зробити?

  Фундація DEJURE та Антиплагіатна ініціатива “Дисергейт” звернулися до ректора Університету митної справи та фінансів Дмитра Бочарова із заявою про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня доктора філософії Царевич Оксани Ігорівни. У цій заяві детально описані основні епізоди копіювання чужих робіт для судді Царевич.
  
  10 червня 2025 року надійшла відповідь від ректора Бочарова, що створено комісію з перевірки порушення Порядку присудження ступеня доктора філософії Царевич.
  
  Ректорська комісія вже на засіданні 20 червня має дати оцінку порушенням процедури захисту дисертації Царевич. І підготовка до цього засідання авторами плагіату більш ніж ведеться.

  
  Підміна раніше опублікованих наукових робіт вже після нашої скарги

  Ми не очікуємо, що надані нами докази зможе побачити ректорська комісія. Навпаки, інформація про плагіат Царевич вже потрапила у розпорядження “авторки” та виконавців її дисертації. Світлана Благодєтєлєва-Вовк у своїх публікаціях неодноразово зазначала, що виконавці замовних дисертацій — це не окремі особи, а цілі “токсичні мережі” охочих до корупційного заробітку в освіті. У випадку судді Царевич ця мережа після нашої скарги вже встигла підмінити всі 4 скопійовані для неї статті новими текстами, зберігаючи старі назви.

  • Особливості контролю під час надання публічних послуг як напрямок запобігання корупції. Наше право. № 4. 2022. С. 38-43 (у вебархіві інша публікація станом на 13.06.2025, що копіювалася з дисертації Коліуша).
  • Особливості сутності корупційних ризиків у сфері надання публічних послуг. Право.ua. № 4, 2022. С. 75-82 (у вебархіві інша публікація станом на 13.06.2025, що копіювалася зі оновлені” статті завантажили сьогодні вранці.

    

    Підміна вже опублікованої роботи в системі наукового журналу може містити ознаки кримінальних правопорушень, зокрема:

    – порушення авторського права (ст. 176 КК України), якщо йдеться про привласнення чужого твору або приховування плагіату;

    – підроблення офіційного документа (ст. 358 КК України), якщо змінюються дані про дату публікації, авторство або інші істотні відомості;

    – шахрайство (ст. 190 КК України), якщо підміна здійснюється з метою одержання неправомірної вигоди — наприклад, наукового ступеня та відповідних доплат.

    Такі дії підривають довіру до наукової спільноти та мають отримати належну правову оцінку.

    Що далі?

    Навряд освітня “токсична мережа” зупиниться на скоєному, адже тоді доведеться відповідати, можливо навіть посадами. Суддя Царевич власними діями дала відповідь на запитання, чому за допомогою рішень нереформованого Верховного Суду вона забороняє ВККС перевіряти факти її недоброчесності після 2016 року. Будемо спостерігати, чи Верховний Суд і цього разу врятує свою колегу з халепи.