Чи повинен сплачувати за побутовий газ споживач, який продав нерухоме майно, але не повідомив газопостачальну компанію про зміну власника

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. Він пояснив, що з травня 2020 року не є споживачем газу за вказаною в позові адресою, оскільки продав будинок і має інше місце проживання. Зазначив, що нарахування проводились не за фактично спожитий газ, а за плановими місячними обсягами, оскільки фактичні показники передані не були. За його твердженням, новим споживачем є юридична особа, яка і повинно відповідати за нараховану заборгованість за природній газ.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилався на положення Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, відповідно до яких відповідач повинен був повідомити постачальника не пізніше ніж за 21 день до дня звільнення приміщення, розірвати договір і остаточно розрахуватися за спожитий газ. Окрім того, новий власник не звертався з заявою про укладення договору та не обліковується як споживач природного газу по об’єкту газопостачання, тому саме відповідач зобов’язаний здійснювати оплату послуг згідно з умовами договору.

Колегія суддів Чернівецького апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, скасувала рішення суду першої інстанції та ухвалила нове – про відмову в задоволенні позову.

Суд встановив, що відповідач був співвласником будинку, відчуженого в травні 2020 року на підставі договору купівлі-продажу. Цей факт підтверджений інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Фактично він проживає за іншою адресою.

Відповідно до п.п. 11.3, 11.4 Типового договору постачання природного газу, за умови відсутності заборгованості та виконання своїх зобов`язань перед постачальником споживач має право розірвати цей договір в будь-який час без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання постачальнику одностороннього письмового повідомлення щонайменше за три тижні до бажаної дати розірвання, крім випадків зміни постачальника відповідно до Правил постачання природного газу (далі - Правил).

Водночас, суд звернув увагу, що відповідно до п. 9 Розділу III Правил, у разі зміни власності на об`єкт постачання природного газу, приєднаний до газорозподільних систем Оператора ГРМ, новий власник повинен самостійно звернутися до постачальника з відповідною заявою-приєднання до договору постачання природного газу.

Тобто, у випадку зміни власника об'єкта постачання природного газу саме на останнього покладено обов'язок здійснити приєднання до договору постачання природного газу, оскільки зміна власника не завжди супроводжується остаточним припиненням користування природним газом.

Правило про сплату у випадку неповідомлення постачальника застосовується лише тоді, коли споживач перестає користуватися природним газом, але залишається власником приміщення.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково ототожнив припинення користування природним газом із зміною власника, тому помилковим є і висновок про обов’язок відповідача сплачувати вартість природного газу після продажу будинку.

Таким чином, апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу відповідача, скасував рішення першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Крім того, з позивача було стягнуто витрати відповідача на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.