Підозрюваний, стосовно якого було закрито кримінальне провадження за відсутністю складу злочину, стягнув з держави біля 1,6 мільйонів витрат на правову допомогу і моральної шкоди (Полтавський апеляційний суд №756/11081/20 від 30.09.2024 р.)

Фабула судового акту: Чоловік, стосовно якого тривало досудове розслідування з 30.01.2018 до 19.05.2020 року (тобто більше ніж два роки, а орієнтовно 27 місяців), звернувся до суду за відшкодуванням шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури. Справа в тому, що в процесі досудового провадження сторона обвинувачення проводила численні негласні і гласні слідчі розшукові дії, включаючи обшуки, виїмки, допити свідків, подавалися неодноразово клопотання про застосування запобіжних заходів, на кшталт арешту на майно, тимчасового доступу до речей і документів, навіть були спроби оголошення в міжнародний розшук. В кінці-кінців, справу було закрито за відсутністю складу злочину. У задоволенні вимоги екс-підозрюваного направленій прокуратурі, було відмовлено. Тому він звернувся до суду з вимогою відшкодувати йому 1 425 000,00 грн за надання правової допомоги, які він змушений був витратити, а завдану моральну шкоду позивач оцінював у розмірі 5000000,00 грн..

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено було лише у частині моральної шкоди, і то порахували 180 900,00 грн, оскільки згідно з положеннями ст. 1176 ЦК України та Закону України від 01.12.1994 №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» він має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати (6 700,00 грн), за кожен місяць перебування під слідством. Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди у сумі 1425000,00 грн, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не довів на підставі належних і допустимих доказів понесення ним витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні у вказаному розмірі.

Апеляційний суд - в свою чергу, компенсацію моральної шкоди трошки збільшив, а за надану юридичну допомогу постановив компенсувати 400000 грн., бо інша частина грошей була виплачена захиснику (бюро) вже після закінчення досудового розслідування.

Чоловік і тут не здався своєї позиції і подав касаційну скаргу, яку було задоволено, а справу повернуто, знову, в апеляційний суд. У своїй постанові ВС вказав, що не дослідивши належним чином відповідні докази апеляційний суд помилково не зважив, що всі зазначені послуги, які у подальшому були оплачені позивачем, охоплювали період досудового розслідування, тоді як сам собою факт здійснення позивачем решти оплати наданих послуг за юридичну допомогу після закриття кримінального провадження не може слугувати підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування за наявності документального підтвердження витрат на юридичну допомогу.

Отже, у цій справі:

Полтавський апеляційний суд, прийнявши знову справу до свого провадження - задовольнив повністю вимоги чоловіка, із відшкодування йому 1425000 гривень витрачених на правову допомогу у досудовому розслідуванні. Це не зважаючи на те, що моральна шкода компенсувалася у сумі 185589,93 гривень, і в цій частині рішення було в силі.

Згідно матеріалів на підтвердження витрат на юридичну допомогу у кримінальному провадженні позивачем було надано: договір про надання правової допомоги із адвокатським бюро, додаткові угоди, акти приймання-передачі наданих послуг із зазначенням виду, опису та вартості послуг, рахунки адвокатського бюро та банківські квитанції про сплату цих послуг.

З урахуванням викладеного, колегія зазначила, що усі зазначені послуги, які у подальшому були оплачені позивачем, охоплювали період досудового розслідування, а факт здійснення позивачем частини оплати наданих послуг за юридичну допомогу після прийняття прокурором постанови про закриття кримінального провадження не може слугувати підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування за наявності документального підтвердження витрат на юридичну допомогу, а також розрахунку таких витрат.

Враховуючи період кримінального переслідування та зважаючи на складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), а також критерію розумності їх розміру, колегія суддів констатувала, що визначений їх розмір є доведеним та співмірним з обсягом наданих юридичних послуг.

І не можна не сказати - що рішення доволі справедливе для тих, хто зазнав дійсно, шкоди, діями органів досудового слідства, протягом двох років жив у такій напрузі та мусив витрачати на адвоката. Однак шкода - що гроші витрачені державою на "помилки" своїх представників, зазвичай у бюджет не повертаються, а мали б!

Аналізуйте судовий акт: За застосування до пішохода кайданів, силового доставлення до фільтраційного центру та вручення повістки, суд стягнув з держави моральну шкоду (Городоцький районний суд Львівської області №441/1193/23 від 11.08.2023 р.);

Законодавець не наділив суд повноваженнями відшкодовувати моральну шкоду чи збитки ухвалою, постановленою за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця. (ОП ВС КЦС №216/5508/20 від 31.07.2023 р.);

"Персональна" відповідальність посадовців неплатоспроможного банку для стягнення з них шкоди на покриття боргів перед кредиторами - цілком можлива (ВС КГС № 910/13325/21 від 25.07.2022 р.);

Встановлений в законі мінімальний розмір морального відшкодування за неправомірні дії завдані державою - не позбавляє суд визначити його у більшому розмірі. (ВС КЦС № 766/5551/17 від 24.07.2023 р.).

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/2576/21 Номер провадження 22-ц/814/3151/24

Головуючий у 1-й інстанції Фоміна Ю.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі Коротун І.В.

учасники справи:

представник позивача адвокат Немченко М.В.

представник відповідача ОСОБА_1

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Журавльова Максима Сергійовича

на рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 02 березня 2023 року, ухвалене суддею Фоміною Ю.В., повний текст рішення складено 10 березня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, -

В С Т А Н О В И В:

09.04.2021 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.01.2018 прокурором Харківської обласної прокуратури в межах кримінального провадження №42016221090000240 від 27.12.2016 йому було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України. 23.02.2018 постановою старшого слідчого першого слідчого відділу СУ прокуратури Харківської області Сльота Є.С. у даному кримінальному провадженні підозрюваного ОСОБА_2 оголошено у розшук. 13.04.2018 із зазначеного кримінального провадження в окреме провадження були виділені матеріали за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, про що внесені відомості до ЄРДР за №42018220000000468 від 13.04.2018. У цей же день 13.04.2018 постановою старшого слідчого ОСОБА_3 досудове розслідування зупинено та ОСОБА_2 оголошено у розшук. 30.09.2019 постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Харківської області Жорняк М.С. від 30.09.2019 визначено підслідність та визнано місцем проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженню за слідчим управлінням ГУНП в Харківській області. Постановою прокурора Харківської області ОСОБА_4 визначено підслідність у кримінальному провадженні №42018220000000468 від 13.04.2018 за детективами НАБУ. 05.03.2020 постановою заступника Генерального прокурора, керівника спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. визначена підслідність кримінального провадження №42018220000000468 від 13.04.2018 за слідчими СУ ГУНП в Харківській області. Процесуальне керівництво здійснювалося прокурором прокуратури Харківської області Чечиним М.Ю., досудове розслідування здійснювалося слідчим СУ ГУНП в Харківській області Ситниковою Я.В. У ході проведення досудового розслідування за клопотанням сторони обвинувачення застосовувалися заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі дозвіл на затримання підозрюваного (4 клопотання), подано 4 клопотання про застосування запобіжного заходу, про тимчасовий доступ до речей та документів, накладення арешту на майно. Під час проведення досудового слідства проводилися численні слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих у кримінальному провадженні №42016221090000240 від 27.12.2016 та кримінальному провадженні №42018220000000468 від 13.04.2018, в тому числі допити свідків, обшуки, виїмки документів, спроби оголошення в міжнародний розшук. 19.05.2020 постановою прокурора прокуратури Харківської області Чечиним А.В. кримінальне провадження №42018220000000468 від 13.04.2018 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. 31.07.2020 повідомленням прокуратури Харківської області ОСОБА_2 проінформовано про закриття кримінального провадження №42018220000000468 від 13.04.2018 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, роз`яснено порядок поновлення порушених прав, свобод та виникнення права відповідно до Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» звернутися із вимогою протягом 6 місяців про відшкодування сум з надання юридичної допомоги та моральної шкоди, інше. 09.11.2020 ОСОБА_2 подано до Харківської обласної прокуратури вимогу про відшкодування завданої шкоди. 11.12.2020 постановою заступника начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції обласної прокуратури ОСОБА_4 у задоволенні вимоги про відшкодування шкоди відмовлено. 12.01.2021 Харківською обласною прокуратурою у задоволенні скарги на постанову від 11.12.2020 відмовлено та роз`яснено право звернутися до суду. Перебуваючи незаконно під кримінальним переслідуванням з 30.01.2018 до 19.05.2020, ОСОБА_2 зазнав значних душевних страждань, втратив нормальні життєві зв`язки, перебував у постійній стресовій ситуації, змушений був докладати значних зусиль для підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину, зокрема звертався за наданням юридичної (правової) допомоги. При цьому ОСОБА_2 зазначав, що протягом перебування під слідством сплатив грошову суму у розмірі 1 425 000,00 грн за надання правової допомоги на підставі укладеного договору про надання правової допомоги від 29.01.2019 між ним та Адвокатським Бюро «Юрія Кісельова». Завдану моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 5000 000,00 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтава від 02 березня 2023 року позов ОСОБА_2 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури - задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 180 900,00 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з положеннями ст. 1176 ЦК України та Закону України від 01.12.1994 №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» ОСОБА_2 має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати (6 700,00 грн), за кожен місяць перебування під слідством, у цьому випадку - починаючи з 30.01.2018 (дата оголошення про підозру у вчиненні злочинів) до 19.05.2020 (день прийняття постанови про закриття кримінального провадження), що становить 27 місяців 21 день. Враховуючи обсяг страждань, яких зазнав позивач, засади розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у сумі 5000000,00 грн є завищеними та необґрунтованими, у зв`язку з чим достатньою і справедливою сатисфакцією за таку шкоду буде компенсація у розмірі 180 900,00 грн (6700,00 грн (мінімальна заробітна плата) х 27 місяців).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди у сумі 1425000,00 грн, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не довів на підставі належних і допустимих доказів понесення ним витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні у вказаному розмірі.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури - залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 02 березня 2023 року змінено в частині відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 185589,93 грн компенсації моральної шкоди.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 02 березня 2023 року - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат за надану юридичну допомогу і ухвалено в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування витрат за надану юридичну допомогу - задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат за надану юридичну допомогу 400000 грн.

Судові витрати Харківської обласної прокуратури в сумі 1783,50 грн компенсовано за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Верховного Суду від 12.06.2024 року касаційні скарги Харківської обласної прокуратури та представника ОСОБА_2 адвоката Немченко М.В. - задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 02.03.2023 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 01.11.2023 року щодо вирішення позовної вимоги ОСОБА_2 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним діями органів досудового розслідування та прокуратури - залишено без змін.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 01.11.2023 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_2 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди у вигляді витрат за надану юридичну допомогу у кримінальному провадженні - скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У постанові Верховного Суду від 28.02.2024 року вказано, що не дослідивши належним чином відповідні докази, суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи дійсно понесені позивачем витрати були пов`язані з наданням йому юридичної допомоги у кримінальному провадженні №42018220000000468 та чи віднесений, визначений у згаданих актах, перелік послуг до видів правничої допомоги, передбачених у статтях 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», які забезпечували захист прав та інтересів позивача як підозрюваного у кримінальному провадженні, закриття якого відбулося для останнього з реабілітуючих підстав. Також апеляційний суд не з`ясував, чи є розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Без належного і повного з`ясування наведених обставин справи та перевірки їх доказами висновки апеляційного суду про відшкодування витрат на юридичну допомогу у кримінальному провадженні у визначеному цим судом розмірі є передчасними. Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача грошових коштів за надану юридичну допомогу у кримінальному провадженні, апеляційний суд залишив поза увагою, що всі зазначені послуги, які у подальшому були оплачені позивачем, охоплювали період досудового розслідування, тоді як сам собою факт здійснення позивачем решти оплати наданих послуг за юридичну допомогу після прийняття прокурором постанови від 19.05.2020 про закриття кримінального провадження не може слугувати підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування за наявності документального підтвердження витрат на юридичну допомогу, а також розрахунку таких витрат. Суд апеляційної інстанції не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору в означеній частині, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат на юридичну допомогу у кримінальному провадженні саме у розмірі 400 000,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Отже, предметом даного апеляційного перегляду є рішення Ленінського районногосуду містаПолтави від02березня 2023року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди у вигляді витрат за надану юридичну допомогу у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Журавльов М.С., посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати (в частині відмови у задоволенні вимоги про відшкодування майнової шкоди у вигляді витрат за надану юридичну допомогу у кримінальному провадженні) і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ніхто не може обмежити свободу захисника підозрюваного у здійсненні передбачених кримінальним процесуальним законодавством дій по захисту від кримінального переслідування. Надання оцінки необхідності здійснення процесуальних дій, збору доказів, реалізації інших процесуальних прав сторони захисту в рамках кримінального процесу судом цивільної юрисдикції не передбачено кримінальним процесуальним законодавством України та виходить за межі повноважень суду цивільної юрисдикції. Зазначає, що ОСОБА_2 незаконно притягувався до кримінальної відповідальності за підозрою у скоєнні двох особливо тяжких злочинів, а тому в силу законодавства був вимушений залучити захисника для участі у кримінальному процесі та відповідно оплатити його послуги по наданню юридичної допомоги по здійсненню захисту від незаконного кримінального переслідування. Згідно п.4 ст. 3 Закону України від 01.12.1994 №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що у випадку незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені ним у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги. Вважає, що факт надання юридичних послуг та сплати грошових коштів підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які були долучені до позовної заяви, та є в матеріалах даної цивільної справи.

Відзив наапеляційну скаргуне надходив.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 30.01.2018 ОСОБА_2 прокурором Харківської області складено та вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України в межах кримінального провадження №42016221090000240 від 27.12.2016 (т.1 а.с. 16-22).

13.04.2018 з кримінального провадження №42016221090000240 від 27.12.2016 в окреме провадження були виділені матеріали за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, про що внесені відомості до ЄРДР за №42018220000000468 від 13.04.2018 (т.1 а.с. 23-24).

У цей же день 13.04.2018 постановою старшого слідчого першого слідчого відділу СУ прокуратури Харківської області Сльота Є.С. досудове розслідування кримінального провадження №42018220000000468 від 13.04.2018 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, зупинено та останнього оголошено у розшук, оскільки місцезнаходження ОСОБА_2 не відомо, останній не повідомив слідчого про зміну свого місця проживання, без дозволу слідчого відлучився із населеного пункту, в якому проживає, не з`явився без поважних причин на виклик слідчого, 01.02.2018 здійснив перетин державного кордону України до інших держав (т.1 а.с. 25-27).

Ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.02.2018 та від 20.08.2018 відносно ОСОБА_2 надавався дозвіл на затримання з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії ухвали 6 місяців (т.1 а.с. 28-32).

Судом першої інстанції встановлено, що будь-яких даних про те, що ОСОБА_2 було затримано та відносно останнього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, позивачем не надано.

Постановою прокурора Прокуратури Харківської області Чечин М.Ю. від 19.05.2020 кримінальне провадження №42018220000000468 від 13.04.2018 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (т.1 а.с. 39-42).

Листом Прокуратури Харківської області від 31.07.2020 ОСОБА_2 повідомлено про право звернутися з вимогою протягом 6 місяців про відшкодування моральної шкоди, сум за надання юридичної допомоги, відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (т.1 а.с. 43).

09.11.2020 ОСОБА_2 на адресу прокуратури Харківської області складено письмову вимогу про відшкодування останньому грошової суми у розмірі 1425000,00 грн, сплачених у зв`язку з поданням юридичної (правової) допомоги на підставі укладеного договору про надання правової допомоги №1/к-2019 від 29.01.2019 між ОСОБА_2 та Адвокатським Бюро «Юрія Кісельова», та грошової суми у розмірі 5000000,00 грн завданої моральної шкоди (т.1 а.с. 44-61).

Постановою прокурора Харківської обласної прокуратури Чечин М.Ю. від 11.12.2020 ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні вимоги про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, а саме витрат на правову допомогу у сумі 1425000,00 грн та моральної шкоди у сумі 5000000,00 грн (т.1 а.с. 62-67).

На підтвердження витрат на правову допомогу надані договір про надання правової допомоги №1/К-2019, укладений 29.01.2019 між Адвокатським бюро «Юрія Кісельова» та ОСОБА_2 ; додаткова угода №2 від 29.01.2019 до договору №1-К-2019 від 29.01.2019, де зазначено що предметом договору є правова допомога по кримінальному провадженню №42016221090000240 від 27.12.2016 за підозрою ОСОБА_2 , ОСОБА_5 за ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України на стадії досудового розслідування, досудового слідства, судового розгляду чи розгляду слідчими суддями; додаткова угода №5 від 29.01.2020 до договору №1/К-2019 від 29.01.2019, в якій зазначено строк дії договору до 29.01.2021 включно, але у будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (т.1 а.с. 81-86).

Також надані акти приймання-передачі наданих послуг з детальним описом виконаних послуг, а саме акт приймання-передачі наданих послуг №3 від 31.01.2020 на загальну суму 943 525,00 грн та акт надання послуг №5 від 18.05.2020 на загальну суму 481475,00 грн (т.1 а.с. 87-108).

З детального опису наданих послуг та їх вартості судом першої інстанції встановлено, що послуги надавалися також у суді першої, апеляційної інстанції, у Вищому антикорупційному суді та Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду. Подавалися адвокатські запити до Прокуратури Харківської області, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, НАБУ, а також скарги, клопотання, заяви.

АБ «Юрія Кісельова» складені рахунки на оплату №3 від 31.01.2021 на суму 943525,00 грн та №5 від 18.05.2019 на суму 481475,00 грн, покупцем послуг зазначено ОСОБА_2 за надання правової допомоги згідно умов договору №1-К-2019 від 29.01.2019 року та додаткових угод до нього в рамках кримінального провадження №42018220000000468 від 13.04.2018 (т.1 а.с. 68, 69).

Відповідно до дублікатів квитанцій АТ КБ «Приватбанк» Кононенком А.В. у травні, червні та жовтні 2020 АБ «Юрія Кісельова» сплачено грошові кошти на загальну суму 1425000,00 грн. за правову допомогу відповідно до договору №1/к-2019 від 29.01.2019 (т.1 а.с. 70-80).

За результатами розгляду позовних вимог ОСОБА_2 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди у вигляді витрат за надану юридичну допомогу у кримінальному провадженні суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність витрат позивача на правову допомогу у розмірі 1425000,00 грн, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі рішення у справі «Схід/захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Дослідивши надані позивачем документи на підтвердження витрат на правову допомогу, суд першої інстанції зазначив, що у договорі про надання правової допомоги №1-к-2019 від 29.01.2019 та додаткових угодах №2, №5 до нього відсутній розмір гонорару адвоката, а також у порушення закону відсутній порядок обчислення гонорару. Дослідивши детальний опис наданих послуг (складених документів) та їх вартість, суд не може зробити висновок про їх необхідність та неминучість, оскільки правові документи були складені та подані не тільки слідчому, який здійснював досудове розслідування, процесуальному керівнику, а й в інші державні установи та суди, президенту України, Вищої ради правосуддя, громадські організації, та такі документи складені в більшості, крім того, в описі зазначено, що послуги надані з представництва інтересів замовника не тільки в органах досудового розслідування, але й в судах. Доказів того, що певний захисник був допущений до представництва інтересів підозрюваного на досудовому розслідуванні та що цей захисник є працівником Адвокатського Бюро «Юрія Кісельова», на ім`я якої здійснено оплату за надані правові послуги, позивачем не надано. Крім того, недоведена обґрунтованість саме такого розміру правових витрат, оскільки договором взагалі не обговорювався порядок обчислення гонорару адвоката.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди у вигляді витрат за надану юридичну допомогу у кримінальному провадженні, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом частини п`ятої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, частини п`ятої статті 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено статті 56 Конституції України.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (п.2).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що встановивши факт понесення витрат у зв`язку із поданням юридичної допомоги, суд стягує витрати саме за час перебування під слідством і судом.

Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку із наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК України, тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000 та від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №303/3973/17 (провадження №61-12505св19), від 07.07.2021 у справі №335/10173/19 (провадження № 61-5223св21) та від 09.06.2022 у справі №759/2952/20 (провадження №61-16694св21).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12 46 56 ЦПК України). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Згідно із частинами першою, третьою та п`ятою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

У постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №750/958/20 (провадження №61-12600св21), від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 20.05.2019 у справі №468/655/18 (провадження №61-46158св18), від 15.03.2023 у справі №565/1372/21 (провадження №61-12476св22), відповідно зазначено, що:

- передбачені статтею 137 ЦПК України підстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі пункту 4 статті 3 Закону №266/94-ВР суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги;

- витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено;

- виписані адвокатом квитанції про оплату позивачем юридичних послуг у кримінальному провадженні відповідно до укладеного між ними договору, яке у подальшому було закрито з реабілітуючих підстав, є достатніми в розумінні пункту 4 статті 3 Закону № 266/94-ВР для вирішення питання про відшкодування сплачених сум за статтею 1176 ЦК України;

- понесені позивачем витрати у вигляді сплачених сум за надання юридичної допомоги підлягають відшкодуванню у повному обсязі згідно з актами надання правової допомоги, довідками про отримання гонорару, квитанціями тощо.

Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази щодо надання правової допомоги.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно матеріалів справи встановлено, що на підтвердження витрат на юридичну допомогу у кримінальному провадженні позивачем надано:

- договір про надання правової допомоги від 29.01.2019 №1/К-2019, укладений між ОСОБА_2 та Адвокатським Бюро «Юрія Кісельова» в особі керуючого адвоката Кісельова Ю. Л., у пункті 4.2. якого визначені умови оплати та порядок розрахунків, які передбачають, що оплата за цим договором здійснюється не пізніше п`яти робочих днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвокатського бюро; такий рахунок за вибором адвокатського бюро може бути надіслано поштовою кореспонденцією та/або електронним листом на електронну поштову скриньку клієнта; рахунок вважається отриманим клієнтом з моменту його надходження до поштового відділення, яке обслуговує адресу місця проживання (реєстрації) клієнта та/або з моменту надходження електронного листа на електронну поштову скриньку клієнта (т. 1 а.с. 81-83);

- додаткову угоду від 29.01.2019 №1 до договору про надання правової допомоги від 29.01.2019 №1/К-2019, у пункті 1 якої сторони дійшли згоди, що правова допомога додатково надається клієнту у кримінальному провадженні від 13.04.2018 №42018220000000468 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209 КК України, та за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, на стадії досудового розслідування, досудового слідства, судового розгляду чи розгляду слідчими суддями (т. 1 а.с. 84);

- додаткову угоду від 29.01.2019 №2 до договору про надання правової допомоги від 29.01.2019 №1/К-2019, у пункті 1 якої сторони дійшли згоди, що правова допомога додатково надається клієнту у кримінальному провадженні від 27.12.2016 №42016221090000240 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209 КК України, та за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, на стадії досудового розслідування, досудового слідства, судового розгляду чи розгляду слідчими суддями (т. 1 а.с. 85);

- акти від 31.01.2020 №3 та від 18.05.2020 №5 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 29.01.2019 №1/К-2019 та додатковими угодами до нього із зазначенням виду, опису та вартості послуг на суму 943 525,00 грн та на суму 481 475,00 грн відповідно, а загалом 1 425 000,00 грн (т. 1 а.с. 87-108);

- рахунки Адвокатського Бюро «Юрія Кісельова» на оплату послуг від 31.01.2020 №3 на суму 943 525,00 грн та від 18.05.2020 №5 на суму 481 475,00 грн (т. 1 а.с. 68,69);

- банківські квитанції про сплату ОСОБА_2 на рахунок Адвокатського Бюро «Юрія Кісельова» 1 425 000,00 грн за правничу допомогу згідно з договором про надання правової допомоги від 29.01.2019 №1/К-2019, а саме: 15.05.2020 - 8 700,00 грн (квитанція №0.0.1706071490.1), 91 300,00 грн (квитанція №0.0.1706329145.1); 11.06.2020 - 100 000,00 грн (квитанція №0.0.1732089403.1), 100 000,00 грн (квитанція №0.0.1732090730.1), 100 000,00 грн (квитанція №0.0.1732091674.1), 13.10.2020 - 40 000,00 грн (квитанція №0.0.1867853820.1), 257 000,00 грн (квитанція №0.0.1867992946.1), 15.10.2020 - 246 525,00 грн (квитанція №0.0.1870563774.1), 36 000,00 грн (квитанція №0.0.1870565770.1), 16.10.2020 - 285 000,00 грн (квитанція №0.0.1872283714.1), 29.10.2020 - 160 475,00 грн (квитанція №0.0.1887866094.1) (т. 1 а.с. 70-80).

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що усі зазначені послуги, які у подальшому були оплачені позивачем ОСОБА_2 , охоплювали період досудового розслідування, а факт здійснення позивачем частини оплати наданих послуг за юридичну допомогу після прийняття прокурором постанови від 19.05.2020 про закриття кримінального провадження не може слугувати підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування за наявності документального підтвердження витрат на юридичну допомогу, а також розрахунку таких витрат.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відшкодування ОСОБА_2 сум, сплачених ним у зв`язку із наданням йому юридичної допомоги, оскільки сукупність наявних в матеріалах справи доказів свідчить про надання Адвокатським Бюро «Юрія Кісельова» правничої допомоги у межах кримінального провадження №42018220000000468.

Враховуючи період кримінального переслідування ОСОБА_2 та зважаючи на складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), а також критерію розумності їх розміру, колегія суддів вважає, що визначений їх розмір є доведеним та співмірним з обсягом наданих юридичних послуг.

Водночас, колегія суддів враховує, що за умовами додаткових угод від 29.01.2019 №1 і №2 до договору про правову допомогу від 29.01.2019 №1/К-2019 юридична допомога позивачу надавалася у кримінальних провадженнях №42016221090000240 від 27.12.2016 та №42018220000000468 від 13.04.2018. При цьому, 13.04.2018 з кримінального провадження №42016221090000240 від 27.12.2016 в окреме провадження були виділені матеріали за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, про що внесені відомості до ЄРДР за №42018220000000468 від 13.04.2018 (т. 1 а.с. 23-24). Тобто, фактично юридична допомога надавалася ОСОБА_2 в межах кримінального провадження №42018220000000468 від 13.04.2018, яке виділено з кримінального провадження №42016221090000240 від 27.12.2016, і саме кримінальне провадження №42018220000000468 від 13.04.2018 закрито щодо ОСОБА_2 з реабілітуючих підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції не врахував вищевказані фактичні обставини справи та прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди у вигляді витрат за надану юридичну допомогу у кримінальному провадженні

Таким чином, колегія суддів приходить до висновків про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат за надану юридичну допомогу з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_2 на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3, п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

При подачі позову судовий збір підлягав сплаті у розмірі 11 350 грн, при подачі апеляційної скарги -17025 грн. У зв`язку із задоволенням позовних вимог з Харківської обласної прокуратури на користь держави підлягає стягненню судовий збір всього у розмірі 28375 грн.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Журавльова Максима Сергійовича задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 02 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат за надану юридичну допомогу скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування витрат за надану юридичну допомогу - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1425000 грн в рахунок відшкодування витрат за надану юридичну допомогу у кримінальному провадженні.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь держави судовий збір у розмірі 28375 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов