Історія справи

Постанова від 01.02.2024 року у справі №400/210/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 400/210/21

адміністративне провадження № К/990/34552/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 400/210/21

за позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Кіценко Оксани Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року (головуючий суддя - Бойко А.В., судді: Федусик А.Г., Шевчук О.А.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року Військова академія (м. Одеса) (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 358 750,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у відповідача обов`язку, згідно з вимогами частини десятої статті 25 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), відшкодувати витрати з його утриманням у Військовій академії (м. Одеса) внаслідок дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання відповідно до Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (далі - Порядок № 964). Добровільно відповідач не відшкодував вказані витрати, що зумовило звернення позивача до суду.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи ухвалене рішення суд першої інстанції зазначив, що відсутність доказів повідомлення відповідача про строки на добровільне відшкодування витрат на навчання та відсутність його письмової відмови відшкодувати ці витрати свідчить про ненастання такої обставини як «відмова у добровільному відшкодуванні витрат на навчання». Вказане має наслідком те, що у відповідача не розпочався відлік часу, протягом якого він може звернутись до суду з позовом про стягнення витрат на навчання, які не відшкодовані відповідачем добровільно у визначений строк. Ураховуючи відсутність встановленого між сторонами строку на добровільне відшкодування витрат на навчання та, як наслідок, відсутність факту відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати на навчання (тобто відсутність порушеного права), і те, що стягнення таких витрат здійснюється у судовому порядку у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати на навчання (пункт 7 Порядку № 964), суд дійшов висновку про передчасність заявлених позовних вимог у цій справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 травня 2022 року скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги Військової академії (м. Одеса) задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 358 750,31 грн.

Прийняте рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що положення частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII визначають обов`язок особи (курсанта) відшкодувати витрати, пов`язані з її утримання у вищому навчальному закладі. Водночас, у разі невиконання курсантом цього обов`язку з власної волі навчальний заклад має право звернутися до суду з позовом про стягнення відповідної заборгованості. Відтак, указаною нормою Закону № 2232-XII встановлено правові підстави звернення до суду відповідного вищого навчального закладу, і обов`язкового досудового врегулювання спору даний Закон не містить.

У цьому зв`язку суд апеляційної інстанції зауважив, що ОСОБА_1 було відомо про обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість, що випливає з умов пункту 1 Контракту про проходження служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу від 20 липня 2018 року. До того ж, 10 грудня 2020 року він під підпис ознайомився із сумою відшкодування, яку повинен оплатити згідно умов вказаного контракту. Тому, оскільки ОСОБА_1 не висував заперечень щодо правильності розрахунку витрат, пов`язаних з його утриманням у Військовій академії (м. Одеса), жодних дій, спрямованих на добровільне відшкодування не вчиняв, апеляційний суд уважає, що позивач вмотивовано звернувся до суду з відповідним позовом на підставі частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII.

За таких міркувань апеляційний суд дійшов висновку, що Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов помилкового висновку про передчасність позовних вимог Військової академії (м. Одеса).

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

16 жовтня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Кіценко Оксани Юріївни , яка діє в інтересах ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року.

У касаційній скарзі її автор зазначає, що вона подається на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному рішенні застосував частину десяту статті 25 Закону № 2232-XII та пункт 7 Порядку № 964 без урахування висновків щодо застосування вказаних норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі №160/11957/19, від 21 січня 2021 року у справі № 560/1389/20, від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 30 квітня 2020 року у справі № 420/4102/19, від 28 травня 2021 року у справі № 320/7233/19, від 21 грудня 2021 року у справі № 420/9694/20, від 23 березня 2023 року у справі №420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі № 400/4281/20.

За доводами касатора, П`ятий апеляційний адміністративний суд здійснив тлумачення поняття «відмова у добровільному відшкодуванні витрат на навчання» як «невиконання курсантом обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані з її утримання у вищому навчальному закладі з власної волі», помилково наділивши його такими ознаками як обізнаність відповідача про обов`язок відшкодувати витрати, а також ознайомлення із сумою відшкодування.

Натомість, приписи частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII та пункту 7 Порядку №964 чітко визначають момент виникнення права навчального закладу на звернення до суду, а саме, після відмови курсанта від добровільного відшкодування витрат. Тобто юридичний конфлікт у даному випадку виникає після спливу строку на добровільне виконання обов`язку з відшкодування витрат на навчання у військовому закладі освіти. Тож скаржник уважає, що оскільки Військовою академією (м. Одеса) не встановлено ОСОБА_1 строк на добровільне відшкодування витрат, а також відсутня відмова останнього від такого відшкодування, то юридичний конфлікт між сторонами відсутній та немає необхідності вчинення сукупності дій відносно угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій.

За таких обставин автор касаційної скарги стверджує, що Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов правильного висновку про передчасність звернення позивача до суду із заявленими позовними вимогами, а суд апеляційної інстанції унаслідок неналежного дослідження усіх обставин справи дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів у сумі 358 750,331 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 року задоволено клопотання Кіценко Оксани Юріївни , яка діє в інтересах ОСОБА_1, на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року та відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

25 грудня 2023 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив Військової академії (м. Одеса) на касаційну скаргу, у якому позивач просить постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року - без змін. Наведена у відзиві позиція зводиться до необґрунтованості доводів касаційної скарги та правомірності оскаржуваного рішення.

Ухвалою від 31 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 20 липня 2018 року № 374 ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу академії.

20 липня 2018 року між Міністерством оборони України в особі начальника Військової академії та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.

Наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 20 липня 2018 року № 49-РС відповідача призначено на посаду курсанта.

Наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 27 серпня 2018 року № 178 відповідача зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами з 27 серпня 2018 року.

Наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 10 грудня 2020 року № 85-РС, відповідно до абзацу третього пункту 3.1, абзацу восьмого пункту 3.2та пункту 3.9 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24 грудня 1997 року № 490, старшого солдата ОСОБА_1 , курсанта 482 навчальної групи третього навчального курсу факультету підготовки спеціалістів ракетно-артилерійського озброєння Військової академії (м. Одеса) відраховано з числа курсантів у зв`язку із розірванням контракту через небажання продовжувати навчання, розірвано контракт та звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).

Наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 10 грудня 2020 року № 262 відповідача виключено із списків особового складу академії, знято з усіх видів забезпечення та направлено у розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік.

Згідно з довідкою - розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса) від 10 грудня 2020 року № 1/55/1503, загальна сума витрат складає 358 750,31 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не відшкодував витрати, пов`язані з його утриманням в академії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина перша статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу другого частини другої, частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон № 2232-XII (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону № 2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.

Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами витрат, зазначених у частині десятій статті 25 Закону № 2232-XII визначає Порядок № 964.

Згідно з пунктами 3, 5, 6 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки. Витрати відшкодовуються у повному розмірі: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у заклад вищої освіти, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк; особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» , - за весь період навчання. Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.

У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку № 964).

На виконання вимог пункту 3 Порядку № 964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок №419/831/240/605/537/219/534).

За змістом пункту 2.1. Порядку №419/831/240/605/537/219/534 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ), а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту. Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, за визначений період навчання відшкодовують фактично отримане грошове забезпечення. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період. Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, утримання провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби, за визначений період навчання (у тому числі перебування на стажуванні, на лікуванні, на польовому виході тощо, за винятком терміну перебування у відпустках). У довідці-розрахунку відображається кількість діб перебування на харчуванні та фактична його вартість, яка підраховується на підставі відповідних норм харчування. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, за визначений період навчання до розрахунку береться різниця вартості норм харчування курсанта та військовослужбовця строкової військової служби. Витратами на речове забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, утримання провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби, про вартість фактично отриманого речового майна та лазне-прального забезпечення. При цьому для курсантів, які не вислужили встановленого законодавством строку строкової військової служби до вступу у ВНЗ, до розрахунку береться вартість речового майна та послуг лазне-прального забезпечення, отриманих лише за термін, що перевищує строк строкової військової служби, визначений статтею 23 Закону № 2232-XII. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться вартість отриманого речового майна, але пропорційно фактичному часу його використання. Утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби. Визначення залишкової вартості військового майна провадиться на підставі методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань. Вартість отриманих послуг лазне-прального забезпечення цією категорією осіб за визначений період навчання не відшкодовується. Витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях. Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, відшкодовують вартість фактично отриманих послуг за відповідний період навчання. Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, витрати на медичне забезпечення за відповідний період навчання не відшкодовують, окрім витрат на проведення військово-лікарської комісії. Сума витрат на проведення військово-лікарської комісії утримується незалежно від періоду навчання. Витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо). Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, відшкодовують фактичні витрати на їх перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад за визначений період навчання. Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, витрат на їх перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад за визначений період навчання не відшкодовують. До спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0 0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році. Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв відшкодовують за визначений період навчання, за винятком терміну перебування у відпустках. Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку №964, витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв за визначений період навчання не відшкодовують.

Порядок нарахування витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах залежить від того підпадає курсант під дію пункту 5 чи пункту 6 Порядку № 964.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

VІ. Позиція Верховного Суду

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Спір у цій справі виник щодо відшкодування коштів, які витрачено на навчання ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса) у зв`язку із достроковим розірванням укладеного між ними контракту, з подальшим звільненням ОСОБА_1 з військової служби у запас та виключенням із списків особового складу академії.

Аналіз наведених у розділі V цієї постанови правових норм дає підстави для висновку, що у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та курсантом та проходження ним військової служби (навчання) на останнього покладаються відповідні обов`язки передбачені чинним законодавством України та контрактом.

У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що за умовами укладеного 20 липня 2018 року між Міністерством оборони України в особі начальника Військової академії та ОСОБА_1 контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов`язання, зокрема, відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII (пункт 1 контракту).

Також установлено, що ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів Військової академії (м. Одеса) у зв`язку із розірванням контракту через небажання продовжувати навчання, розірвано контракт та звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).

Отже, чинність контракту було припинено 10 грудня 2020 року у зв`язку з відрахуванням відповідача з навчання через систематичне невиконання умов контракту.

За вказаних обставин Верховний Суд погоджується з твердженнями позивача та позицією суду апеляційної інстанції щодо виникнення у відповідача обов`язку відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Разом із тим, колегія суддів уважає, що на відміну від апеляційного суду, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до витягу з наказу начальника Військової академії (м. Одеса) (по стройовій частині) від 10 грудня 2020 року № 262, відповідачу оголошено суму до відшкодування за час навчання в академії у розмірі 358 750,3 грн. З довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, ОСОБА_1 ознайомився 10 грудня 2020 року під особистий підпис і зазначив, що з розрахунком згоден. Водночас, у цій довідці - розрахунку витрат не визначено строк (графа у розрахунку не заповнена), протягом якого відповідач має здійснити добровільне відшкодування витрат.

Тобто, фактично ОСОБА_1 не був обізнаний про строк, протягом якого він має добровільного сплатити витрати, пов`язані з його утриманням в академії.

У такому аспекті Суд зауважує, з аналізу положень частини десятої статті 25 Закону №2232-XII та пункту 7 Порядку № 964 слідує, що право на звернення до суду у позивача у цій справі може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі № 320/7233/19, від 23 березня 2023 року у справі № 420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі №400/4281/20, на які обґрунтовано покликається представник відповідача у касаційній скарзі.

При цьому також доцільно врахувати, що у разі дострокового розірвання контракту з курсантом, саме вищий навчальний заклад (позивач) здійснює розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення відповідно до правил пунктів 2.1., 2.3 Порядку №419/831/240/605/537/219/534, про що складає відповідні довідки-розрахунки, а також зазначає суму відшкодування у наказі про звільнення курсанта.

Тож зважаючи на нормативне регулювання спірних правовідносин, правильне вирішення спору цієї категорії залежить від того, чи було курсанта ознайомлено із розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку № 964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати, адже саме з відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов`язує можливість звернення Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Застосовуючи таке праворозуміння та визначений у нормативних актах алгоритм дій ВНЗ у вимірі обставин цієї справи, колегія суддів констатує, що після отримання рапорту ОСОБА_1 про небажання продовжувати навчання позивач повинен був здійснити розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в академії, відобразити узагальнену суму відшкодування у наказі про звільнення, а також надати останньому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови ОСОБА_1 здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, він міг набути право звернутися до суду з відповідним позовом.

Сам же ОСОБА_1 наполягає, що не відмовлявся добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, однак позивачем не було встановлено строк, протягом якого він повинен був відшкодувати такі витрати, що підтверджується матеріалами справи.

На переконання Суду, такі доводи заслуговують на увагу, адже обізнаність відповідача з розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням в академії, не є рівнозначним наданню йому часу на добровільне відшкодування таких витрат.

Зважаючи на це колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо недоведення позивачем факту відмови відповідача від добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у ВНЗ, а отже, зважаючи на положення частини десятої статті 25 Закону №2232-XII та пункту 7 Порядку № 964, у Військової академії (м. Одеса) були відсутні законні підстави для звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення таких витрат. Тобто, у даному випадку звернення позивача до суду є передчасним.

Міркування суду апеляційної інстанції про те, що частина десята статті Закону №2232-XII не вимагає обов`язкового досудового врегулювання спору, колегія суддів уважає помилковими з огляду на те, що сама по собі обізнаність відповідача з обов`язком відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Військовій академії (м. Одеса), та з розміром таких витрат, не може слугували підставою для їх стягнення у судовому порядку, тому що у розрахунку не визначено строк добровільного відшкодування відповідачем цих витрат.

На основі зазначеного можна констатувати, що висновок П`ятого апеляційного адміністративного суду про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача спірних витрат не відповідає фактичним обставинам і ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права - частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII та пункту 7 Порядку № 964, що призвело до неправильного вирішення справи і скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

За таких обставин Верховний Суд визнає обґрунтованими та доведеними аргументи заявника касаційної скарги про скасування оскаржуваного судового рішення з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, існують підстави для скасування постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року та залишення в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року.

VІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду справи, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кіценко Оксани Юріївни , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року скасувати, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №400/210/21 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк