«НЕПРАВИЛЬНІ» ПОТЕРПІЛІ. ЧИ ПРАВИЛЬНІ?

Ця проблема, - а чому це, дійсно, проблема, не лише теоретична, буде видно трохи пізніше, - часто виникає, здебільшого, у кримінальних провадженнях за фактом ДТП, за відповідною частиною ст. 286 КК України. Досить розповсюдженою є ситуація. Коли постраждалими у результаті ДТП є кілька осіб. І тілесні ушкодження в усіх різного ступеню тяжкості. А комусь, можливо, спричинено «лише» матеріальну шкоду.

Що роблять у таких випадках органи досудового слідства? Тих, в кого тілесні ушкодження середньої тяжкості або тяжкі, визнають потерпілими. Тим, в кого легкі, -0 відмовляють. Навіть, якщо це – водій, що був учасником ДТП. Мотивацією таких дій є те, що кваліфікуючою ознакою ст.286 КК є виключно спричинення тілесних ушкоджень не нижче, ніж середньої тяжкості.

Спочатку розберемось, чи є такий підхід правильним з точки зору кримінального процесу. А потім – до чого він призводить на практиці.

Ч.1 ст.55 КПК каже нам, що: «Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди…»

Це формулювання є чітким та таким, що містить необхідні елементи конструкції, необхідні для того, щоб особа вважалася потерпілим. Це, по-перше, факт вчинення кримінального правопорушення. По-друге, факт спричинення цим кримінальним правопорушенням конкретній фізичній особі будь-якого з трьох видів шкоди.

Завжди питаю в слідчих, прокурорів та суддів: де у цій нормі записано про те, що потерпілому має бути спричинена шкода саме того виду, який обумовив правову кваліфікацію за КК України? Немає там такого!

Мало того. У випадках, коли є кілька потерпілих, і хтось з них загинув або отримав тяжкі тілесні ушкодження, а хтось – середньої тяжкості, цих останніх визнають потерпілими у кримінальних провадженнях, кваліфікованих за ч.2 або ч.3 ст.286 КК. І той факт, що їхні тілесні ушкодження не відповідають кваліфікації, на це ніяким чином не впливає.

Користуйтеся консультацією: Винний у дорожньо-транспортній водій повинен сплатити потерпілому різницю між вартістю ремонту і страховим відшкодуванням

Аргументом слідчих та суддів іноді буває те, що «щодо такої особи не вчинено злочину». Така позиція, не побоюся цього слова, видає правову безграмотність, оскільки злочин, передбачений ст.286 КК, відноситься до злочинів проти безпеки дорожнього руху. Життя та здоров’я особи тут – лише, так би мовити, опосередкований об’єкт. Тобто, вказаний злочин не можна вважати вчиненим «проти конкретної особи». І, якщо його вже вчинено, то потерпілими мають визнаватися усі. Кому у результаті нього спричинено шкоду.

Тепер поставимо питання інакше. Якщо «проти особи, яка отримала легкі тілесні ушкодження, не вчинено злочин, передбачений відповідною частиною ст.286 КК», як кажуть такі слідчі, прокурори та судді, то тоді яке ж правопорушення проти такої особи вчинено? Адміністративне, передбачене ст.124 КпАП України? Але такі наслідки охоплюються у даному випадку ст.286 КК та провадженням у межах цієї кваліфікації. Мало того, окремого провадження за ст.124 КпАП і не може існувати, навіть, якби воно існувало, то суд зобов’язаний був би направити його органу досудового слідства або прокурору, відповідно до ст.253 цього Кодексу, за самим фактом наявності складу кримінального правопорушення. Мало того, враховуючи практику ЄСПЛ, відповідно до якої справи про адміністративне правопорушення розглядаються як «по суті кримінальні» (Гурепка проти України та багато інших, не будемо зараз їх тут наводити, бо це – окремий пласт правової проблематики), розгляд стосовно однієї особи справ як за ст.124 КпАП, так і за ст.286 КК, означав би, по суті, повторне притягнення до відповідальності.

Але тоді виникає ситуація, коли свої права, як потерпілий, особа, якій спричинено легкі тілесні ушкодження, та/або матеріальну шкоду, не може реалізувати ні у якому провадженні.