Дарування квартири не вбереже від накладення на неї стягнення задля повернення боргу (ВС/КЦС у справі № 263/16179/18 від 28.04.2021)

Фабула судового акту: «Берешь чужие на время, отдаешь свои навсегда». Шкода, що люди беручи гроші в борг часто нехтують цим принципом не замислюючись над невідворотністю повернення боргу.

Саме цьому боржники вдаються до різних хитрощів щоб не віддавати борг та врятувати своє майно від подальшого накладення на нього стягнення.

У даній справі між кредитором та боржником було укладено договір позики відповідно до якого боржник взяв на себе зобов’язання повернути позивачу грошові кошти у строк та в порядку, встановленими розпискою, а в разі неповернення грошових коштів передати у власність кредитора квартиру, яка належить йому на праві власності.

Проте, вказані обов’язки боржником виконано не було у зв’язку із чим кредитор звернувся до суду із позовом про стягнення боргу за договором позики.

Знаючи про наявність вказаного спору кредитор уклав договір драування згаданої квартири зі своїм сином.

Кредитор вважаючи, що даний договір дарування носить ознаки фіктивності поставив перед судом питання про визнання його таким, що не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Суд першої інстанції з висновками якого погодився і апеляційний суд у задоволенні позову відмовив. На думку судів позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спірний договір дарування вчинений відповідачами з порушенням норм чинного законодавства та що при його укладенні сторонами не дотримано вимог, встановлених статтями 203, 215, 234 ЦК України. Окрім цього укладення сторонами оспорюваного правочину передувало судовому розгляду справи про стягнення з відповідача боргу за договором позики, а відомостей щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення боргу під час розгляду цивільної справи позивачем надано не було. Крім того, районний суд зазначив, що на час укладення договору дарування подароване майно під арештом не знаходилося, жодних обтяжень щодо нього не існувало, а наявність лише грошового зобов’язання боржника перед кредитором не є безумовною підставою для обмеження розпорядження боржника належним йому нерухомим майном.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивачем було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що відчуження майна здійснено відповідачем після пред’явлення до нього позову про стягнення боргу за договором позики, до ухвалення судового рішення про стягнення боргу, при цьому строк виконання його зобов’язань за договором позики з повернення одержаних у борг коштів є таким, що настав.

Касаційний цивільний суд із такими твердженнями погодився.

Задовільняючи касаційну скаргу КЦС послався на те, що Відповідно до частини п’ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.