Звільнення працівників: останні законодавчі зміни

У зв’язку з повномасштабним військовим вторгненням рф в Україні у 2022 році було введено воєнний стан на всій території України, що вплинуло на правове врегулювання трудових правовідносин, в т.ч. що стосується звільнення працівників.

Оскільки під час воєнного стану діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-IX, слід в першу чергу звертатись до норм цього закону, так як на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Розглянемо основні законодавчі новели.

Насамперед, у статті 5 згаданого вище Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» було визначено, що у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця:

- у період його тимчасової непрацездатності,

- у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років).

У такому разі роботодавець повинен зазначити дату звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Тобто якщо за звичайних умов у мирний час працівник відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗПП України не міг бути звільнений з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за нез'явлення на роботу протягом більш як 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності), а також у період перебування працівника у відпустці (за винятком повної ліквідації підприємства), то на період воєнного стану роботодавцю не обов’язково дотримуватись означеної гарантії для працівника.

Також статтею 5 нового Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» було введено ще одне правило на період воєнного стану. Так, на цей період можна розривати трудові відносини з ініціативи роботодавця у випадках, передбачених ст. 43 КЗпП України, без попередньої згоди профспілки, окрім випадків звільнення працівників, які були обрані до профспілкових органів.

З введенням воєнного стану на всій території України у роботодавця з’явилася ще одна додаткова підстава для розірвання трудового договору з окремими категоріями працівників, зокрема, у тих випадках, коли працівника неможливо забезпечити роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Однак таке звільнення працівника допускається лише якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (див. ст. 41 КЗпП України).

Таких працівників в силу норми ст. 43-1 КЗпП України можна звільняти без згоди профспілки. Однак у разі їх поворотного прийняття на роботу, якщо роботодавець проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації, такий працівник відповідно до ст. 42-1 КЗпП України протягом 1 року має право на укладення трудового договору.