Питання щодо заборони абортів є дуже чутливим та неоднозначним. У світі не існує єдиної думки з цього приводу.
«З якого моменту починається життя людини?» - саме це питання є ключовим для визначення ставлення держави та суспільства до абортів. І однозначної відповіді на нього ми досі не маємо. За різними поглядами життя може починатися: 1) з моменту зачаття; 2) з моменту народження; 3) у різний термін внутрішньо-утробного розвитку. Однак, балансуючи між правами та інтересами жінки і ненародженої дитини, не слід забувати, що жінка має право на материнство, а не обов’язок бути матір’ю.
Відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 16 Конвенції Організації Об'єднаних Націй (надалі – ООН) про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, повинні бути забезпечені на основі рівності чоловіків і жінок однакові права вільно вирішувати питання про кількість дітей і проміжки між їх народженням та доступу до інформації, освіти, а також засобів, які дозволяють їм здійснити це право. Українське законодавство також закріплює принцип, відповідно до якого з метою охорони здоров'я жінки їй надається право самій вирішувати питання про материнство (ч. 3 ст. 57 Основ законодавства України про охорону здоров'я). Зовсім іншу ситуацію ми спостерігаємо у США. 24.06.2022 Верховний суд США скасував рішення 1973 року у справі «Роу проти Вейда», яке визнавало конституційне право жінки на аборт. Таким чином, мільйони американських жінок втратили законне право самостійно вирішувати, чи бути матір’ю, а також право розпоряджатися своїм тілом. Тож виникає питання: «Що саме повинно захищатися державою першочергово: право жінки на повагу до свого приватного і сімейного життя, гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (тобто право самій вирішувати питання про кількість дітей і проміжки між їх народженням), чи право ненародженої дитини на життя?»
Читайте статтю: Генна інженерія: межі дотримання прав людини
Згідно ч. 1 ст. 4 Американської конвенції про права людини, кожна людина має право на повагу її життя. Це право охороняється законом, в цілому – з моменту зачаття. Ніхто не може бути довільно позбавлений життя. На практиці зазначену норму можуть тлумачити, як те, що ніхто не може бути довільно позбавлений життя з моменту зачаття, а отже, аборти є незаконними. Однак, різні міжнародні та національні нормативні акти по-різному тлумачать момент виникнення права на життя або взагалі не дають відповіді на це питання, що в свою чергу вносить ще більше невизначеності у це питання.
В Преамбулі Декларації ООН прав дитини зазначено, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи і належний правовий захист, як до, так і після народження. Згідно ст. 1 Конвенції ООН про права дитини, дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише закріплює, що право кожного на життя охороняється законом, і не дає роз’яснення щодо моменту виникнення цього права. Декларація стосовно медичного аборту, прийнята 24-ю ВМА у серпні 1970, проголошує, що перший етичний принцип, що пред'являється лікарю, вимагає поважати людське життя від самого його початку. Окрім того, з Декларації стосовно медичного аборту, Резолюції ПАРЄ «Право на відмову з міркувань совісті в межах надання законної медичної допомоги» від 07.10.2010 № 1763 та Лісабонської декларації стосовно прав пацієнта випливає право лікаря на відмову від проведення аборту з міркувань совісті, оскільки відношення до життя ненародженої дитини - це область особистих переконань і совісті, яку необхідно поважати. Однак, право на відмову з міркувань совісті повинно забезпечуватися поряд з обов'язком держави забезпечувати отримання пацієнтами передбаченої законом та своєчасної медичної допомоги.
Якщо звернутися до українського законодавства, то відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Згідно ст. 6 цього Закону, кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я. Частина 2 ст. 25 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.
Щодо регулювання даного питання у світі, то, як зазначає Тиріна М.П. у своїй статті «Ембріон як суб’єкт біологічних прав у сучасному законодавстві», в конституціях деяких держав вже давно гарантуються права на життя чи гідну охорону людського життя вже до народження (Чехія, Словаччина, Ірландія). В Австралії за ембріоном закріплене право подати позов про відшкодування шкоди, завданої йому за необережністю в період його внутрішньоутробного розвитку. Законодавством Каліфорнії встановлена відповідальність за вбивство ембріона. У США ненароджені діти розглядаються як громадяни, що мають право на медичну страховку та медичне обслуговування. У таких державах, як Ірландія, Іспанія, Португалія, Мальта, Польща та Швейцарія дозволяється аборт тільки при безпосередній загрозі життю матері.
Щодо моменту виникнення права на життя, а також щодо абортів, на сьогоднішній день склалася усталена судова практика Європейського суду з прав людини (надалі – ЄСПЛ).
Згідно Рішення ЄСПЛ у справі «Патон проти Сполученого Королівства» (Заява № 8416/78) від 13.05.1980, «життя» плоду тісно пов’язане з життям вагітної жінки і не може тлумачитися окремо від нього. Якщо б стаття 2 охоплювала плід і якщо б його захист відповідно до цієї статті, за відсутності будь-яких обмежень, вважався абсолютним, то аборт вважався б забороненим, навіть якщо продовження вагітності становить серйозну загрозу для життя вагітної жінки. Це означало б, що «ненароджене життя» плоду вважали б більш важливим і цінним за життя вагітної жінки. Таким чином, «право на життя» людини, яка вже народилася, стало б об’єктом не лише обмежень, вказаних у пункті 8, а й інших подальших чітких обмежень.
Читайте статтю: Чи доцільно в Україні ухвалити закон про евтаназію?
Блог