ВС/ККС: В разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до настання смерті характеризується НЕОБЕРЕЖНІСТЮ (ВС/ККС 163/353/17 від 25.04.2019)

Фабула судового акту: Чергова постанова Касаційного кримінального суду у якій висвітлено ознаки та інші фактори які впливають на розмежування складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115 КК України та ч. 2 ст. 121 КК України.

У даній справі органом досудового розслідування винній особі було інкриміновано те, що вона перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання, умисно заподіяв своїй матері тяжких тілесних ушкоджень (зокрема ушкодження у виді механічної асфіксії від здавлення органів шиї тупим предметом, перелому під'язикової кістки), небезпечних для життя потерпілої в момент їх заподіяння від яких остання померла та такі дії було кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України.

Натомість судом першої інстанції вказані дії було перекваліфіковано з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК України.

Не погоджуючись із такими рішеннями прокурором вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду було оскаржено у касаційному порядку.

Переглядаючи матеріали справи Касаційний кримінальний суд з доводами прокурора погодився і зазначив, що перекваліфікація дій засудженого є безпідставною. При цьому про наявність прямого умислу на вбивство потерпілої свідчать дані висновків судово-медичної експертизи та судової медико-криміналістичної експертизи, а також надані у судовому засіданні пояснення експертів, відповідно до яких смерть потерпілої настала внаслідок удушення (здавлення її шиї не менше 3-4 разів) яке відбулося однозначно пальцями рук і саме це призвело до смерті останньої.

Одночасно відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України вбивство – це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. За змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, необхідно ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Аналізуйте судовий акт: Для кваліфікацій дії за ст. 121 КК України повинен мати місце ПРЯМИЙ умисел на спричинення таких тілесних ушкоджень (ВС/ККС у справі № 1-100/11 від 12.02.2019)

Хаотичний, нецілеспрямований характер заподіяння тілесних ушкоджень не може свідчити про наявність умислу на вбивство (ВС/ККС № 753/14222/14-к від 20.12.2018)

Умисне тяжке тілесне ушкодження є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини (ВС/ККС № 760/4968/15-к від 09.10.2018)

Встановлення МОТИВУ вчинення злочину є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України (ВС/КС № 466/9158/14-к від 01.03.2018)