Із такою темою суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат виступив на вебінарі «Заповіт: складання, посвідчення, спадкування. Обов’язкова частка у спадщині», організованому ГО «Цивілістична платформа».
Він поділив доповідь на такі блоки питань:
-
загальна характеристика заповіту;
-
форма заповіту;
-
реквізити заповіту та державна реєстрація;
-
тлумачення заповіту;
-
множинність заповітів;
-
недійсність заповіту.
Василь Крат навів постанову КЦС ВС від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20, у якій зроблено висновки про право на заповіт і свободу заповіту. Він зауважив, що свобода заповіту передбачає можливість складення одного або кількох заповітів, їх зміни чи скасування. «Свобода заповіту є неписаним принципом спадкового права», – сказав доповідач.
У постанові від 23 травня 2018 року у справі № 285/1055/16-ц КЦС ВС вказав, що з урахуванням тлумачення частин 1, 4 ст. 1236 ЦК України заповідач може розпорядитися правами, які він має на момент складення заповіту, а також тими, що виникнуть у нього в майбутньому. Водночас наявність заповіту не обмежує заповідача в тому, щоб продати, подарувати майно, вказане в заповіті, або укласти щодо нього договір довічного утримання тощо.
Користуйтеся консультацією: Заповідальний відказ - що це, і як це використовувати на практиці?
Крім складення заповіту, спадкодавець може зробити заповідальне розпорядження, зокрема банку чи фінансовій установі (ст. 1228 ЦК України). Розпорядження банку (фінансовій установі) за своєю суттю є одностороннім правочином, за допомогою якого здійснюється розпорядження правом на вклад. На такий односторонній правочин поширюються відповідні положення ЦК України про правочини (у тому числі, про форму, недійсність правочинів). Розпорядження банку (фінансовій установі) – досить специфічний односторонній правочин, оскільки може втілюватися як в окремому документі, так і бути умовою договору. Доповідач зазначив, що може виникати питання щодо співвідношення заповіту й заповідального розпорядження.
Також суддя навів постанову КЦС ВС від 2 серпня 2018 року у справі № 705/3890/16-ц, яка стосується співвідношення заповіту і права на обов’язкову частку в спадщині за законом. Він звернув увагу, що необхідно розмежовувати: 1) втрату чинності частини заповіту (якщо потенційні суб’єкти права на обов’язкову частку «з’явилися» після вчинення заповіту); 2) нікчемність частини заповіту (коли потенційні суб’єкти права на обов’язкову частку існували на момент вчинення заповіту).
Питання сингулярного правонаступництва стосується постанова Об’єднаної палати КЦС ВС від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19. Відповідно до ст. 1227 ЦК України члени сім’ї спадкодавця мають право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, що не були виплачені за життя спадкодавця, з огляду на закон. Це має значення, оскільки дає змогу зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до згаданої статті не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема щодо усунення від спадкування, прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов’язкової частки, задоволення вимог кредиторів.
Василь Крат акцентував на постанові КЦС ВС від 12 березня 2020 року у справі № 716/1051/17, у якій не підписаний заповідачем заповіт кваліфіковано як нікчемний (а не неукладений чи невчинений). Підпис є обов’язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю і фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. У зв’язку із цим підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абз. 1 ч. 2 ст. 1247 ЦК України). У ч. 1 ст. 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми, є нікчемним. Непідписання заповіту заповідачем свідчить, що заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми, і відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України це має наслідком його нікчемність. Суди встановили, що підпис від імені заповідача в заповіті виконаний не ним, а іншою особою, тож такий заповіт є нікчемним на підставі ч. 1 ст. 1257 ЦК України.
Користуйтеся консультацією: Види заповіту, правила оформлення і прийняття спадщини
Важливою доповідач назвав постанову Великої Палати ВС від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17. У ній зроблено висновок, що посвідчення заповіту поза межами нотаріального округу не призводить до його нікчемності. Те саме стосується і посвідчення заповіту органами місцевого самоврядування не у своїй сфері. ВП ВС вказала, що законодавство про нотаріат і нотаріальну діяльність не може чинити негативний вплив на матеріальне право – встановлювати підстави нікчемності правочину, якщо саме таких підстав для його нікчемності матеріальне право не містить.
Блог