Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
У п. 95 Рішення по справі «Z проти Фінляндії» (Заява № 22009/93 [1997] ECHR 10) від 25 лютого 1997 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що захист особистої інформації, не лише медичної, надзвичайно важливий для реалізації особою свого права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції. Повага до конфіденційності інформації про стан свого здоров’я є невід’ємним принципом правових систем країн — учасниць Конвенції. Визначальною є не лише повага до медичної таємниці пацієнта, а й забезпечення його довіри до медичної професії та медичних послуг загалом.
Читайте статтю: Генна інженерія: межі дотримання прав людини
Без такого захисту особи, які потребують медичної допомоги, можуть свідомо уникати надання інформації особистого та інтимного характеру, необхідної для отримання належного лікування, та навіть отримання такої допомоги і через це наражати себе та своє здоров’я, а в разі інфекційного захворювання — і здоров’я суспільства, на небезпеку (див. “Рекомендацію з етичних питань, що стосуються ВІЛ-інфекції у сфері охорони здоров’я та суспільного життя” № R (89), прийняту Комітетом Міністрів Ради Європи 24 жовтня 1989 р., особливо загальні зауваги стосовно конфіденційності медичних даних у п. 165 пояснювальної записки). Отже, внутрішнє законодавство повинно забезпечувати гарантії, достатні для запобігання передання або розголошення медичної таємниці, що може суперечити положенням ст. 8 Конвенції (див. п. “с” ст. 3, 5, 6 та 9 Конвенції про захист особи у зв’язку з автоматичною обробкою особистих даних).
Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину (надалі – Конвенція Ов’єдо), кожна особа має право на повагу до її особистого життя стосовно інформації про її здоров'я.
Згідно ст. 9 Загальної декларації про біоетику та права людини, слід дотримуватися недоторканності приватного життя відповідних осіб та конфіденційності інформації, що стосується їх особисто. У максимально можливій мірі таку інформацію не слід використовувати або розголошувати, окрім як для цілей, для яких вона була зібрана або щодо яких давалась згода, відповідно до міжнародного права, зокрема, міжнародних норм у галузі прав людини.
Користуйтеся консультацією: Чи існує насправді відповідальність медичних працівників
Відповідно до ст. 286 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.
Статтею 40 Основ законодавства України про охорону здоров'я передбачено, що медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків. При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про поховання та похоронну справу», держава гарантує конфіденційність інформації про померлого. Надання такої інформації здійснюється відповідно до Закону України «Про інформацію».
Згідно п. 3.6 Етичного кодексу лікаря України, кожен пацієнт має право на зберігання особистої таємниці. Лікар, як й інші особи, які беруть участь у наданні медичної допомоги, зобов'язаний зберігати лікарську таємницю навіть після смерті пацієнта, як і факт звернення за медичною допомогою, за відсутності іншого розпорядження хворого, або якщо це захворювання не загрожує його близьким і суспільству. Таємниця поширюється на всю інформацію, отриману в процесі лікування хворого (у т.ч. діагноз, методи лікування, прогноз, тощо).
Блог