Заперечення на ухвалу слідчого судді або рівняння з кількома невідомими

Низка ухвал слідчих суддів не підлягають апеляційному оскарженню. Чинний КПК України передбачає, що заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Який механізм розгляду таких заперечень та чи є їх подання ефективним засобом правового захисту? (Джерело: Судебно-юридическая газета)

Частини 1 та 2 статті 309 Кримінального процесуального кодексу України встановлюють вичерпний перелік ухвал слідчих суддів, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.

Інші ухвали слідчих суддів відповідно до частини 3 статті 309 КПК України оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Можливість апеляційного оскарження не передбачена, зокрема, для ухвал слідчих суддів про дозвіл на проведення огляду або обшуку житла чи іншого володіння особи, в тому числі в порядку передбаченому частиною 3 статті 233 КПК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді поруки або особистого зобов’язання, про дозвіл на затримання, відсторонення від посади, тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, про дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування.

Водночас механізм і можливі наслідки подальшого розгляду заперечень на вказані ухвали слідчих суддів законодавством не врегульовано.

Чимало правників зазначали про необхідність внесення змін до КПК України шляхом передбачення можливості апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів не передбачених в ч.ч.1.2 ст. 309 КПК України, аби уникнути порушення права на доступ до правосуддя.

Свого часу Уповноважена ВРУ з прав людини Валерія Лутковська висловлювалась про неконституційність положень КПК в контексті неможливості оскаржувати ухвали слідчого судді про обшук.

На думку Уповноваженої ВРУ з прав людини, відсутність можливості оскаржити таку ухвалу під час досудового розслідування справи призводить до можливості доводити вину особи у вчиненні кримінального порушення доказами, зібраними з порушенням національного законодавства, що суперечить ч.3 ст.62 Конституції України.

Омбудсмен зверталася до Конституційного Суду України з конституційним поданням від 05.12.2017 № 1.-2711/17-107 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 309 КПК України. Однак, ухвалою Великої Палати Конституційного Суду України від 05.06.2018 № 31-у/2018 відмовлено у відкритті конституційного провадження у цій справі.

В подальшому, 17 березня 2020 року Конституційний Суд України в своєму рішенні №5-р/2020 за результатами розгляду справи за конституційною скаргою Татькова Віктора Івановича, дійшов висновку про відповідність Конституції України положень частини п’ятої статті 190, пункту 1 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України щодо заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу.

Хоча рішення КСУ ухвалено в світлі можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу, однак, зроблені загальні висновки цілком можна застосувати до всіх ухвал, які не підлягають оскарженню, виходячи зі змісту ст.309 КПК України.