Як свідчить судова практика та суттєва кількість періодичних змін у законодавстві, щодо військових і перебування їх у цивільному шлюбі (у фактичних шлюбних відносинах, але без офіційної реєстрації) досі є питанням, яке викликає низку складнощів у реалізації певних прав для фактичних членів родини такого військового.
І одне з таких питань – це визначення батьківства військового, який загинув, щодо дитини, яка була народжена після загибелі такого військового, але була зачата від цивільної дружини, з якою не було офіційного шлюбу. Необхідність встановлення батьківства полягає не тільки для включення відомостей про біологічного батька у свідоцтво про народження дитини, але і для можливості реалізувати дитині загиблого військового низку державних пільг та гарантій, а саме: право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 мільйонів гривень, оформити пенсію у звʼязку із втратою годувальника, мати пільги для отримання освітніх послуг, пільги на харчування, медичну допомогу, курортне-санаторне лікування та інші державні гарантії, якими забезпечує держава дітей загиблих військових.
І для того щоб народжена дитина мала всі державні пільги та гарантії як дитина загиблого військового, спершу треба встановити батьківство такого військового, адже у випадках народження дитини після загибелі чи смерті військового недостатньо просто зі слів матері вписати батька дитини у свідоцтво про народження.
Читайте статтю: Як можна раз і назавжди позбутись сумнівів щодо свого батьківства. Практика застосування статей 136 і 137 Сімейного кодексу України.
Тому в цій статті розглянемо порядок та судові тонкощі встановлення батьківства із загиблим військовим, адже не всі практичні моменти описані навіть у процесуальному законодавстві.
Найперше варто звернути увагу на підхід Міністерства оборони України до таких прав та гарантій, які мають народжені після загибелі військового діти. До прикладу, у справі № 280/2822/23 департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України зайняв позицію, що право на отримання допомоги мають ті діти загиблого, які були народжені до його смерті. І така судова практика вкотре свідчить, що у спорах із державою кожен свій крок і намір скористатися тими чи іншими державними гарантіями треба відстоювати в суді.
Аналізуйте судовий акт: Висновок судово-генетичної експертизи (ДНК) має важливе значення в процесі встановлення факту батьківства, проте його необхідно оцінювати урахуванням інших доказів у їх сукупності (ВС КЦС, справа № 592/4443/17 від 30.05.2023 р.)
Тож що треба врахувати і на що звернути увагу, звертаючись до суду із позовом про встановлення батьківства загиблого військового щодо дитини, яка народилася після його загибелі.
Відразу варто зауважити, що судова практика в таких питаннях розділилася на два підходи: перший — встановлення батьківства на підставі доказів і пояснень свідків щодо батьківства загиблого військового стосовно народженої дитини, а другий підхід — проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження), на підставі якої буде встановлено, чи є біологічним батьком народженої дитини загиблий військовий, чи ні. Кожен із підходів має свої особливості, тому розглянемо кожен із них окремо.
Отже, перший спосіб доказування батьківства у судовому порядку передбачає встановлення цього факту виключно на підставі доказів, які не передбачають проведення будь-яких молекулярно-генетичних експертиз. І незважаючи на той факт, що досить довго існувала стала думка та судова практика, що висновок судової молекулярно-генетичної експертизи у справах про встановлення батьківства має визначальну роль, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі № 367/4662/22 змінила кардинально погляди на справи щодо встановлення батьківства, і ось чому.
Читайте статтю: Коли проживання за кордоном стає ухиленням від виконання батьківських обов’язків
Блог