Фабула судового акту: У даній справі підприємство звернулось із позовом до прокуратури обласного рівня про звільнення майна (земельної ділянки) з-під арешту мотивуючи це тим, що воно не є стороною кримінального провадження. Проте, накладений арешт не дає позивачу змоги розпочати розробку проекту землеустрою для подальшого отримання документа, яким посвідчується право користування земельною ділянкою.
Рішенням місцевого суду у задоволенні позовних вимог було відмовлено, оскільки на думку суду першої інстанції право власності та право користування за позивачем на земельну ділянку у встановленому законом порядку не зареєстроване та позивачем не надано доказів щодо визначення цільового призначення земельної ділянки, умов та підстави користування нею попереднім власником адміністративно-лабораторного корпусу, визначення кадастрового номера і площі земельної ділянки з прив'язкою до місцевості. Право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Оскільки позивачем не зареєстровано у встановленому законом порядку право власності чи постійного користування земельною ділянкою, то підстави для зняття арешту зі спірної земельної ділянки відсутні.
Апеляційний суд із таким рішенням погодився.
Вказані рішення підприємством було оскаржено у касаційному порядку.
Вирішуючи справу в касаційному порядку КЦС за наслідками її перегляду провадження у ній закрив на підставі ст. 255 ЦПК України виходячи при цьому із такого.
Згідно зі статтею 174 КПК України інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом.
Незважаючи на це суди у своїх рішеннях, вказували на те, що підприємство не є власником земельної ділянки, на якій розташоване належне йому на праві власності майно, а тому зробили помилковий висновок про наявність підстав для розгляду питання про зняття арешту у порядку цивільного судочинства.
Так обмеження у здійсненні права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нежитлове приміщення підприємства, відбулися при проведенні досудового розслідування у порядку кримінального судочинства згідно з постановою слідчого. Оцінку правомірності процесуального документа, ухваленого в порядку кримінального судочинства, не може бути надано у порядку іншого, а саме цивільного судочинства, оскільки кримінальним процесуальним законодавством передбачено порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Всі права захищені.
