Апеляційний суд вправі повторно досліджувати докази навіть і за відсутності відповідного клопотання сторони (ВС/ККС у справі № 180/1597/17 від 20.10.2021)

Фабула судового акту: Положеннями частини 3 статті 403 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов’язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Як вбачається із вказаної норми підставою для проведення судом повторного дослідження доказів є відповідне клопотання сторони.

Але ККС вважаю, що із урахуванням принципу диспозитивності заявлення такого клопотання не є обов’язковим.

У даній справі стороною захисту на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що докази у справі якими суди обґрунтовували наявність провини обвинуваченого в вчиненні злочину є недопустимими, але апеляційний суд на вказаний факт ваги не звернув.

ККС, переглядаючи справу, визнав вказані доводи визнав слушними та скаргу задовольнив.

Приймаючи таке рішення суд касаційної інстанції послався на те, що належний апеляційний перегляд забезпечує реалізацію права кожного на справедливий суд; перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції; виправлення помилок у застосуванні норм матеріального чи процесуального права; недопущення виконання незаконних і необґрунтованих судових рішень.

Той факт, що жодна зі сторін не заявляла клопотання про повторне дослідження доказів, не виключає права апеляційного суду в цьому випадку безпосередньо дослідити докази, керуючись загальними засадами кримінального провадження. За приписами ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені у ч. 1 ст. 7 КПК України.

Якщо апеляційний суд у ході перевірки кримінального провадження в порядку апеляційної процедури вбачає можливу відсутність достатніх доказів для доведення винуватості засудженої особи в обсязі пред`явленого обвинувачення або можливість поліпшення становища такої особи в інший спосіб, він повинен за власною ініціативою безпосередньо дослідити необхідні докази, адже до цього спонукають завдання кримінального провадження, вказані у ст. 2 КПК України, та необхідність дотримання інших його засад, зокрема верховенства права, презумпції невинуватості й забезпечення доведеності винуватості, і це не суперечить такій засаді кримінального провадження, як диспозитивність.

Аналізуйте судовий акт: Неповідомлення обвинуваченого про призначення експертизи, позбавлення можливості брати участь в її проведенні, має наслідком визнання висновку експерта неналежним доказом (Христинівський районний суд Черкаської області № 706/1113/20 від 25.10.2021 р.)

ВС/ККС: Повторне дослідження обставин та доказів апеляційним судом є правом, а не обов`язком суду (ВС/ККС у справі № 154/2975/17 від 16.03.2021)

Формальний підхід до перевірка доводів засудженого, щодо незаконних методів ведення слідства є недопустимим (ВС/ККС у справі №752/6631/18-к від 13.04.2021)