Явка з повинною отримана із порушенням прав є «отруєним деревом», а тому похідні від неї докази є недопустимими (ВП/ВС у справі № 1-305/2009 від 29.04.2020)

Фабула судового акту: Доктрина «плодів отруєного дерева» не відображена у жодному із законодавчих актів, а є, насамперед, сталою судовою практикою, яка спочатку знайшла своє відображення у рішеннях Європейскього суду з прав людини (Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України»), а вже потім і в судових рішеннях національних судів.

Суть цієї доктрини полягає у тому, що у разі якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його (джерела) допомогою, також будуть вважатися неналежними.

Розвиток цієї доктрини полягає у тому, що судам необхідно надавати оцінку допустимості всього ланцюга доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу.

У даній справі особу було засуджено за вчинення розбою (ст. 187 КК України) та незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК України).

У подальшому вказану справу розглядав Європейський Суд з прав людини, який у своєму рішенні констатував порушення прав засудженого визначених у статті 3 Конвенції у її матеріальному аспекті у зв`язку з жорстоким поводженням працівників міліції із заявником; статті 3 Конвенції у її процесуальному аспекті у зв`язку з непроведенням ефективного розслідування твердження заявника про жорстоке поводження працівників міліції на національному рівні.

ЄСПЛ, зокрема, було визнано, що заявник зазнав жорстокого поводження під час затримання, у результаті якого року написав «явку з повинною». Ця явка була частиною доказів проти нього. За таких обставин, незалежно від впливу зізнавапьних показань заявника на результат кримінального провадження щодо нього, ЄСПЛ дійшов висновку, що цей доказ призвів до несправедливості кримінального провадження та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

У зв’язку із цим рішення національних судів були переглянуті Великою Палатою Верховного Суду.

Переглядаючи вказану справу ВП ВС вказала, що допустимість в якості доказів показань, отриманих в результаті катування або інших видів жорстокого поводження у порушення статті 3 Конвенції, з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні призводить до його несправедливості в цілому. Цей висновок застосовується незалежно від доказової цінності відповідних тверджень і від того, чи мало їх використання вирішальним для засудження підсудного судом

Одночасно застосування доктрини «плодів отруєного дерева» вимагає здійснення логічних операцій щодо встановлення джерела походження інформації, завдяки якій було здобуто кожен доказ, яким обґрунтовується судове рішення. Відділяючи докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотних порушень прав і свобод людини, встановлених рішенням ЄСПЛ, від доказів, отриманих з джерел не пов`язаних ані прямо, ані опосередковано із такою інформацією, суд з повноваженнями касаційної інстанції здійснює перевірку правильності правової оцінки обставин та допустимості кожного окремого доказу.

Зазначені логічні операції не потребують здійснення дослідження доказів та не обумовлюють необхідність здійснення переоцінки достовірності доказів, які все ж були визначені як такі, що можуть бути покладені в основу судового рішення і використані на підтвердження доведеності вини заявника у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

Аналізуйте судовий акт: Протокол огляду місця події, що отриманий з істотним порушенням вимог КПК, правильно визнано судом недопустимим доказом, як і зазначені в ньому дані (ВС/ККС, № 755/6685/17,13.02.20)