Суддя КЦС ВС Ольга Ступак розповіла про підстави визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ольга Ступак виступила з доповіддю на тему «Питання, пов’язані з визнанням свідоцтва про право на спадщину недійсним, у практиці Верховного Суду» під час вебінару «Свідоцтво про право на спадщину: видача, внесення змін, визнання недійсним», організованого ГО «Цивілістична платформа».

Користуйтеся консультацією: Все про свідоцтво про право на спадщину

Доповідачка наголосила на тому, що під час воєнного стану, введеного в Україні, внесено зміни в частині регулювання спадкових відносин, що викликає багато питань, які потребують роз’яснення, адже деякі із цих змін справді нетипові. Орієнтиром судової практики залишається ефективний захист прав громадян.

Порядок визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним врегульовано ст. 1301 ЦК України, згідно з якою свідоцтво визнається недійсним за рішенням суду з різних підстав, основною з яких є те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Серед іншого, причинами для визнання свідоцтва недійсним можуть бути визнання недійсними інших документів (заповіт, відмова від спадщини, свідоцтво про шлюб), а також порушення у зв’язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Найпоширеніша підстава визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним – порушення у зв’язку з його видачою права на спадщину інших осіб. Типовою є ситуація, коли один зі спадкоємців пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини (постанова ВС від 29 червня 2022 року у справі № 383/258/21 (№ 61-18173св21)). Тоді суд визначає йому додатковий строк на прийняття спадщини, що створює правові підстави для оспорення раніше виданого свідоцтва про право на спадщину іншого спадкоємця, який не погодився на внесення змін до раніше виданого свідоцтва.

Користуйтеся консультацією: Визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Окрему увагу Ольга Ступак приділила постанові Об’єднаної палати КЦС ВС від 5 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (№ 61-9916сво21) щодо застосування позовної давності при оспорюванні свідоцтва про право власності. Вона зазначила, що перебіг позовної давності можна пов’язувати з різними фактами залежно від обставин справи.

Стосовно особливостей обрахунку обов’язкової частки у спадщині лекторка на прикладі справи № 170/581/21 (№ 61-3127св22) нагадала, що в ч. 1 ст. 1241 ЦК України визначено коло осіб, які мають право на таку частку. При визначенні розміру обов’язкової частки враховується все спадкове майно: як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом (зокрема, речі звичайної домашньої обстановки та вжитку).

Крім того, суддя КЦС ВС звернула увагу слухачів на те, в яких випадках особу може бути визнано такою, що має право на обов’язкову частку у спадковому майні. Наприклад, у справі № 159/4322/14 (№ 61-12870св19) від 26 травня 2021 року суд постановив, що особа має право на частку через інвалідність з дитинства. Станом на день відкриття спадщини позивачка була непрацездатною через стан свого здоров’я, що було підтверджено відповідним органом ретроспективно.

Одна зі складних категорій спадкових справ – це спори, у яких необхідно виокремити частку майна, яка належить спадкодавцю, з маси спільного сумісного майна подружжя та визначити частку іншого з подружжя, яка не входить у спадкову масу. При вирішені таких спорів врахуванню підлягають висновки, сформовані ВС у справах про поділ майна подружжя.

Ольга Ступак також акцентувала, що з введенням в Україні воєнного стану дедалі частіше судам доводиться стикатися зі спорами щодо визначення місця відкриття спадщини. В окремих випадках від розв’язання цього питання залежить, хто зі спадкоємців є таким, що прийняв спадщину. Під час розгляду таких справ суди мають досліджувати та встановлювати фактичне місце проживання спадкодавця на момент смерті й фактичне місце проживання його спадкоємців і від цього вже визначати, чи прийняли спадкоємці спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Місце реєстрації в цьому разі не є визначальним.