Документи, складені за участю органів державної влади та місцевого самоврядування, або такі, що від них виходять, можуть бути використані на території іншої держави лише після відповідного їх посвідчення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Тобто, коли ми говоримо про легалізацію, йдеться саме про офіційні документи. І здебільшого їх треба посвідчувати. На сьогодні найпоширенішими є два способи такого посвідчення: консульська легалізація та проставлення апостиля.
Консульська легалізація офіційних документів – це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ.
Конвенція, що скасовує вимогу консульської легалізації іноземних офіційних документів, була підписана 05.10.1961 року у м. Гаага. Відповідно до Закону „Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів” від 10.01.2002 р. № 2933-ІІІ наша держава приєдналася до Конвенції з 22.12.2003 р.
Користуйтеся консультацією: Що так афідевіт? ( інструмент юридичної глобалізації)
Апостиль – це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав-учасниць Конвенції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, якими скріплено відповідний документ.
А як бути з документами, складеними не за українськими стандартами самими нерезидентами – контрагентами? Вони легалізації не підлягають.
Чи потрібно їх перекладати та засвідчувати переклад? У деяких випадках, так. Наприклад:
Зверніть увагу: копії документів, що подаються резидентом до банків (у тому числі копії, перекладені на українську мову), засвідчуються резидентом (уповноваженою ним особою). Тобто нотаріальне засвідчення такого перекладу не потрібне.
Що стосується первинних документів, то ДПС зазначає, що документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад на зазначену мову.
Щодо документів, на підставі яких складається податкова звітність, то вони, як правило, всі відображаються в бухгалтерському обліку і мають бути перекладені. Винятком є фізособи, які бухоблік не ведуть, а вимоги перекладати українською мовою усі документи, які використовувалися при складанні податкової звітності, п. 44.1 ПКУ не містить. Але не маємо сумніву, що і від фізосіб податківці вимагатимуть не тільки оригіналів документів, а й їх перекладу.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Всі права захищені.