Збільшення, зменшення позовних вимог чи зміна предмета або підстави позову?

Як відомо, практикам-юристам та адвокатам для звернення до суду та, найголовніше, отримання бажаного результату слід вчинити низку дій. І, здавалося, найлегшим із завдань, що передує зверненню до суду, є підготовка позовної заяви. Та незважаючи на таке твердження «недалеких в юриспруденції» осіб, якраз це є і найважчим. Складність завдання полягає в тому, що позовна заява — це перший документ по суті, в якому позивачем викладаються вимоги до відповідача, обґрунтування цих вимог, посилання на докази, які підтверджують позицію позивача.

Нормами Цивільного процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми та змісту позову, недотримання яких має наслідком залишення позову без руху, а згодом, може, і без розгляду. Саме положеннями ст. 175 ЦПК ми керуємося під час складання позову з метою звернення до суду для захисту прав і законних інтересів осіб, що звертаються за кваліфікованою юридичною допомогою.

Та незважаючи на всю відповідальність за написання позову, нерідко на практиці трапляються випадки, коли постає питання щодо збільшення, зменшення позовних вимог, зміни предмета або підстави позову. Таке право регламентується ч. 2, 3 ст. 49 ЦПК. Це випливає з права особи самостійно визначати у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред’явлено позов, і зазначати, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Та як визначитися, що саме з переліченого необхідно застосувати для досягнення поставленого завдання?

Найперше слід пам’ятати, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній з огляду на її зміст, а також зміст раніше поданої позовної заяви та конкретні обставини справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об’єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК (постанова Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21)).

Аналізуйте судовий акт: Формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив («або»-«або») способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає процесуальним положенням. (ВП ВС №990/150/23 від 22.02.2024 р.)

Далі для розуміння питання, яку дію слід застосувати в тому чи іншому випадку, можна звернутися до практики Верховного Суду (постанова Великої Палати від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15; постанови КЦС ВС від 01.11.2021 у справі № 405/3360/17, від 31.01.2024 у справі № 201/4160/19; КГС ВС від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 20.02.2024 у справі № 922/3960/23 тощо).

Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі № 201/4160/19 вказав, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У згаданих постановах говориться, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову — це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову — це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.