Закон не визначає спеціальних засобів доказування добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи, а тому добровільність має бути встановлена виходячи з сукупності обставин проникнення (ВС/ККС № 159/451/16-к від 12.02.2019)

Фабула судового акту: У постанові Касаційного кримінального суду, що пропонується до уваги ККС про аналізовано поняття «добровільності», як ознаки для проведення огляду, проникнення, обшуку без ухвали слідчого судді до жила чи іншого володіння особи та надано відповідь на питання, яким саме чином має бути зафіксовано таку добровільність.

Стороною захисту у своїй касаційній скарзі поставлено питання про визнання окремих доказів у справі, а саме тих, що отримано під час огляду автомобілів засуджених недопустимими.

Обґрунтовуючи своє рішення адвокат послався на те, що Верховний Суд України у своїй постанові від 23.11.2017 № 5-224кс(15)17 зазначив, що за загальним правилом, встановленим у частині другій статті 234 та частині другій статті 237 КПК України, огляд та обшук житла чи іншого володіння особи здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. У винятковому випадку, передбаченому частиною третьою статті 233 КПК України, слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, однак у такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій (постфактум) звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Докази, встановлені внаслідок огляду та обшуку, проведених з порушенням зазначених правил, а також якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, є недопустимими.

Однак у даній справі автомобілі було оглянуто в порядку огляду місця події, а не в порядку визначено нормами ст.ст. 233, 234, 237 КПК України, а тому такі не можуть бути визнано допустимими, оскільки автомобілі було оглянуто через 4 години після вчинення злочину та не на місці вчинення злочину.

В свою чергу прокурором було поставлено питання про винесення на розгляд Великої Палати таких питань:

- чи розповсюджуються правила, передбачені частинами першою та третьою статті 233 КПК України на порядок проведення огляду місця події у житлі чи іншому володінні особи;

- чи потрібно слідчим органам вчиняти дії, передбачені частиною третьою статті 233 КПК України, для отримання ухвали слідчого судді після проведення огляду місця події у житлі чи іншому володінні особи за відсутності письмової згоди володільця, але за наявності активних дій власника, пов'язаних з викликом поліції.

Переглядаючи вказану справу КЦС не знайшов підстав для винесення рішення з цього приводу Великою Палатою.

Проте, надаючи оцінку як поставленим питання так і доказам у справі у їх сукупності вказала на наступне.

Сторона обвинувачення наполягає на тому, що «огляд місця події» відрізняється від «огляду житла чи іншого володіння особи», а тому проведення огляду місця події не вимагає дотримання вимог статей 233, 234 та 237 КПК України. Відмінність цих слідчих дій випливає, зокрема, з частини третьої статті 214 КПК, відповідно до якої огляд місця події може проводитися до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) і вимагає лише негайного внесення відомостей до ЄРДР після його завершення, а для огляду житла чи іншого володіння особи необхідно дотримуватися певних умов, передбачених статтями 233, 234, 237 КПК України, що неможливо до внесення відомостей до ЄРДР.

Натомість КЦС із такою думкою не погодився і зазначив, що таке тлумачення очевидно суперечитиме статті 30 Конституції та статті 13 КПК, які, навіть дозволяючи невідкладне проникнення у певних випадках, не звільняють від послідуючого судового контролю для перевірки виправданості проникнення без попереднього судового рішення.