Судове беззаконня та терор – естонський національний вид спорту у трьох частинах.

Беззаконня, тероризм, шантаж і утримання заручників - естонський національний від спорту?

В наш час термін «країна терорист» - став ім'ям загальним. Та чи все так однозначно? Почнемо з азів. Що таке тероризм?

«Тероризм - суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей».

Нас, у цьому випадку, найбільше цікавить частина «захоплення заручників». Чи як можна назвати дії естонської держави в нашій первинній історії (про крадіжку дитини та надання притулку кривдникам, викрадачам та зрадникам України, що прикриваються статусом «воєнного біженця»)?

Перш ніж почати, згадаємо ще два визначення: «захоплення заручника» та «тримання заручника».

«Захоплення заручника - це його викрадення, яке може бути таємним чи відкритим; воно може бути вчинене шляхом обману; супроводжуватися насильством, в тому числі із застосуванням зброї, або може обійтися без такого насильства».

«Тримання заручника - це …позбавлення заручника волі, коли йому забороняють залишати певне місце або унеможливлюють це зробити…»

Звідки такі гучні звинувачення і кому вони адресовані? Розглянемо далі.

Частина перша. Наступний етап «Закону Верещук». Терор и клондайк.

Наша стаття прямо торкається Естонії й того, що відбувається на її території за сприянням органів державної влади та суду. А саме справи nr 2-22-12716 по поверненню вкраденої дитини.

А в чому ж тероризм Естонії? Тут все максимально просто. Наша первинна історія, яку ми приводили за прикладом відпрацювання «Закону Верещук», все ще не дійшла до свого хеппі енду, адже естонська сторона всіляко цьому перешкоджає і вже явно заважає.

З кожним своїм рішенням, естонські владні структури викликають до себе все більше і більше запитань. Фактично, вони визнали, що Конвенція по правам дітей в Естонії не працює. І це вже перший дзвоник - придивитися до політики в країні.