Проблеми оцінки післяаварійних автомобілів в Україні або для кого "залишки солодкі"

Про те, що багато положень української Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не відповідають чинному законодавству та фактичній ринковій ситуації, вже йшлося неодноразово. Найбільшою мірою недосконалість Методики проявляється у сфері автострахування, що пояснюється специфікою врегулювання збитків, яка визначається як законодавчими актами, так і конкретними правилами страхування.

На жаль, ці проблеми не вирішили і внесені за останні роки до Методики зміни. У нашій статті ми торкнемося лише однієї з цих проблем, а саме проблеми оцінки, так званих, «придатних залишків» (або «тоталів», як їх називають експерти та страховики), тобто того, що залишилося від автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди чи іншого аварії.

Читайте статтю: Довго йшли, але не туди... Куди і як має розвиватися українська судова експертиза

СУТЬ ПРОБЛЕМИ

На жаль, ні у випадку з обов’язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності, ні у випадку з автокаско, Методика не дозволяє об'єктивно оцінити вартість «придатних залишків», що пояснюється насамперед нерозумінням її розробниками суті одного з ключових принципів оцінки — принципу найбільш ефективного використання.

Відповідно до цього принципу, оцінювачем (експертом) самостійно має бути обраний найбільш розумний та фактично можливий варіант використання об'єкта оцінки, який забезпечить йому найвищу поточну вартість.

Іншими словами, це той варіант використання, який є фізично можливим, економічно обґрунтованим, фінансово здійсненним та приводить до найвищої вартості об'єкта. Керуючись цим принципом, оцінювач (експерт) спочатку повинен визначити той варіант використання пошкодженого ТЗ, який буде найбільш вигідним з економічної точки зору, законним з точки зору чинного законодавства та здійсненним виходячи з реалій, в яких знаходиться власник цього ТЗ.

Чи відповідає цьому принципу вимога Методики вважати вартістю пошкодженого ТЗ у разі, якщо ремонт є економічно недоцільним, його утилізаційну вартість? Ні – і ось чому.

Продаж пошкодженого ТЗ «по частинах» вимагає багато часу та витрат. Тому навряд чи сам власник чи страхова компанія, якій перейшло право власності на пошкоджений автомобіль, займатимуться його розбиранням, дефектуванням та продажем «частками». Такий продаж – це окремий бізнес, що потребує відповідних площ, персоналу та, природно, витрат. Основними гравцями цього бізнесу є авторозбірки, які скуповують пошкоджені ТЗ повністю, а не частинами. Тому у автомобіля, ремонт якого економічно недоцільний, лише одна розумна доля – бути повністю проданим.

Читайте статтю: Чим відрізняється майнова шкода і матеріальний збиток або як формулювання вимоги впливає на розмір відшкодування

ЯК ОЦІНЮВАТИ «ЗАЛИШКИ» ТА ЯКИЙ МЕТОД ОЦІНКИ ВИБРАТИ?