Своєрідним яблуком розбрату у юридичному співтоваристві стали постанова Великої палати ВС від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 і правова позиція, зазначена у ній. Дотепна аргументація пана Бущенка («право проти порядку») на захист позиції ВП не примирила сторони. Згідно з висновком ВП «у випадку призначення експертизи слідчим, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи, суд, вирішуючи питання про допустимість даних висновку експерта як доказів, повинен у межах доводів сторін перевірити, чи призвів спосіб призначення експертизи до порушення тих чи інших прав і свобод людини, передбачених Конвенцією та/або Конституцією України. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося».
Аналізуйте судовий акт: Призначення експертизи слідчим, який не входив до складу групи, саме по собі не робить висновки експертизи недопустимим доказом. При визнанні доказів недопустимими, суд має обгрунтувати які саме, чиї права і свободи порушено і як. (ВП ВС, справа №756/10060/17 від 31.08.2022 р.)
Значна частина адвокатського корпусу (науковці більш обережні) виступила проти такої позиції, вважаючи цей висновок наступом на можливості захисту під час судового розгляду. В адвокатів не залишається іншого виходу, як у кожному аналогічному випадку реагувати на них, що може змусити ВС повернутись ще не раз до цього питання, яке потребує однозначного вирішення.
Частина адвокатського співтовариства вважає прийняте рішення проявом тенденційного підходу у конкретній окремо взятій справі і наступом на можливості захисту. При цьому посилаються на ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України про те, що органи влади можуть діяти лише на підставі і у межах наданих їм повноважень і в межах компетенції, передбаченої п.17 ч. 1 ст. 3 КПК України. Звідси висновок, що вести розслідування кримінального провадження може не будь-який слідчий, а тільки визначений керівником органу досудового розслідування (п. 1 ч. 2 ст. 39, ст.. 40, ч. 1 ст. 214 КПК України).
Якщо слідчий не входить до складу групи слідчих, він не має повноважень приймати рішення про призначення експертизи
Отже, призначення експертизи не уповноваженою особою порушує і вимоги ч. 2 ст. 17, 22, 68 Конституції України та вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011р. у справі № 42310/04 «Нечипорук і Йонкало проти України»). Вбачається у такому рішенні і порушення належної правової процедури.
І якщо слідчий не входить до складу групи слідчих, то він, на думку багатьох відомих адвокатів, не має повноважень приймати рішення про призначення судово-медичної експертизи (постанови ВС ККС від 12 лютого 2019 р. у справі № 522/2256/16-к та від 7 серпня 2019р. у справі № 555/456/18).
Справи розглядаються з перервою у два і більше місяці, що не сприяє формуванню у судді чіткого внутрішнього переконання
По одній із справ, яка ще не завершилась, слідчий суддя призначив проведення ревізії, результати якої спростовують обвинувачення. У цьому випадку обвинувачення і суд вважають результати перевірки недопустимим доказом, оскільки слідчий суддя не має повноважень на призначення ревізії. Проводячи певні аналогії з постановою ВП від 31 серпня 2022 р. у справі № 756/10060/17, захист вважає, що обвинувачення і суд повинні би врахувати цей акт ревізії, який спростовує значну частину тяжкого обвинувачення. Отже, конкуренція цих двох вище вказаних правових позицій (захисту і обвинувачення) перетворюється на своєрідне «яблуко розбрату», яке ще не раз буде вносити дисонанс у судову практику. Воістину нема там добра, де порядку нема.
ВІДЕО: Право проти порядку: допустимість доказів || Аркадій Бущенко
Змагальний процес повинен ґарантувати можливість висловити свою позицію і подати запитання експерту особі, яка потенційно може стати підозрюваним або обвинуваченим. Нинішній стан правосуддя, коли реальна і фактична безперервність судового процесу не забезпечується де-факто, а судові засідання проводяться з перервою у два і більше місяці, не сприяє формуванню у судді чіткого внутрішнього переконання. Набагато простіше в такій ситуації (особливо в умовах перевантаженості суддів) взяти за основу обвинувальний акт і слідувати його основним положенням, формуючи для себе перспективу такої справи згідно з доданими до обвинувального акту доказами..
Призначена не уповноваженим слідчим експертиза буде відображати тільки позицію обвинувачення. Адже потенційний підозрюваний (обвинувачений), не знаючи про це експертне дослідження і не маючи певного процесуального статусу, не може подати свої запитання експерту, як не може заявити йому відвід та використати інші повноваження, які є у підозрюваного або обвинуваченого. Ці недоліки закладені в самій концепції КПК. Легкість, з якою можна зареєструвати кримінальну справу за начебто виявленим фактом злочину, крім всього іншого, є ще і фактором корупції у правоохоронних органах та засобом розправи з політичними противниками.
Блог