Генна інженерія: межі дотримання прав людини

На сьогоднішній день науково-технічний прогрес, заснований на свободі науки та наукових досліджень, дозволяє суттєво збільшувати тривалість та покращувати якість життя. В сучасній медицині широко використовуються такі технології, як генна терапія, РНК- і клітинна терапія. Прикладом застосування генної інженерії у медицині є створення та використання ДНК- та РНК-вакцин від COVID-19, а також «молекулярне фермерство» – вирощування рослин-продуцентів білків, які застосовуються у фармакології (зокрема, рослини, які виробляють інтерферон, інсулін та інші речовини, що використовуються при виготовленні медичних препаратів).

Також за участю ГМО стало можливим вивчення та аналіз закономірностей розвитку певних хвороб, а також процесів старіння та відновлення. (Фешина М.О., Беспалова О.Я., Бесараб О.Б. Стаття «Біобезпека та біоетика як елементи професійного світогляду».)

Читайте статтю: Роль і значення Конвенції про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульської конвенції) для сфери біомедицини

Завдяки технології редагування геному CRISPR/Cas9 («генетичні ножиці»), яка дозволяє вирізати, корегувати, переміщувати та встановлювати гени або їхні частини в певних місцях генома, є можливість лікувати спадкові захворювання.

«Такі технології є багатообіцяючими і на шляху до ліквідації ВІЛ у клітинах людини. Нині вивчаються можливості впровадження редагування генома при різних онкозахворюваннях», - зазначає академік Ганна Єльська в інтерв’ю ««Генетичні ножиці» – переворот у медицині» для «Главкома».

Згідно Постанови Президії НАНУ «Дослідження генів найпоширеніших в Україні спадкових захворювань», в Інституті молекулярної біології і генетики НАН України здійснюються пріоритетні дослідження в галузі геноміки людини та медичної генетики, спрямовані на становлення нового напряму - генетичної медицини. Це, зокрема, дослідження з молекулярної генетики спадкових захворювань моногенної природи та спадкової схильності до соціально значущих патологій, поширених в Україні.

Відповідно до інформації, наведеної в Наказі МОЗ «Про удосконалення медико-генетичної допомоги в Україні», проведена за останнє десятиріччя реорганізація медико-генетичної служби в Україні сприяла поліпшенню допомоги хворим зі спадковою патологією. Розробка молекулярно-діагностичних технологій підвищила можливість ранньої, доклінічної діагностики спадкової патології, а також хвороб зі спадковою схильністю.

Таким чином, вирішення проблем медицини та пошук нових методів лікування хвороб, зокрема тих, які наразі вважаються невиліковними, є суттєвим аргументом на користь розвитку генної інженерії та розробки генетично модифікованих організмів. Однак, цей процес повинен спиратися на повагу людської гідності, дотримання основоположних прав та свобод людини. Оскільки використання вищезазначених технологій в злочинних цілях може призвести до створення біологічної зброї та загрози біотероризму, то сфера застосування генної інженерії повинна чітко регулюватись та суворо контролюватись. Проте, на практиці трапляються випадки порушення вимог щодо досліджень в галузі генної інженерії.

У квітні 2015 року група вчених з Китаю опублікувала результати свого дослідження, в якому за допомогою CRISPR-Cas9 були відредаговані геноми людських ембріонів. Однак точність редагування в цьому експерименті була дуже низька, а сам експеримент був неоднозначно сприйнятий науковим співтовариством. У листопаді 2018 року стало відомо, що команді китайських вчених під керівництвом Хе Цзянькуя вдалося створити перших в світі людей з штучно зміненими генами (відключений CCR5) - двох дівчаток-близнят, які, як передбачається, несприйнятливі до вірусу імунодефіциту людини. Даний експеримент був розкритикований через порушення численних наукових і етичних правил. (Фешина М.О., Беспалова О.Я., Бесараб О.Б. Стаття «Біобезпека та біоетика як елементи професійного світогляду».)

Етичні питання, що стосуються медицини, наук про життя та пов’язаних з ними технологій стосовно людини, з урахуванням їх соціальних, правових та екологічних аспектів, регулюються Загальною декларацією про біоетику та права людини (надалі – Декларація про біоетику).

Відповідно до ст. 2 Декларації про біоетику, однією з її цілей є визнання важливого значення свободи наукових досліджень та благ, що приносяться науково-технічним прогресом, із зазначенням при цьому про необхідність того, щоб такі дослідження та прогрес не виходили за межі етичних принципів, викладених у цій Декларації при повазі людської гідності, прав людини та основних свобод.