Чим обумовлюється активність сторони захисту в межах ст.290 КПК

Якщо обов’язок не виникає із умов застосування норми, це означає лише те, що слід активно користуватись своєю процесуальною можливістю. Принаймні так суд тлумачить право сторони захисту на відкриття матеріалів досудового розслідування. (Джерело: ЗіБ)

Суб’єктний підхід

Двогодинний вебінар у Вищій школі адвокатури присвятили застосуванню у практиці Верховного Суду ст.290 Кримінального процесуального кодексу. Спікером заходу виступила заслужений юрист України, адвокат, д.ю.н., професор Ірина Гловюк.

Як зазначила лектор, не зважаючи на те, що дана стаття міститься у кодексі з першого дня введення його в дію, але насправді питань щодо її застосування і до тепер дуже багато. Цікаво, що практика застосування ст.290 КПК все ж трансформується, якщо, наприклад, порівняти її із 2012 роком.

Зокрема йдеться і про практику застосування ч.12 цієї статті. Так, в ухвалі від 13.03.2018 у справі №336/6314/16-к Касаційний кримінальний суд дійшов висновку, що правило недопустимості доказів, передбачене ч.12 ст.290 КПК, стосується лише ситуації, коли сторона обвинувачення не виконала свій обов’язок надати стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування, внаслідок чого та була позбавлена можливості ознайомитися з ними. Однак це правило не поширюється на ситуацію, коли сторона захисту, маючи доступ до матеріалів, за власним рішенням відмовилася від ознайомлення з ними повністю або в будь-якій частині.

Саме тому в цьому контексті слід пам’ятати про суб’єктів відкриття, для кожного з яких виконання вимог ст.290 КПК буде сформульоване по-різному.

Так, для сторони обвинувачення виконання цих вимог буде імперативним обов’язком. А зі сторони захисту обов’язок розглядається лише крізь призму наданого запиту прокурора. Для потерпілого ж обов’язку відкриття не виникає взагалі.

Однак, І.Гловюк порадила зважати не лише на саму наявність запиту прокурора, а й на те, чи був він вручений чи надісланий. Адже сам запит може бути виписаний, однак так і не вручений стороні захисту.

Недопустимість доказів

Спікер також розповіла про наявність різного тлумачення того, чи відбулося відкриття матеріалів. Один із цих підходів обґрунтовується цікавою концепцією, за якою необхідно розділяти докази, які стосуються предмету доказування, і докази, які цього не стосуються, але можуть впливати на допустимість доказів. Однак такий стан речей практично неможливо визначити наперед. Цей аспект розглядався зокрема у справі №737/838/16-к (постанова ККС від 11.05.2021).

Окремі аспекти застосування ст.290 КПК дійшли на розгляд об’єднаної палати. Вона звернула увагу на те, у яких випадках обумовлюється недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування. Зокрема, йдеться про ситуації, коли у таких матеріалах відсутня постанова з рішенням про призначення прокурора чи групи прокурорів, які здійснюють відповідні повноваження або процесуальне рішення про визначення старшого слідчого чи групи слідчих (постанова ОП ККС від 4.10.2021 у справі №724/86/20).