Зміна підозри в кримінальному провадженні: погляд на порядок і процесуальну форму прийнятого рішення

Мабуть кожний практикуючий адвокат стикався з випадками, коли слідчий або прокурор під час досудового розслідування вирішують змінити кваліфікацію діяння, скоєння якого протягом певного часу інкримінувалось підозрюваному.

І якщо до цього часу з такою дивиною Ви ще не зустрічались, то запевняю - рано чи пізно це все одно станеться.

Мотиви таких дій сторони обвинувачення можуть бути досить різними: починаючи від банального непрофесіоналізму і помилки під час первинної кваліфікації діяння, і закінчуючи фактом зловживання службовим становищем і навмисного інкримінування більш тяжкого злочину з тією метою, щоб згодом мати можливість запропонувати підозрюваному певний компроміс (прокурор переходить на менш тяжку статтю КК України, а підозрюваний визнає свою вину і погоджується підписати угоду).

Про те, це питання може бути предметом окремого дослідження і темою окремої статті.

Я ж хочу торкнутись питання щодо належного, на мою думку, процесуального оформлення слідчим, прокурором рішення про зміну підозри у кримінальному провадженні.

Чому я акцентую увагу на словосполученні «на мою думку»?!

Все дуже просто, адже чинний Кримінальний процесуальний кодекс України, нажаль, не дає чіткої відповіді на це питання, а за таких умов кожний слідчий чи прокурор вирішує це питання як йому заманеться.

Зокрема, зміна повідомлення про підозру регулюється ст. 279 КПК України в співставленні з іншими статтями цього кодексу.

Здійснивши аналіз положень цієї норми, ми прийдемо до висновку, що законодавець не лише не розкриває суть термінів «зміна підозри», «нова підозра», а й навіть не зазначає хоча б приблизний перелік випадків їх застосування, обмежившись лише посиланням «у випадку виникнення підстав».

Водночас, проаналізувавши можливі причини зміни підозри ми прийдемо до єдиного висновку – по суті є три форми зміни підозри: