Кримінальне провадження на підставі угод є одним із найбільш прогресивних інститутів чинного КПК України. Запровадження цього інституту може слугувати взірцем вдалого запозичення правових норм до вітчизняного законодавства. Укладення угоди між учасниками кримінального провадження дозволяє мінімізувати процесуальні витрати, а також надати належні гарантії щодо досягнення його мети. Підозрюваний/обвинувачений засуджується до погодженого покарання, а потерпілий чи держава отримують належні гарантії відшкодування завданої шкоди чи задоволення іншого важливого інтересу.
Аналізуйте судовий акт: ВП ВС: Щодо підстав оскарження вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості ( ВП/ВС від 2 жовтня 2018 р. у справі № 523/13129/17)
На час свого запровадження інститут угод містив істотні обмеження, зокрема укладення угод про примирення не допускалось щодо тяжких чи особливо тяжких злочинів, окрім випадків проваджень у формі приватного обвинувачення. У свою чергу угоди про визнання винуватості могли бути укладені лише у провадженнях щодо кримінальних проступків або злочинів, де шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, тобто у злочинах, де відсутній конкретний потерпілий як фізична або юридична особа. Ще більших обмежень свобода укладення угод зазнала після узагальнення правових позицій Пленумом ВССУ у своїй постанові № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» від 11.12.2015 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013740-15).
Зокрема, у п. 19 зазначено, що у кримінальних правопорушеннях, де основним безпосереднім об'єктом виступають публічні інтереси (зокрема немайнові), а спричинена конкретним фізичним чи юридичним особам шкода є лише проявом посягання на основний об'єкт, укладення угоди про примирення не допускається. До таких категорій злочинів віднесено кримінальні правопорушення, передбачені тринадцятьма розділами Особливої частини КК України, що фактично звузило можливість застосування угод про примирення до злочинів проти життя та здоров’я особи та проти власності.
Друге дихання угодам надали зміни до ст. 469 КПК України за Законом від 16.03.2017 р., що мав на меті удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження, який набрав чинності 14.04.2017 р. Ним встановлювалось виключення із загального правила про заборону укладати угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, у яких бере участь хоча б один потерпілий. Змінами дозволялась процесуальна домовленість між учасниками кримінального провадження за умови надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Завдяки цим змінам перелік кримінальних проваджень, де укладення угоди стало можливим, досяг найбільшого значення з моменту запровадження. До них належать не тільки кримінальні провадження щодо тяжких злочинів, де є потерпілий (ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ст. 121 КК України тощо), але й злочини невеликої та середньої тяжкості, де шкоду завдано конкретному потерпілому при злочині, що посягає на публічний порядок (ч.ч. 1-3 ст. 296 КК України). Наприклад, Подільським районним судом м. Києва затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78171888).
Згідно встановлених обставин справи, підозрюваний, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок заподіяв шкоду майну потерпілого та завдав йому удари. У подальшому, підозрюваний визнав вину, вибачився перед потерпілим та вжив дії, спрямовані на відшкодування завданої шкоди. Однак, враховуючи, що злочин, передбачений ст.296 КК України, посягає на публічний порядок та унеможливлює укладення угоди про примирення, стороною обвинувачення ініційовано укладення угоди про визнання винуватості.
Аналізуйте судовий акт: Прокурор НЕ має права втручатись або ініціювати процес укладення угоди про примирення, на відміну від процесу укладення угоди про визнання винуватості (ВСУ від 31 березня 2016р. у справі № 5-27кс16)
Згідно ст.469 КПК України, для отримання права на укладення такої угоди прокурор повинен отримати письмову згоду потерпілого. Закон не містить жодного роз’яснення, яким чином складається цей документ, окрім письмової форми, тому під час практичної діяльності узагальнено, які саме відомості має містити цей документ:
Узагальнюючи викладене, як приклад можна навести таку форму письмової згоди:
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2025 «Протокол». Всі права захищені.