Як орендарям і власникам ділянок чи нерухомості захистити свої права в судовому порядку

У Касаційному господарському суді підготували огляд викладених у постановах за січень — листопад 2018 року правових позицій КГС і Великої палати Верховного Суду у спорах, що виникають із земельних відносин. Зважаючи на зміст останніх, КГС і ВП ВС дійшли низки правових висновків, що сприятимуть прогнозованості судових рішень та належному захисту порушених прав. (Джерело: Закон і Бізнес )

Підвідомчість: до якого суду звернутися

Якщо у результаті прийняття рішення порушено право особи на земельну ділянку, спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб’єктного складу сторін.

Аналогічно спори щодо оскарження рішень органів місцевого самоврядування стосовно надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі також мають приватноправовий характер.

Спори щодо визнання незаконним і скасування розпорядження райдержадміністрації про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою мають вирішуватись у порядку адміністративного судочинства.

Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб’єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав та обов’язків фізичних осіб підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Наявність в особи статусу фізичної особи — підприємця, не є безумовною підставою для вирішення спору за її участю у порядку господарського судочинства.

ДАЙДЖЕСТ: ЗЕМЕЛЬНІ СПОРИ. ТРЕТЯ ЧАСТИНА. Систематизовані правові висновки Великої Палати Верховного Суду станом на 23 лютого 2019 року.

Оскарження рішень органів у галузі земельних відносин

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

На відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.