Як краще звільнитися: за власним бажанням, або за угодою сторін?

Однозначну відповідь на це питання надати неможливо, оскільки кожна життєва обставина є індивідуальною, відповідно і спосіб, який вигідний в першому варіанті, може зовсім не відповідати потребам і особливостям другого.

Кожен початок має своє логічне завершення. Відповідно, логічним завершенням будь-якого прийому на роботу є звільнення.

Зміст:

• Що слід знати при звільненні за власним бажанням?
• Як звільнитися за власним бажанням без попередження роботодавця про свій намір звільнення у строк, який становить не менше двох тижнів?
• Що слід знати при звільненні за угодою сторін?
• Чи наявна відмінність (різниця) у звільненні за власним бажанням та звільненні за угодою сторін?
• Що робити у випадку, якщо заяву про звільнення за власним бажанням подано, але вирішив не звільнятися?
• Що робити, якщо хочу звільнитися та написав заяву про звільнення за власним бажанням, але роботодавець відмовляється її приймати?
• На які виплати та компенсації можна розраховувати при звільненні за угодою сторін та при звільненні за власним бажанням?

Чинне трудове законодавство надає можливість вибору варіанту та способу звільнення як для працівника так і роботодавця.

В даній консультації зупинимось на розгляді наступних:

• припинення трудового договору за угодою сторін (частина 1 статті 36 Кодексу законів про працю України);
• розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника (стаття 38 Кодексу законів про працю України);
• розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника (стаття 39 Кодексу законів про працю України).

Що слід знати при звільненні за власним бажанням?

Цей варіант менш поширений, ніж звільнення за угодою сторін, але в повсякденному житті зустрічається доволі часто.

У Кодексі законів про працю України для врегулювання даного питання передбачені:

• стаття 38 (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника);
• стаття 39 (розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника).

Перед тим, як приймати рішення звільнятися за власним бажанням, а також писати відповідну заяву, слід пам’ятати, що чинне трудове законодавство України покладає на працівника обов’язок попередження роботодавця про свій намір (бажання звільнитися) у строк, який становить не менше двох тижнів. В народі цей строк називають двотижневим відпрацюванням. За цими статтями звільнитися у будь-який момент не вийде, але будь-яке правило має виключення, а тому передбачені особливі випадки, коли обов’язкове письмове попередження роботодавця про свій намір звільнення у строк, який становить не менше двох тижнів не є обов’язковим.

За наявності документального підтвердження передбаченої законом поважної обставини, відпрацьовувати два тижні не доведеться.

Як звільнитися за власним бажанням без попередження роботодавця про свій намір звільнення у строк, який становить не менше двох тижнів?

Відповідно до частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України, законодавцем передбачено перелік винятків, коли трудовий договір, який укладено на невизначений строк може бути розірваний за ініціативи працівника (за власним бажанням), а саме:

• в разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання);
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
• вступ до навчального закладу;
• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
• вагітність;
• догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
• догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин.

Зазначений перелік також поширюється на відносини, коли було укладено строковий трудовий договір, який розривається за ініціативи працівника.